Як Україна втратила сотні мільйонів доларів на угодах з постачання зброї
У відчайдушному пошуку боєприпасів Київ платив іноземним посередникам за зброю і снаряди, які були непридатними або так і не надійшли.
У 2020 році 28-річний Таннер Кук з Аризони відкрив невеличкий магазин боєприпасів на запиленій дорозі поблизу шосе на околиці Тусона. Його новий бізнес розміщувався в одноповерховому бетонному приміщенні пісочного кольору з тимчасовою табличкою на стіні: «OTL IMPORTS».
Першими клієнтами Кука були місцеві ентузіасти зброї, і один радіоведучий з Тусона прорекламував OTL Imports, щоб допомогти своєму «дуже хорошому приятелеві» запустити справу. «Він продає патрони, продає зброю, і ціни в нього дуже гарні», — сказав він. — «Він дуже порядна людина!»
Трохи більше ніж через два роки Кук, який зачісує назад своє чорне волосся і полюбляє поєднувати чорні костюми з сонцезахисними окулярами, отримав надзвичайне замовлення: його маленький магазин підписав контракт на 49 мільйонів євро на постачання українській армії боєприпасів для війни з Росією.
За цим контрактом, відповідно до якого OTL отримала 35% передоплати — 17,1 млн євро — у листопаді 2022 року, молодий власник місцевої крамниці перетворився на гравця на міжнародному ринку озброєнь. На його профільному фото у Facebook, імовірно, він стоїть перед гелікоптером Black Hawk, тисне руку представникові армії США, підпис гласить: «Більше не залишилося тіл, які можна складати в стос».
Але боєприпаси, які продав Кук, так ніколи й не прибули в Україну. Українська сторона вже виграла справу проти OTL в арбітражі у Відні, але грошей, сплачених компанії, досі не повернуто.
Вторгнення Росії в Україну у 2022 році стало найбільшою закупівельною кампанією озброєнь у Европі з часів Другої світової війни. Хоча союзники України по НАТО передали величезні обсяги військової допомоги, українські посадовці також були змушені самостійно шукати способи забезпечити війська на фронті протяжністю 1000 кілометрів.
Розслідування Financial Times, засноване на витоку українських державних документів, судових матеріалів та десятках інтерв’ю із закупівельниками, торговцями зброєю, виробниками і детективами, виявило, що сотні мільйонів доларів, які Київ заплатив іноземним посередникам за критично важливе військове спорядження, були змарновані протягом трьох років війни.
Поки Україна продовжує боротися проти переваги Росії в обсягах виробництва боєприпасів, країна залишилася відкритою до безжальних ризиків міжнародного ринку озброєнь. У кількох випадках Київ наперед заплатив величезні суми маловідомим компаніям за спорядження, яке й досі не було доставлено. В інших випадках, за словами посадовців, зброя, продана за сильно завищеними цінами на фоні світового зростання попиту — еквівалент цін за «пік навантаження» у сфері озброєнь — надходила в непридатному стані.
Станом на сьогодні Україна сплатила $770 мільйонів наперед іноземним посередникам за зброю і боєприпаси, які не були доставлені, згідно з даними Міністерства оборони України і документами, які бачив FT. Це становить значну частину збройного бюджету України — від $6 до $8 мільярдів щороку — який фінансується з власних державних коштів з моменту початку вторгнення.
Водночас деякі іноземні компанії з торгівлі зброєю заявляють, що самі стали жертвами внутрішніх конфліктів та корупції з боку українських посадовців і державних посередників, що могло спричинити частину зниклих мільйонів.
В одному випадку, у квітні 2022 року, згідно з українськими судовими документами, державний збройний посередник «Укрспецекспорт» придбав 120-мм міномети в Судану у продавців, які, як згодом з’ясувалося, мали тісні зв’язки з ФСБ Росії та угрупованням «Вагнер» Євгена Пригожина — організацією, яка згодом кидала російських ув’язнених у жорстоку війну на виснаження проти українських солдатів. Цей тіньовий процес закупівель, можливо, і допоміг Україні вести війну, але також означав, що вона мусила мати справу з неконтрольованими іноземними підприємцями, чиї союзи можуть бути суто комерційними й нульової суми.
