Епоха несправедливості
Саме кризою справедливості і браком правди у всіх сенсах цього терміну можна пояснити події, котрі відбулись в районі «Санта-Барбари» на Сихові 8 липня 2026 року. Саме тоді група юнаків заблокувала автомобіль ТЦК, вчинила бійку з його працівниками і згодом цю автівку перевернула. Підлітків криками підтримували люди, що висунулися з балконів. Один з хлопців спустив попередньо колеса автомобіля військових. Десятки людей знімали ці події на мобільні телефони і криками «Слава Україні» підтримували нападників. Згодом спрацював “ефект натовпу”. До такого бурхливого фіналу, найвірогідніше, призвела маса фейкової інформації, якою згодом і намагалися виправдати ці події.
Бунт, збудований на фейках
Спочатку запустили відверту брехню, що ТЦК, мовляв, спробувало мобілізувати 20-річного, а «народ обурився». Коли, врешті, з’ясувалося, що жодних ексцесів не було (в авто посадили 30-річного тренера з боксу на ім’я Данило, яке, розвернувшись, поїхало геть), на світ з’явився новий фейк: усі ці події організували «спеціально привезені звідкись люди, котрі працювали на картинку для агресора Росії». Цією брехнею автори намагалися відбілити репутацію сихівців, котрі не хотіли брати на себе «бунт на уліце Красной Каліни», що наступного дня вже демонстрували провідні пропагандистські рашаканали. До речі, бусифікований Данило зараз проходить підготовку в одному з навчальних центрів і ні до кого претензій не має. Врешті, аби пояснити, чому натовп накинувся на групу оповіщення ТЦК, запустили ще одну «качку», що виною всьому став «боксер, який не є працівником ТЦК, а звичайним «тітушкою, котрого найняли», і саме він без пояснення причин вдарив ззаду в голову якогось юнака, що викликало «обурення молодих та нерозважних», котрі й перевернули машину з поганим боксером. Не зовсім зрозуміло звідки на момент бійки нападники могли знати, що перед ними саме “тітушка”? Адже били просто людину у пікселі? Аби підсилити аргументацію і геть спаплюжити негідника, борці соцмереж написали, що цей спортсмен – п’яниця і не платить колишній дружині аліменти. Ця історія могла б отримати прекрасне друге життя, якби не розслідування, яке встановило, що «псевдотітушка» (він же – тренер східних єдиноборств) – майстер спорту міжнародного класу, мобілізований в ЗСУ ще з лютого 2026 року і на службі в ТЦК перебуває офіційно.
Робота над помилками
Наслідки. Затримано п’ятеро «бунтарів». З них – двоє військових. Один був у відпустці, інший – в СЗЧ. З відпускником профілактично «попрацювали» ветерани війни і, лише їм відомими методами, переконали його на камеру, затинаючись і ледь не плачучи, вибачитися. «Сезечешника» і людину, яка зривала з військового форму, суд закрив на 60 діб. Ще велика група активістів-погромників, усвідомивши після профілактичної розмови хибність свої кроків і те, що вони мимоволі виступили проти армії і військових своєї країни, які воюють, щоб цей “русский мир” до нас не прийшов, не дуже переконливо і фальшиво прокричала незрозуміле: «Слава ТЦК!» Все це зрежисоване дійство потрапило в соцмережі і відсутність гуманізму страшенно не сподобалася громадянам, котрі ще недавно були в захваті від того, як ефективно ветерани примушують привселюдно вибачатись тих, хто образив їхніх побратимів. Якось дивно слухати аргументи на кшталт: «Та це ж діти!» і «Військові ЗСУ повторюють методи Кадирова!», адже саме ці аж ніяк не діти, за висловом мого знайомого офіцера військової розвідки, мимоволі стають резервом рашистів у Львові та інших містах! Це ті, на кого пі-ри розраховують, і це ті, кого будуть схиляти палити машини, буси і закладати саморобні підривні пристрої, підриваючи обороноздатність країни. Бо вони морально нестійкі, психологічно й інформаційно непідготовлені та інфантильні і легко піддаються впливу сторонніх провокаторів, привчаючись… щиро ненавидіти військо своєї країни! До речі, саме їх рашисти і мобілізують в разі падіння держави Україна в першу чергу і відправлять гинути в черговий штурм на Європу, бо вони заробляють собі нині репутацію прихильників “рашистського світу”. Це і буде справедливість?! Не думаю.
