Комунальні обласні лісівники підбивають підсумки:
погашено борги та забезпечено прибуткову діяльність
Сім місяців праці без вихідних. І за цей час довелося обійти території 18-ти підприємств, розподілених по всій області. Так описує свою роботу головний менеджер обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Львівської обласної ради «Галсільліс» Іван Підгородецький. Його призначили на посаду в.о. директора у березні 2021 року. За неповних дев’ять місяців новий керівник зумів вивести підприємство з боргів, розрахуватися з працівниками, котрі місяцями не отримували зарплати, та розпочати процедури впорядкування земельної документації кожного підрозділу.
— Комунальне підприємство «Галсільліс» засноване Львівською обласною радою у 2000 році. Тобто Вам в управління дісталося велике, сформоване за два десятиліття господарство?
— Так, у структурі комунального підприємства Львівської обласної ради «Галсільліс» функціонують 18 дочірніх підприємств. Наші угіддя — це 9,5 тисячі ділянок загальною площею 146 тисяч гектарів лісів. 68 % ділянок здебільшого площею до 5 гектарів кожна. Це справді велике підприємство, але якщо подивитися на карту, то воно об’єднує маленькі клаптики лісу, які колись були у власності колгоспів і лише з 2000 року передані у підпорядкування створеного обласною радою комунального підприємства. Відповідно до Лісового кодексу, ліси передаються в користування державним або комунальним підприємствам. Це були землі комунальної власності, і на них створили комунальні підприємства. Специфіка управління полягає у тому, що всі ресурси розташовані на великій території, на великих відстанях.
Коли я прийшов на посаду керівника, то виявилося, що у підприємства накопичилася заборгованість із зарплати працівникам та несплачених податків.
Тепер уже можу зазначити, що зарплату всі працівники отримують вчасно, а незначну податкову заборгованість маємо ще лише у двох підприємствах, але до кінця цього року плануємо розрахуватися повністю.
— Скільки працівників налічується у штаті підприємств «Галсільлісу» та скільки коштів з обласного бюджету виділяється на функціонування підприємства?
— З обласного бюджету ми коштів не отримуємо, а навпаки, сплачуємо близько 50 % дохідної частини податками у місцеві та державний бюджети. Наш колектив налічує 513 осіб, ще одна посада нині є вакантною.
Рішення втримати людей від звільнення було для мене принциповим із перших днів роботи. Адже це фахівці зі значним досвідом роботи у лісовій галузі.
Знаєте, за останні роки так багато негативу було написано про лісників, але я наголошу, що робота в лісі є перш за все фізично важкою та вимагає великих знань і відданості справі. Лісник вдень доглядає дерева, доповнює ліс новими саджанцями, а іноді після важкого дня змушений вночі виїздити на гасіння пожежі, або ж захищати господарство від крадіжок. Ми нині працюємо над тим, щоб забезпечити надійну систему охорони лісу.
Нам вдалося першим серед комунальних підприємств країни впровадити електронний облік деревини. Дані про кожне дерево зі смартфона вносять у єдину державну електронну систему.
Львівщина — чи не єдина область, у якій в комунальних лісах господарство ведеться на рівні з державними лісами. Надалі плануємо закупити відеокамери, щоб відстежувати підпали, пожежі, маємо два квадрокоптери для спостереження. Наступного року плануємо придбати ще декілька дронів, а також купимо трактори, вантажні автомобілі та мототехніку для безпеки і більшої ефективності наших працівників.
— Колись держава фінансувала лісову охорону і лісогосподарські підприємства. Сьогодні, щоб забезпечити людям зарплату, доводиться заробляти кошти?
— Заробляти маємо, але не лише вирубуванням лісів. Розвиваємо мисливські угіддя, створюємо нові рекреаційні зони, у понад 2000 метрах теплиць вирощуємо під реалізацію саджанці лісових та декоративних порід. Наприклад, у Турківському дочірньому лісогосподарському підприємстві плануємо відкрити насіннєво-селекційний центр, придбаємо трактор, службовий автомобіль. Турківщина — це гірська, важкодоступна місцевість із багатими і перспективними для рекреації територіями.