Для групи іноземних торговців зброєю — майже всіх американських і европейських — відчай України став можливістю. Щонайменше десять джерел, пов’язаних із закупівлями в Україні або з торгівлею зброєю, заявили, що ціни на радянські калібри боєприпасів учетверилися в першій половині 2022 року. Приблизно в цей час компанія Кука, OTL Imports, що досі була просто магазином боєприпасів у Аризоні, вперше зустрілася з представниками «Прогресу» — одного з кількох українських державних посередників, які займаються імпортом і експортом озброєнь від імені держави.За словами двох осіб, знайомих із ситуацією, Кука представив «Прогресу» американо-український бізнесмен на ім’я Микола Каранько, який понад десять років тому допоміг укласти велику угоду між «Прогресом» і урядом Іраку. Та іракська угода 2009 року завершилася цивільним позовом у Техасі, де українські посередники були зобов’язані виплатити понад $60 мільйонів американському бізнесмену за те, що виключили його з контракту. Каранька у суді звинувачували в спробах передати хабарі іракським посадовцям від імені української сторони. Він не відповів на запити FT. Кук заявив, що може отримати снаряди і мінометні міни від виробника в Сербії, і отримав передоплату $17,1 млн. Такі передоплати є поширеними у торгівлі зброєю, коли учасники ланцюга постачання — як-от іноземні заводи — не хочуть залишитися кредиторами країн, які перебувають у стані війни. Але OTL, за словами кількох українських чиновників, так і не доставила снарядів і не повернула коштів. Звіт Державного бюро розслідувань України, з яким ознайомився FT, виявив, що OTL не мала належної сертифікації для експорту й транспортування боєприпасів.
Контракт з OTL — лише один із щонайменше 30 контрактів, укладених між Україною та іноземними постачальниками зброї, які зафіксовані в документах, з якими ознайомився FT, у результаті яких державні кошти були витрачені на боєприпаси та обладнання, що або ніколи не прибули, або надійшли лише частково, або прибули в непридатному стані.
Наприкінці 2022 року Україна, здавалося, почала здобувати перевагу у війні. Її війська звільнили Херсон у листопаді того року, а російські сили змушені були відступити за Дніпро. Але запеклі бої продовжувалися, і військо все ще конче потребувало артилерійських снарядів. Саме тоді Олексій Петров, тодішній голова «Спецтехноекспорту» — одного з найбільших державних посередників у торгівлі озброєннями в Україні — отримав пропозицію від американської компанії Regulus Global, від якої не зміг відмовитися. Regulus, заснована й очолювана американцем з еспаньйолкою, колишнім брокером Merrill Lynch на ім’я Вілл Сомеріндайк, мала зухвале рішення. Компанія повідомила Петрову, що може закупити на світовому ринку десятки тисяч снарядів калібру 155 мм — саме такого типу, який Україні був потрібен для роботи з озброєнням стандарту НАТО, що вона почала отримувати влітку того року.
До створення Regulus Сомеріндайк мав деякі конфлікти з законом. У 2012 році фінансовий регулятор штату Вірджинія — SCC — звинуватив його в «шахрайстві та обмані» під час продажу акцій приватного стартапу місцевому стоматологу. У паралельному процесі американський наглядовий орган Finra оштрафував його на $10 000 і призупинив його ліцензію брокера. У 2016 році Regulus судили за позовом вдови американця, який працював у тренувальній програмі в Болгарії й загинув, коли вибухнула 30-річна граната. Regulus, яка була однією з кількох компаній-контракторів Пентагону, згаданих у позові, не відповідала за саму програму навчання, але надала обладнання компанії, яка її проводила. Зрештою справу врегулювали конфіденційно.
Сомеріндайк розповів FT, що невдовзі після вторгнення Росії у 2022 році він почав отримувати телефонні дзвінки від українських посадовців, які у відчаї шукали зброю для захисту країни. До літа 2022 року Regulus вже доставила кілька вантажних літаків Ан-124, заповнених бойовими машинами БМ-21 «Град» і снарядами для гаубиць Д-20 радянського зразка. Протягом 2023 року Regulus стверджує, що успішно доставила Україні 70 000 снарядів калібру 155 мм.
Частина боєприпасів походила з державного заводу в країні, яка мала тісні зв’язки з Р?сією і не страждала на той час від дефіциту сировини та комплектуючих. Петров каже, що керівники Regulus запевнили його, що зможуть подолати будь-які політичні ускладнення завдяки контактам у Державному департаменті США. Невдовзі після цього Regulus підписала контракт зі «Спецтехноекспортом» на суму до $1,7 млрд залежно від обсягів поставок — одну з найбільших військових угод України у цій війні.