Дев’ятий вал ненависті до ТЦК
Тепер розберемо, чому такий вал НЕНАВИСТІ в українському суспільстві до мобілізаційної структури ТЦК. Можна згадувати багато прорахунків і відвертих злочинів, котрі коять представники цієї структури, але головне – не забути: громадяни ЧОМУСЬ наївно вважають, що коли в ТЦК настане ера справедливості і рівноправ’я, тоді все автоматично стане добре. Маю всіх розчарувати: У ВІЙНИ НЕМА СПРАВЕДЛИВОСТІ. Хто б не прийшов до керівництва цією структурою, які б зміни там не сталися (а жодних ґрунтовних змін «зелена» влада навіть не планує), головна функція ТЦК залишиться незмінною: вони мобілізовуватимуть на війну наших рідних і близьких, котрих війна згодом чітко поділить на живих і мертвих, поранених і зниклих безвісти, хворих фізично і психічно. І впливу на це нема. Мобілізація автоматично приносить в наші домівки очікування горя, страх, сльози і біду. І, боюсь, що на це не зможуть вплинути навіть реформи.
Маруся Звіробій: «ТЦК «пакує» тому, що добровольці реально закінчилися!»
Гарно висловилась на цю тему боєць ЗСУ Маруся Звіробій: «Чому наші громадяни недолюблюють системи, в яких невоююча більшість прикриває свою непрофесійність своєю воюючою меншістю? Правоохоронна система, хороша чи погана? Ті поліцейські, що втікали від київського стрільця, бо ні дня в бойових діях не були і не будуть, є очевидно неякісними правоохоронцями в новій системі світу, куди повертатимуться колишні бусифіковані, але вже з досвідом штурмів і піхоти. Не всі там божі одувани і тому з тими, хто підніме зброю на цивілів, поліціянт без бойового досвіду очевидно ради не дасть. Навіть три таких поліціянти, то для середньо-досвідченого штурмовика – просто три легкі мішені.
Але в спробі громадян вказати на ці недоліки правоохоронної системи правоохоронці розколять суспільство прикриваючись своїми стрілецькими батальйонами МВС, в які більшість з них ніколи не потрапить… Критично буде поглиблюватися прірва між досвідом тилових поліцейських і звільнених військових контужених, яких вбивали всіма видами новітніх технологій, яких ніде у світі в роботі ще нема, а в нас люди потрапляють на полі бою в пік розвитку дронів. Якщо по поверненні держава і суспільство не підтримуватимуть ветеранів, то такі банди організуються, шо всі неслабо прифігіють. І хто їм тоді дасть ради? Поліцейські, які при вигляді діда з автоматом розбігаються, кидаючи дітей під його кулі?! Тепер – ТЦК. Тут серйозний шпагат біло-чорного. Жіночка питає, “А навіщо так бити і пакувати?!”. Імовірно, бо закінчились ті, що мали бажання і сміливість самим піти воювати. Більше того, вони вже закінчуються і на нулі. І в той день, коли ТЦК перестануть пакувати небажаючих, можна капітулювати і не морочить вже голову військовим, які роками не бачать своїх родин і теж би так пожили, як той хлоп, якому було однаково до проблем піхотинців, він собі за їхніми спинами дітей спокійно ростив і плювати хотів на всіх, кому завдячує можливістю жити в цілій хаті. Оце шкурне свинство є причиною, з якої тепер багатьом, хто воює, навзаєм однаково до страждань ухилянта від пакування його в буса. Але є одне але, так само, як в попередньому прикладі для суспільства має значення авторитет законовиконавців. Багато працівників ТЦК, що зроду на війні не були, з легкістю прикриваються невеликою частиною своїх колег, пошматованих боями, і теж не збираються спробувати особисто, що таке фронт… В чому проблема організовувати ротації на бойові позиції? Беріть стажерів з бойових бригад, обмінюйтесь кадрами, якраз стажери з якогось штурмового батальйону трохи відпочинуть на вашому місці, пакуючи нові кадри. Але й до вас питань буде менше.
Чи потрібно «пакувати»? Так, бо тепер вже нема вибору, хіба тільки здаватись, з розвитком технологій стало в рази важче тримати оборону, треба підсилення. Як тільки розганяємо ТЦК і сідаємо чекати, хто сам прийде в армію, добрий вєчєр, не дождемся, по буряту в кожну хату. А все, що маємо зараз, так над цим влада “працює” вже сьомий рік. Тут питання, як до такого прийшло, ставте не один одному, а прямому адресату – президенту, бо саме він особисто, згідно з законом, напряму відповідальний за роботу ТЦК.
