«Я не думав, що мене поховали»
Назар Далецький та його мама про повернення з російського полону
5 лютого з полону повернувся військовослужбовець зі Львівщини Назар Далецький. Чоловіка тривалий час вважали загиблим. У 2023 році людину, яку вважали Назаром Далецьким, поховали з датою смерті 25 вересня 2022 року. Чиє це тіло насправді, досі невідомо. Кореспонденти Суспільного побували у рідному селі військовослужбовця, поспілкувалися з його мамою, а також телефоном із самим Назаром Далецьким.
Назар Далецький — учасник АТО. З початком повномасштабної війни, у березні 2022 року, чоловік пішов захищати Україну. Він служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила.
“Три рази йшов (у військкомат, — ред.). Перший раз не взяли. Він знов поїхав, не взяли, аж за третій раз його взяли. Казав: “А хто піде? Я був чотири ротації в АТО. Я в армії служив. Що, такі молоді будуть йти? Вони нічого не знають”, — розповіла Наталія Далецька.
“У суботу він мені з чужого номера подзвонив. Каже: “Мамо, так стріляють, голови з окопу не висунеш. У неділю він вже не вийшов на зв’язок. Я чекала цілий день, аж пізно вночі подзвонив телефон. Я схопила телефон: “Назарчику!”” А то москаль якийсь подзвонив: “Ваш сын в плену, с ним все хорошо”. Я питаюся: “Ви хто?” Думаю, якийсь командир дзвонить, що його в полон взяли. Він каже: “Я тот, кто его в плен брал”. Все. Нам ніяких не дали відомостей, все”, — поділилася жінка.
Спершу воїн був у числі зниклих безвісти. Згодом сім?ї повідомили, що він загинув в Куп’янському районі на Харківщині 25 вересня 2022 року – у день свого народження. “У травні мені подзвонили і кажуть: “Я вам сумну звістку даю, ваш син загинув”. Там десь їх перевозили, автобус згорів і, кажуть, по ДНК зійшлося, що то ваш син. Я кажу: “Може, не він?” Кажуть, ну якщо не хочете, ми його там похоронимо. Я кажу, ну як, ДНК зійшлося, а ви там мого сина похороните? То везіть сюди. Я їздила забирати тіло до Львова, але сказали: “Вам нема там що показувати. Нема що. То все обгоріле. Що ви там побачите?”, — пригадала жінка.
Людину, яку вважали Назаром Далецьким, поховали у 2023 році з почестями на місцевому цвинтарі у селі Великий Дорошів. “Поховала, поклала в труну, що розуміла. Як випроваджують маму, а то мама так сина проводила. Все, що розуміла, все йому поклала. Навіть ще поклала цукерки, печиво, бо, думаю, може, він в полоні голодував, най там з’їсть. Було дуже багато людей, дуже. Я така всім була вдячна, що вони прийшли мене підтримати. І ходила на цвинтар, доки здужала, по два-три рази на тиждень. Потім операція, то вже так не могла ходити. Коли завезли, коли ще сама раз на тиждень пішла. Ходила, бо я знала, що мій там син. Хоч хробачок мене точив, що, може, то не він, бо я його не бачила. Люди мені ще на похороні казали: “А може то не він?” Я кажу: “Якщо я буду так думати, то я зійду з розуму”. Ходила, садила квіти, підливала кожного разу, щоб гарно цвіли”, — поділилася жінка.
Згодом троє бійців, які повернулися з полону, підтвердили, що Назар — живий. Відтак родичі почали звертатися із заявами в координаційний штаб. 5 лютого під час обміну Назар Далецький повернувся з полону.
“Мені якраз в вересні, на сам мій день народження на початку вересня, сказали, що він живий. Це мені був подарунок, але я не могла в то повірити, не могла, бо я вже довго ходила на цвинтар”, — сказала жінка.
5 лютого під час обміну Назар Далецький повернувся з полону. Тоді Наталія вперше за три роки і майже 9 місяців почула його голос. “Наперед заспокійливих напилась, від тиску, бо я вже знала. Богу дякувати, це мій син. Голос той самий і то таким бадьорим голосом говорив. Каже, дуже коліна його болять і тиск високий має”, — зазначила Наталія Далецька.
Ще місяць чоловік буде на реабілітації на Вінниччині. Чоловік розповів телефоном Суспільному, що з 2022 по 2024 рік був у полоні на території Луганської області. “Найважчий був 2022-2023 рік, бо вони били і знущались. А потім мене перевезли на дев’ять місяців в Сибір. А потім в Новгородську область вже останні чотири місяці. Нас так били, але вже менше (…) Я не думав, що мене поховали. Значить, тепер буду довго жити”, — розповів чоловік.
Матір захисника каже, вже складає меню для сина. “Наліплю вареники з лівером. Я знаю, що він любить. Він любить рідке їсти, любить капусняк, зупу з тістом, щоби було, але щоб рідке таке було. Молочне любить. Деруни любить. Я вже мушу то догоджувати йому, що він любить. Най но вернеться додому, бо я дуже на нього чекаю”, — підсумувала жінка.
Староста Великодорошівського округу Оксана Кухар розповіла, що це, можливо, перший такий випадок в Україні. “Скільки ми питали, чи були вже такі випадки, то нам всі категорично відповідали, що ні, такого не було. Було там, що думали, що там хтось сказав, що загинув, що був безвісти зниклий, так, але щоб поховали, щоб була вся процедура, то такого не було. Все буває вперше і всі роблять, напевно, помилки, але це дуже приємна помилка і дуже хороший виняток з винятків”, — прокоментувала жінка. У серпні, коли підтвердили, що Назар Далецький живий, табличку на могилі зняли.
МВС перевірять скандал із ДНК-експертизою та похованням воїна зі Львівщини, який виявився живим. Заступник міністра МВС пообіцяв повторну перевірку всіх зразків.
5 лютого Україна повернула 157 захисників і цивільних з російського полону. Наймолодший 23-річний захисник перебував у неволі майже 4 роки. Він обороняв Маріуполь та потрапив у полон в 19-річному віці. Суд РФ незаконно засудив хлопця до “довічного ув’язнення”. Найстаршому захиснику – 63 роки.
139 українців, звільнених у рамках цього обміну, перебували в полоні з 2022 року. Серед них – 19 незаконно засуджених захисників, 15 із них – до довічного ув’язнення.
Наталя БОРИСЛАВСЬКА
