Трамп «намиротворив»: США та Ізраїль проти Ірану
На Близькому Сході від суботи, 28 лютого, тривають бойові дії. Сполучені Штати та Ізраїль розпочали наймасштабнішу військову ескалацію на Близькому Сході з часів вторгнення в Ірак. Внаслідок операції США й Ізраїлю загинув верховний лідер Алі Хаменеї і кілька іранських високопосадовців. У відповідь Іран атакував усі країни регіону, де є американські об’єкти. Під ударом – Бахрейн, Ірак, Йорданія, Кувейт, Оман, Катар, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати.
У понеділок, 2 березня, на відкритті торгів ціна на нафту марки Brent підскочила на 13% до рівня понад 82 долари за барель, і нафтові ринки готуються до тривалої волатильності та постійних перебоїв у роботі Ормузької протоки. Нафтопереробний завод у Рас-Таннурі в Саудівській Аравії перестав працювати після іранської дронової атаки. Катар зупинив виробництво скрапленого природного газу на найбільшому у світі експортному підприємстві після атаки іранських дронів і на цьому тлі європейські ціни на газ підскочили більш ніж на 50%, а світові енергоринки зазнали потрясіння, повідомляє агентство Bloomberg.
Іран офіційно заявив, що може почати підпалювати судна, які проходять через Ормузьку протоку, головну артерію постачання близькосхідної нафти – через неї щодня проходить до 20% світової нафти та скрапленого газу. І її ніколи не перекривали – навіть під час ірано-іракської війни у 1980-х, пише «Бі-Бі-Сі Україна».
Президент США Дональд Трамп у коментарі New York Post заявив, що не говорить категоричного “ні” щодо введення військ США в Іран і припустив, що це може стати потрібним, пише “Європейська правда”. Також у своїх останніх коментарях про операцію проти Ірану Трамп заявив, що Штати “ще навіть не почали” і велика хвиля атак ще попереду.
Президент Єврейської конфедерації України Борис Ложкін: «В Ізраїлі операцію проти Ірану назвали «Рев Лева». Американці дали їй назву «Епічна лють» (Epic Fury). Та попри різницю у назвах, обидві сторони діють разом і з єдиною метою: за висловом прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу, – надовго усунути екзистенційну загрозу для Держави Ізраїль. Президент Трамп окреслив й іншу мету – повалення режиму аятол і повернення свободи народу Ірану.
Як і у червні минулого року, правлячий іранський режим і сили КВІР (Корпус вартових ісламської революції) цього разу знов було застигнуто зненацька. Ізраїльський прем?єр та міністр оборони на час початку атаки залишалися у себе вдома. Та й усі попередні тривалі приготування теж були спрямовані на те, щоб приспати пильність ворога…
Символічно, що «Рев Лева» розпочався напередодні свята Пурім – доісторичного уникнення євреями тотального знищення. Тоді Аман з Персії замислював позбавитися усіх євреїв, але сталося навпаки».
Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос: «Щодо Ірану. Формально влада, згідно із конституцією, перейшла до Тимчасової ради керівництва (президент Пезешкіан, голова судової влади та представник Ради вартових). Проте КВІР діє автономно, обіцяючи «найжорстокішу відплату». Ознак відкритого заколоту в армії наразі немає, але управління децентралізоване.
У Тегерані проходять як проурядові мітинги жалоби, так і локальні спроби протестів. З’явилося багато відео про святкування смерті Хаменеї на вулицях Ірану та інших арабських міст, зокрема в Сирії. Дональд Трамп публічно закликав іранців до повалення режиму, назвавши це «найкращим шансом повернути країну».
Щодо України. Нам вигідний будь-який сценарій, що веде до внутрішньої дестабілізації ісламістської влади в Ірані, зі зрозумілих причин, які були вже неодноразово озвучені українськими очільниками. Нам також критично важливо, щоб війна завершилася якомога швидше і бажано поваленням режиму».
