Чи доцільно в часі війни на Сході України звужувати дороги у Львові?
Захоплення впливових львівських чиновників модним «урбанізмом» дивним чином збіглося з російсько-українським збройним конфліктом на Сході України. Впродовж останніх років у Львові ми, зокрема, бачимо звуження низки магістральних вулиць міста. Чи доречні такі нововведення у час, коли Україна може зазнати ворожої агресії? Це намагалася з’ясувати «Ратуша».
24 березня 2021 року вивезення нового трамвайного вагона «Електрон» до Києва спричинило затор на вулиці Тараса Шевченка в житловому масиві Рясне-1. Рух трейлера із п’ятисекційним трамвайним вагоном зупинив т. зв. «острівець безпеки», встановлений на проїзній частині між будинками №№ 311 і 374 на вулиці Шевченка. Причиною трапунку, вочевидь, стало порушення Державних будівельних норм під час спорудження «острівця безпеки», проєктант не врахував виїзд спеціалізованого транспорту для перевезення нових трамвайних вагонів із території ПрАТ «Концерн «Електрон». Треба зазначити, що у випадку, не дай Господи, потужного загострення російсько-українського збройного конфлікту такі промислові підприємства, як «Електрон», вочевидь, долучаться до ремонту пошкодженої військової техніки. І невідомо, чи засоби «заспокоєння» дорожнього руху дозволять завозити таку техніку на трейлерах на території підприємств…
Проблема не тільки у «засобах заспокоєння руху», але й у звуженні деяких магістральних вулиць під час реконструкції. Для прикладу, на нещодавно реконструйованих вулицях Тараса Шевченка та Степана Бандери залишилося лише по одній смузі для руху транспортних засобів, причому ці смуги — суміщені з трамвайними коліями. Тобто якщо з тих чи інших причин трамвайні лінії на цих вулицях виявляться знеструмленими, то автомобільний рух цими магістральними вулицями буде заблокований знерухомленими трамвайними вагонами. Відповідно, в разі виникнення будь-якої надзвичайної ситуації — від пожежі до терористичного акту — виникнуть реальні проблеми для пересування спецавтомобілів Державної служби з надзвичайних ситуацій. Зазначу — стан кабельних мереж ЛКП «Львівелектротранс», які йдуть від розподільчих підстанцій «Львівобленерго» до тягових підстанцій і від тягових підстанцій до трамвайних і тролейбусних контактних і рейкових мереж, близький до аварійного. Зокрема у серпні минулого року масштабна аварія на високовольтних кабельних лініях призвела до зупинки тягових підстанцій «Львівелектротрансу» №№ 3 і 7 та спричинила колапс міського електротранспорту, адже інцидент зупинив тролейбусний рух на вулицях Виговського та Городоцькій, а трамваї зранку не змогли покинути депо. На жаль, у такий непевний час, як тепер, коли вся Україна живе у стані загрози нападу, саме об’єкти електропостачання можуть стати жертвою якщо не терористичних, то хакерських атак, які здатні вивести їх із ладу на тривалий період.
Для мене очевидно, що у період військової загрози з боку держави-агресора, в якому вся Україна і Львів зокрема живуть уже 8 років, неприпустимо зменшувати пропускну здатність магістральних вулиць, обмежувати в’їзд та виїзд із деяких вулиць та робити інші подібні заходи. Всі вулиці міста повинні забезпечувати безперешкодний рух спецавтомобілів Державної служби з надзвичайних ситуацій, спецавтомобілів екстреної медичної допомоги, спецавтомобів вибохотехнічної служби Національної поліції та ін. Крім того, оскільки на території Львова розташовано чимало військових частин Збройних сил України, Національної гвардії України, Державної прикорднонної служби та ін., частина вулично-дорожньої інфраструктури має бути пристосована для руху військової техніки як власним ходом, так до її перевезення на трейлерах. Але і це не все. Вулично-дорожня інфраструктура міста повинна бути пристосована для швидкого пересування містом медичних конвоїв із пораненими від аеропорту, військового летовища і залізничного вокзалу. Як не прикро, це ті реалії, з якими нас вимушує жити сусідня країна-окупант. І це мають розуміти навіть урбаністи-єврооптимісти. На жаль, вимоги до вулично-дорожньої інфраструктури міст України, яка зазнає постійної військово-політичної агресії, та країн «старої Європи», які перебувають під «парасолькою НАТО», значно відрізняються. І ці речі потрібно враховувати, розробляючи стратегічні документи щодо розвитку інфраструктури міста, такі, як «План сталої міської мобільності».
«План сталої міської мобільності» депутати Львівської міської ради ухвалили два роки тому — в лютому 2020 року. На жаль, депутати не вивчили цей документ, не піддали сумніву компетентність авторів цього документа і так званих «міжнародних консультантів». Серед оголошених 12 авторів документа лише дві особи (Ігор Могила та Роман Зубачик) мають освіту в галузі транспорту та інфраструктури. В авторському колективі немає жодного (!) представника Національної поліції України, Державної служби з надзвичайних ситуацій, екстреної медичної допомоги, певна річ — жодного представника Збройних сил України. А саме згадані представники мали б надати рекомендації щодо інфраструктурних рішень, що забезпечують безперешкодний рух спецавтомобілів під час різних надзвичайних ситуацій як природного, так і техногенного характеру.
Як на мене, депутатам Львівської міськради ще не пізно відкликати ухвалу про затвердження т.зв. «Плану сталої міської мобільності», відправити цей документ на істотне доопрацювання із залученням військових, рятувальників, медиків, представників територіальної оборони та інших аналогічних структур. Іще не пізно переглянути проєкти реконструкції вулиць міста і прорахувати ризики, до яких може призвести така реконструкція у разі надзвичайних ситуацій та військових дій проти нашої держави. Очевидна річ, що львів’яни не хочуть війни, але змушені до неї готуватися. А одна зі складових перемоги — це відповідна транспортна інфраструктура.
Антон ЛЯГУШКІН, спеціально для «Ратуші»
