“Я, “Побєда” і Берлін”: у чому магія?
Квитки на виставу “Я, “Побєда” і Берлін” на сцені театру імені Марії Заньковецької “Стрих” ще до прем’єри розкупили до початку весни. У чому магія вистави, кожен глядач розкриватиме для себе сам. Але саме слово “магія” хочеться вжити в цьому контексті, бо постановка Вероніки Літкевич за твором Кузьми Скрябіна “Я, побєда і Берлін” – на різні смаки та театральні уподобання. У якій є баланс мистецтва і життя, “високого” й “низького”, концепцій та аконцептуальності, а ще – щирість та енергетика, гра й проживання, творення атмосфери та передання її глядачам.
Автобіографічний твір лідера гурту “Скрябін” Андрія Кузьменка (Кузьми Скрябіна) – про ті самі 90-ті, спогади про які в кожного, хто їх застав, – яскраві та незабутні, адже ці роки були багаті на події, зміни, емоції, враження – і позитивні, і негативні. Кожен міг би написати чи розказати свою історію про 90-ті, але, на щастя, в нас є мистецтво, яке дає нам змогу не просто згадати, ще раз прожити, а й відчути катарсис.
Театр нині, як і мистецтво загалом, не може не говорити про війну та її жахи. І нерідко навіть якщо на перший погляд ndsh не про війну, усе ж у ній проявляються її мотиви. Водночас іноді театр не говорить про війну, як у виставі “Я, “Побєда” і Берлін”. Хоч, звісно, саме формулювання “не про війну” уже нагадує про час, у який ми живемо, адже до 24 лютого 2022 року такого акценту не було б.
Режисерка Вероніка Літкевич каже, що важливим у роботі над виставою для неї було не втратити гумору, яким наповнена книжка Кузьми Скрябіна, а також відтворити закладені в ній сенси. Тому вона спілкувалася з дружиною та батьком Андрія, щоб максимально точно відтворити події, обрати доречні пісні. В атмосферу 90-х Вероніка занурювалася, переглядаючи відео про ті роки, які робили її батьки, адже вона 1992 року, і в 90-х була дитиною. Тим часом вистава має ще одну таємницю – машину “Побєда” вагою 3, 5 тонни, по яку їздили в інше місто і яка є важливим персонажем постановки. Її магічним чином та завдяки майстерності працівників театральних цехів вдалося підняли на четвертий поверх на сцену “Стрих”.
“Я в захопленні від вистави, це набагато більше, ніж я очікувала. Думаю, Андрій зараз аплодує заньківчанам стоячи і зі сльозами на очах. За кілька місяців перед тим, як сталася трагедія (2 лютого 2015 року у віці 46 років Кузьма загинув в автокатастрофі. – Ред.), ми були в США на мюзиклі “мама міа”, і в нього текли сльози, – розповіла журналістам дружина Кузьми Світлана Бабійчук (Кузьменко). – Він був дуже сильною людиною, але добра музика вражала його настільки, що він міг заплакати. Режисерка, попри те, що віку нашої доньки, відчула Андрія, його повість і зробила виставу дуже модерною і стильною. Думаю, ця постановка дасть трошки тепла нашим змученим душам”.
“Мені як батькові було дуже важливо подивитися цю виставу. Заімпонувала сміливість заньківчан, які взялися відтворити повість Андрія з її гумором та потужною енергетикою, – ділиться враженнями батько Андрія Віктор Кузьменко. – Я повернувся у ті часи, коли був свідком цих подій – з тою “Побєдою”, тими манекенами, тою поїздкою в Берлін. Щодо реакції на купівлю авто, то реакцію мами у виставі показано один в один. Я ж, як батько, знаючи про його бажання мати автомобіль — навіть такий, як «Побєда», був задоволений, що він купив свою першу машину. Нехай це було старе авто, але воно дало йому у житті багато досвіду”.
Наталя ДУДКО