Найголовніші питання до ТЦК, які ускладнюють роботу їм самим, – чи потрібно призивати громадян з ВІЛ? Інвалідів? Катувати бусифікованих в підвалах? Жорстоко побити собаку господаря, який втік? БРАТИ КОСМІЧНІ ХАБАРІ??? Такі дії розігрівають градус агресії суспільства, і можна потім нарватись на «махач» навіть з військовими, які це ніколи не підтримають, або з цивілами, які власноруч витягуватимуть у Львові запакованого з буса…»
Власний страх не можна робити мірилом справедливості!
Боятися нормально. Психічно повносправний війни боїться. Повірте мені. Але робити свій власний страх за себе і за своїх рідних мірилом справедливості – нечесно. Мене просто розриває, коли я чую про те, що «Ой, скільки ж хлопців на цвинтарях!» – і одночасно бачу в тубусі зі зборами на дрони ШІСТЬ гривень за місяць в кафе, де кава коштує майже двісті! Єто другоє?! Навіщо гарні вишиванки і «Героям слава!» тим, хто створює в телеграм-каналах групи оповіщення, котрі інформують, де зараз перебувають автівки ТЦК?! «Тецекашники», з яким вдалось «порішати» за бабло питання про рідну людину, і «прокляті гестапівці, що пакують генофонд України» – це хіба не одні й ті самі люди?! «Наші тецека гірше за бурятів!», кажете?! Ви тих бурятів бачили?!! Не йти воювати за Україну стало почесно, той, хто воює – дурень, бо не «відмазався», курортний Буковель став неприступною твердинею, поліція не хоче робити ту роботу, котру має робити згідно з законом, а нереформоване Зеленським ТЦК, яке одночасно дає 90 відсотків поповнення в ЗСУ і гребе бабло з ухилянтів та їхніх рідних – стало тим стовпом, об який може потертись будь-яка боягузлива свиня! Мобілізаційні реформи має робити уряд, військово-політичне керівництво, місцеве самоврядування, які вже стільки років не можуть знайти баланс між потребами економіки, суспільства і потребами війська. Потрібен повний перегляд принципів бронювання, з якого мала б теоретично початися реформа мобілізації. Але її не буде.
Поліція на «чорний день прозріння»?!
До речі, про поліцію. Мій побратим Віталій Лесюк, з позивним «Буківна», не риторично цікавиться щодо цієї історії: «А де відповідальність поліції?! Їх ніхто не чіпав і вони нікого не чіпали. А якщо поліція займає таку позицію, то це означає, що держава дала тріщину. Блін, поліція повинна діяти, а не тихенько сидіти збоку. Ось цікаво – як вони сьогодні «відмажуться»?!»
А ніяк. Фактично за їхню пасивність міська влада їм наступного дня і подякувала. Попри те, що в одного з поліцейських згодом діагностували закриту черепно-мозкову травму та струс мозку. Розкрию велику таємницю: більшість тих дій, що робить ТЦК, має виконувати саме… ПОЛІЦІЯ! Бо цього вимагає ЗАКОН! А чому вона цього не робить? А саме тому, що влада залишила мобілізаційний орган Сухопутних військ ТЦК як об’єкт ненависті (котра постійно нагнітається ще й медіа – не помітили?) своїх громадян і щось змінювати тут не збирається. Бо якщо українці зрозуміють, що підґрунтя біди – не мобілізаційна структура, а влада – тоді може статися страшне. Саме для цього «чорного дня прозріння» і береже влада поліцію. Це для мене настільки очевидно, що інколи просто впадаєш в ступор, що люди цього не бачать.
А ще громадяни України чомусь не бачать, що власне ця ж влада навмисне не втручається в складне питання проблем мобілізації і відкладає це питання в далеку шухляду, усвідомлюючи, що чесне вирішення цього питання викличе обурення, насамперед, у тих виборців, котрі за цих керманичів і проголосували. Навіть в час кривавої війни, коли на кону існування держави, влада намагається не якомога ефективніше вирішити проблему, а… загравати з тими, хто завтра піде до урн голосувати, на жаль, не за своє, а за її майбутнє. Або за його відсутність.
Микола САВЕЛЬЄВ, головний редактор газети «Ратуша», ветеран війни, позивний «Волоцюга»