Редактор з міжнародних питань Бі-Бі-Сі Джеремі Бовен: «Убивство верховного лідера та його провідних військових радників стало нищівним ударом для іранського режиму. Але це зовсім не означає, що він неодмінно впаде. Аятола Рухолла Хомейні та інші засновники Ісламської Республіки майже пів століття тому створили її інституції так, щоб вони могли пережити війни та замахи. Це не система, що тримається на одній людині. Сирійська та лівійська держави за Асадів і Каддафі були побудовані навколо правлячих родин. Коли ці родини усували — Гаддафі вбили, а Башар аль-Асад утік — режими впали.
Іранський режим — це державна система, що спирається на складну й розгалужену мережу політичних та релігійних інституцій із перехресними повноваженнями. Його сконструйовано так, щоб переживати війни та вбивства високопосадовців.
Це, однак, не означає, що він обов’язково виживе. Система Ісламської Республіки проходить найсерйозніше випробування за всю свою історію. Але вона готувалася саме до такої миті.
Перемога для іранського режиму — це вижити. Щоб її забезпечити, влада оточує себе потужним і багаторівневим захистом. Режим має сильний і безжальний апарат безпеки, репресій та примусу. У січні його силовики вийшли на вулиці, виконуючи наказ убити тисячі протестувальників.
Наразі — коли я це пишу, триває лише третій день війни — немає жодних ознак того, що силові структури режиму розпадаються, як це сталося зі структурами Асада, коли він утік до Москви у грудні 2024 року.
Окрім звичайних збройних сил і добре озброєної поліції, є Корпус вартових Ісламської революції (КВІР/IRGC), який має чіткий мандат захищати режим як усередині країни, так і за її межами.
Ісламська Республіка та шиїтська традиція глибоко просякнуті ідеєю мучеництва. Коли в неділю — після годин офіційних запевнень, що верховний лідер живий і здоровий — заплакана ведуча державного телебачення оголосила про смерть Хаменеї, вона сказала, що він “випив солодкий, чистий ковток мучеництва”.
Деякі серйозні іранознавці припускають, що аятола погодився на зустріч у своєму тегеранському комплексі зі старшими радниками саме тоді, коли більша частина світу вже очікувала неминучого удару, тому що він свідомо шукав мученицької смерті.
Режим також має ядро цивільних прихильників. Тисячі людей вийшли на вулиці Тегерана після вбивства верховного лідера — у перший із 40 днів жалоби. Попри стовпи диму від американських та ізраїльських авіаударів, вони зібралися на площах, запалюючи свічки та ліхтарики своїх мобільних телефонів.
Американці вважають, що цього разу їхня чиста сила — разом із силою Ізраїлю — здатна нав’язати зміну режиму ворогу, не спричинивши катастрофи. Однак є погані прецеденти.
Усунення Саддама Хусейна в Іраку у 2003 році призвело до катастрофи — багаторічної війни, що породила джихадистські екстремістські рухи, які існують і досі. Лівія – країна, якій її нафтові багатства могли б забезпечити невеликому населенню західний рівень життя, тепер розколота й зубожіла. Це держава?банкрут навіть через 15 років після того, як Каддафі було скинули й вбили. Західні країни, які святкували його падіння і сприяли йому, фактично втекли від відповідальності після того, як країна розпалася.
Іран — це велика країна, майже втричі більша за Ірак, із багатонаціональним населенням понад 90 мільйонів. Якщо режим в Ірані й справді впаде, найстрашнішим сценарієм стане те, що хаос, безлад і кровопролиття, які можуть за цим настати, зрівняються з громадянськими війнами, що забрали сотні тисяч життів у Сирії та Іраку.
Військові дії США та Ізраїлю розтрощують військовий потенціал Ірану. Це змінює розклад сил на Близькому Сході, навіть якщо режим виживе. Багато хто — ймовірно, більшість іранців — зраділи б його падінню. Але замінити режим, повалений силою, мирною й цілісною альтернативою буде надзвичайно складним завданням. Авантюра Трампа полягає в тому, що він вірить: це можливо, і що ця війна зробить Близький Схід кращим і безпечнішим місцем. Шанси на це, однак, украй невеликі».
Підготувала Наталя БОРИСЛАВСЬКА