Загалом я вважаю, що економічний успіх залежить від керівників. Тому на чолі кожного лісогосподарського підприємства має бути універсальний менеджер. Йому доводиться щодня взаємодіяти з громадськістю, співпрацювати з навчальними закладами, виробниками, знати, як вберегти ліс від хвороб, як заготувати насіння, лікарську сировину, розуміти специфіку території, клімату, вести облік та багато іншого.
У наш час кожен директор шукає джерела доходів, не пов’язані із заготівлею лісу, адже працівникам потрібна зарплата.
Наші спільні зусилля також спрямовані на те, щоб забезпечити людям належні умови праці. У Дрогобичі, Бродах відремонтували адміністративні приміщення, у Славському та Сколе ще тривають ремонти, а в Буську будується новий офіс.
У грудні плануємо підвищити працівникам зарплату. Поки що середня зарплата на підприємстві становить 10 тисяч гривень.
— Перший рік Вашої роботи минає, яким буде наступний? Ви його вже плануєте?
— Однозначно ми будемо поступово зменшувати кількість вирубок лісу, а ще продовжимо виготовлення державних актів на землю для всіх заліснених ділянок. На це завжди не вистачало коштів, але у 2022 році питання впорядкування документації на земельні ділянки стане першочерговим. У цьому, як засновник, тепер зацікавлена обласна рада.
Ще одна наша ініціатива — створення першого переробного підприємства. Зазначу, що власної переробки у «Галсільлісу» досі не було. Тому наступного року ми плануємо запустити пілотний невеликий проєкт.
Наш колектив зацікавлений у налагодженні партнерських відносин із територіальними громадами Львівщини. Ми для них свої, адже наповнюємо бюджети і даємо мешканцям роботу. Тому разом маємо берегти, примножувати, а головне — раціонально використовувати природні ресурси. Працівники лісових господарств висаджують, доглядають, охороняють ліс. Ніхто від людей ліс не закриває, але треба бути відповідальними. Самовільно рубати, палити, нищити зелені насадження — це порушення закону.
Я з задоволенням спостерігаю, що авторитет і довіра до лісівників зростають. Ми залучаємо лідерів думок, журналістів до спільного висаджування молодих лісів, щоб усі бачили, в яких умовах нашому колективу доводиться щодня виконувати важку роботу. Як керівник я щиро вдячний кожному за визнання, розуміння і шану до нашої колективної праці.
— Таке явище, як крадіжки лісу, також зможемо залишити у минулому?
— Найбільшою проблемою, особливо в гірських територіях нашого регіону, є безробіття. Щоб лісу не крали, людей треба забезпечити роботою. Ми намагаємося влаштовувати на підприємства місцевих мешканців, і це добра практика. А ще проводимо наради з головами громад, допомагаємо лісоматеріалами, просимо про підтримку та проводимо роз’яснювальну роботу з мешканцями, запрошуємо місцеве населення садити дерева.
Нещодавно на вихідних близько 20 тисяч саджанців ялини, ялиці та модрини висаджено поблизу села Росохач, у Стрийському районі. Це показова історія, адже шість років тому на цьому місці вже росли молоді дерева. Проте цей ліс згорів унаслідок пожежі, спричиненої підпалом сухої трави. Кілька років тут був пустир.
Тепер територію у 3,5 га знову заліснено. Я, як і кожен наш головний лісничий, на постійному зв’язку з працівниками Державної служби з надзвичайних ситуацій. Сподіваюся, підпалів лісу, як і несанкціонованих рубок, рік у рік ставатиме все менше і нікого ловити, переконувати не доведеться взагалі. Ліс — наше спільне багатство. А завдання комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Львівської обласної ради «Галсільліс» — зберігати та примножувати лісове господарство Львівщини.
— Яке Ваше улюблене дерево у лісах Львівщини?
— Модрина (усміхається). А все тому, що це морозостійке, світлолюбне дерево, яке легко приживається на новому місці. Водночас деревина модрини унікально міцна і довговічна. Алегорично, але ці якості дуже близькі для кожного з нас.
Розмовляла Зоряна ТИВІН