«Спецтехноекспорт» стверджує, що здійснив передоплату й депозит на загальну суму $162,6 млн на адресу Regulus для реалізації частини контрактів на поставку снарядів калібру 155 мм, а також інші виплати на суму €14 млн. Але українська державна компанія заявляє, що Regulus порушила умови контракту і досі не повернула Україні її кошти. Американська компанія заявляє, що насправді саме «Спецтехноекспорт» не виконав умов контракту щодо сплати погоджених передоплат у розмірі близько $500 млн, тобто 30% загальної суми контракту, виплативши лише приблизно $100 млн.
У січні 2024 року Марину Безрукову, досвідчену фахівчиню з логістики, яка раніше працювала в державному операторі електромереж «Укренерго», було призначено новою очільницею Агенції оборонних закупівель України. Безруковій, високоповажній та старанній держслужбовиці, відомій своєю здатністю працювати до пізньої ночі, було доручено вкрай непопулярне завдання — провести повне й глибинне реформування того, як Міністерство оборони України закуповує зброю та боєприпаси. За кілька місяців до того, у вересні 2023 року, Резніков, який обіймав посаду міністра оборони з моменту вторгнення Р?сії, був звільнений президентом України Володимиром Зеленським після кількох звинувачень у завищених цінах на харчування і зимовий одяг для солдатів, а також через закордонну угоду щодо боєприпасів, у якій фігурували три різні посередницькі компанії.
Двоє колишніх керівників військових закупівель, Тоомас Нахур і Олександр Лієв, також стали об’єктами кримінального розслідування через підписання складної угоди про постачання снарядів із Хорватії, у якій, за припущенням слідства, передоплата в розмірі $12,5 млн була витрачена на не пов’язані з контрактом цілі різними посередниками. Обидва категорично заперечують будь-які правопорушення, зазначаючи, що діяли під безупинним тиском знайти зброю й боєприпаси будь-якою ціною в момент, коли їхня країна боролася за саме виживання.
Після свого вступу на посаду Безрукова оперативно централізувала повноваження з проведення закупівель у межах своєї агенції, маючи на меті збільшити прозорість та уникнути подальших невдалих угод, марнотратства чи ризику корупції.
Але вона розповіла FT, що негайно зіткнулася з постійним протистоянням із боку українських державних посередників з озброєння, які, за її словами, обурювалися тим, що вона перебрала на себе управління бюджетними коштами. Безрукова зазначає, що на неї тиснули з вимогою підписувати контракти з виробниками, які мали історію виготовлення неякісної продукції, утім вона не назвала жодної конкретної компанії. «Йдеться про владу й корупцію», — каже вона. Одним із контрактів, за яким вона відмовилася санкціонувати подальші виплати, була угода між Regulus і «Спецтехноекспортом». У вересні минулого року американська компанія спробувала перевести контракт від державного посередника до агенції Безрукової. Але, за її словами, вона заблокувала цей перехід після того, як Regulus нібито попросила ще одну передоплату. У січні цього року новий міністр оборони України Рустем Умєров звинуватив Безрукову в тому, що вона перетворила свою агенцію «на Amazon», зробивши зусилля України з постачання озброєнь надто відкритими для її ворогів, після чого її було звільнено.
Міністерство оборони України заявляє, що через суди намагається повернути $309 млн передоплат, які були здійснені іноземним постачальникам за контрактами, що більше не вважаються дієздатними. Міністерство сподівається повернути решту коштів — приблизно $460 млн — через досудові переговори з постачальниками.
Тим часом Таннер Кук із OTL — той самий молодий американський торговець зброєю, з якого Україна досі намагається стягнути гроші за недоставлені боєприпаси, — пройшов довгий шлях від того, щоб просто керувати невеликою крамницею зброї в Аризоні. Згідно з різними корпоративними реєстраційними документами, американець створив кілька іноземних підприємств, зокрема компанію з нерухомості в Косові й стартап у Празі.
Але Кук також сам став жертвою дорогої недоставки.
У липні 2023 року — трохи більше ніж через шість місяців після підписання кар’єроутворюючого контракту з Україною — Кук зустрів у Лас-Вегасі чоловіка, який представився колишнім банкіром, що спеціалізується на угодах у ворожому середовищі. Після цього Кук вирушив до Кенії, згідно зі скаргою, яку він подав місцевій поліції, з метою купити зливки золота на $1,2 млн. Він переказав гроші африканському продавцеві з компанії, зареєстрованої у Вайомінгу. Але, на жаль для Кука, золото — як і українські боєприпаси — так і не надійшло.
Ізобел КОШИВ, Київ, Майлз ДЖОНСОН, Лондон, The Financial Times, 16.05.2025
(Матеріал подано із значними скороченнями)
