Повернення принца Губертуса
Представників європейських монарших сімей планують запросити у Великі Мости
З близько ста літаків, що їх знайшла громадська організація «Пошук літаків Другої світової війни в Україні», вирізняється знайдений неподалік міста Великі Мости на Львівщині. Серед екіпажу літака, який розбився 26 листопада 1943 року, був оберлейтенант, принц Губертус фон Саксен-Кобург-Готський, правнук британської королеви Вікторії і дядько сучасного короля Швеції Карла ХVІ Густава.
Історією пошуків літака та інформації про нього й екіпаж поділився співзасновник організації «Пошук літаків Другої світової війни в Україні» Андрій Кір’янов, а дослідник Роман Гоман написав та видав книжку «Великі Мости: останній політ принца Губертуса».
26 листопада 1943 року у Великих Мостах святкували 50-річчя ювілею надання папського відпусту Великомостіської церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці. У храмі зібралося багато людей, які й стали очевидцями падіння німецького літака.
Згодом мешканці забирали частини літка й виготовляли з них каструлі, відра, ремінці, а з парашута навіть пошили плаття для дівчинки. До речі, цей парашут дуже хотіли знайти німці й навіть погрожували мешканцям розстрілом, якщо не повернуть.
Німці не пускали нікого на місце падіння літака три дні, адже кур’єрські літаки часто перевозили важливі документи, карти, цінні вантажі. Крім того, військові детально документували те, що відбулося, вилучили, за словами свідків, всі великі частини літака і приховали сліди, щоб зменшити інтерес до місця падіння.
Під час пошукової експедиції шукати свідків допомагав Михайло Годісь, чий батько Іван Годісь привіз на возі понівечені крила літака, з яких мешканці робили алюмінієві гребінці.
Жителька хутора Черешня розповіла Роману Гомону, що парашут з місця катастрофи приніс її батько. «З її слів, того дня жителі чули вдень дуже гучний рев літака, бачили саму машину і як з неї йшов дим, потім почувся голосний звук удару. Місце, де впав цей літак, дійсно було біля штреки незакінченої залізничної колії… Батько знайшов парашута, приніс додому і заховав. Парашут був з гарного білого шовку. Вже після війни для Марії пошили сукню, а решту тканини віддали тіткам, які виготовили для себе блузки».
За словами свідка трагедії Андрія Юська, «у повітрі, безпосередньо над селом, літак раптово втратив глушник, після чого почав видавати дикий, несамовитий рев. Одночасно з ним з літака пішов густий дим. Незабаром після цього літальний апарат стрімко пішов вниз і вибухнув під час зіткненні із землею. Пан Андрій згадує, що за інерцією частина уламків пролетіла ще приблизно 100 метрів у напрямку незавершеної вузькоколійки, і залишки фюзеляжу знайшли навіть за штрекою».
Із загадкових знахідок – монета, яка виявилась токеном (жетоном), точніше – вкладкою від цукерок американського виробництва 1930-1940 років, зазначає Андрій Кір’янов: «Звідки він там взявся загадка для нас, бо версій багато, навіть дуже фантастичних. Хто міг їсти американські цукерки на борту німецького літака в 1943?».
В архіві Люфтваффе пошуковці знайшли перелік екіпажу, дату та причину падіння літака (аварія, літак пошкоджено на 100%). Всі 6 членів екіпажу загинули. Літак Хейнкель 111, модель Н16 належав кур’єрський службі Люфтваффе. Серед членів екіпажу – оберлейтенант принц Губертус, два майори та молодші офіцери. Тіла всіх загиблих німці забрали.
Завдяки пошуковому запалу члена правління НСЖУ, керівника журналістського бюро розслідувань, волонтера Ігоря Давиденка історія про загибель британського принца на території Львівщини поступово набуває продовження й розвитку. Як розповів Ігор Давиденко «Ратуші», він разом з однодумцями (це насамперед його дружина, працівниця Музею етнографії та художнього промислу Наталія Сізова, начальник Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Анатолій Дейнека, керівник громадської організації «Народний антикорупційний контроль», головний редактор газети «Оса» Андрій Степаненко, IT-спеціаліст, дослідник та автор статей з вивчення підземель Львова та маловідомих природних локацій Андрій Риштун) розпочали низку кроків для інформування громадськості про падіння літака, за штурвалом якого був британський принц Губертус. Встановили на місці трагедії пам’ятний хрест, упорядкували територію, зініціювали видання біографічного дослідження про принца. У планах – долучити місце падіння літака до екскурсійних локацій заповідника «Розточчя», а також запросити членів європейських монарших сімей, насамперед британської, приїхати в Україну на місце загибелі їхнього предка.
«Іноді доводиться чути закиди, навіщо, мовляв, стільки уваги нацистському пілоту. Однак, як зазначають біографи принца, він став заручником ситуації та поглядів свого батька – герцога Карла Едуарда, який до останніх днів підтримував Гітлера і якого позбавили британських титулів. Натомість принц Губертус висловлювався проти насильницьких дій нацистів, однак як син і спадкоємець свого батька мав воювати. Ще один важливий аспект – те, що пілот літака, за переконанням місцевих мешканців, зробив шляхетний вчинок – відвернув літак від падіння над селом, спрямувавши його на ліс за межами населеного пункту», – коментує Ігор Давиденко.
Історія принца Губертуса – надзвичайно цікава, хоч і трагічна. Як зазначає в передмові до своєї книжки Роман Гоман, вона не лише про злети і падіння князівського дому: «Це розповідь про те, як ідеологія підкорює кров і як старі королівські зв’язки використовували для створення нацистської дипломатії. Губертус, офіцер Люфтваффе, був частиною покоління, яке прийняло форму Рейху не через палку віру, а через безвихідь та тиск обставин… Ця історія дає ключ до розуміння того, як німецька аристократія, незважаючи на своє походження, стала опорою нацистської військової машини, частиною якої вимушено був принц Губертус».
Одне з запитань, на яке пошуковці не знайшли відповіді – чому пілоти не стрибали з літака? Дослідники називають кілька варіантів: можливо, літак дуже низько летів, або, як вважають у Великих Мостах, пілоти відводили його подалі від села, щоб він не впав на людей. Хоч в історії з падінням літака, за штурвалом якого був принц Губертус, чимало фактів уже досліджено, усе ж досі є і, мабуть, залишиться чимало таємниць.
Підготувала Наталя ДУДКО
