Множинне громадянство: можна все на світі вибирати, сину?
Громадяни України зможуть офіційно мати паспорти двох і більше країн. Раніше це суперечило законодавству, але все змінив законопроєкт № 11469, який ухвалила Верховна Рада. Що саме передбачає документ, які недоліки називають його критики, і коли запрацюють зміни – з’ясовував Центр громадського моніторингу та контролю.
Проєктів закону про множинне громадянство у Верховній Раді не менше п’яти, зазначає “BBC-Україна”. Нинішній документ, який Верховна Рада ухвалила, ініціював Офіс президента України. Проголосували за нього 243 депутати.
Що зміниться для українців
Основна зміна для українців: вони зможуть отримувати паспорт іншої держави, не відмовляючись від громадянства України. Раніше для цього офіційно потрібно було відмовитися від українського паспорта. Втім, фактичного покарання за недотримання цієї вимоги не передбачали.
Новий документ визначає множинність громадянства у певних випадках. Наприклад, якщо повнолітні українці автоматично отримали громадянство іншої країни чи отримали його у спрощеному порядку; коли українська дитина одночасно набуває його за правом народженням чи внаслідок усиновлення. Громадяни України можуть автоматично набувати іншого громадянства і під час шлюбу з іноземцем.
Множинне громадянство не отримують ті, хто має російський паспорт. Права на множинне громадянство не матимуть і власники документів низки держав, що не визнають територіальну цілісність та суверенітет України. Йдеться про тих, хто не підтримав Резолюцію Генасамблеї ООН “Про територіальну цілісність України” від 27 березня 2014 року № 68/262. Окрім Росії, це Вірменія, Білорусь, Болівія, Куба, КНДР, Нікарагуа, Судан, Сирія, Зімбабве та Венесуела.
Не матимуть права на множинне громадянство і певні категорії українців, як-от державні службовці і судді.
Що зміниться для іноземців
Множинне громадянство дозволять лише для іноземців із низки дружніх країн. Зокрема, йдеться про ті держави, що запроваджували санкції за російську агресію. Підготувати перелік цих країн протягом двох місяців має Кабінет Міністрів. Громадянам решти держав доведеться відмовлятися від свого паспорта, щоб отримати український.
Відповідно до ухваленого закону, іноземці, які хочуть набути українського громадянства, мають бути фізично в Україні під час подачі документів: зробити це через посольство чи консульство не дозволяється. Також іноземці складатимуть іспити на знання Конституції, історії та мови України.
За скороченою процедурою громадянство України зможуть отримати іноземці українського походження, наприклад, представники діаспор в інших державах. Передбачено спрощення процедури для іноземців, які проходять військову службу в Україні. Та для людей, які становлять державний інтерес: науковців, знаменитостей тощо.
На тих, хто набуде українського громадянства, поширюватимуться чинні обов’язки наших громадян, зокрема, обов’язок щодо захисту вітчизни. Відтак, прогнозує влада, про масову міграцію іноземців до України не йтиметься.
Підтримка документу
Ухвалення цього закону має посприяти поверненню українців з-за кордону, вважає президент Володимир Зеленський. За даними Міністерства національної єдності, 90% наших співвітчизників за кордоном перебувають в країнах, де дозволено множинне громадянство. Також у відомстві підрахували, що наразі за кордоном проживають близько 20 мільйонів українців. Йдеться про нащадків мігрантів, людей, що виїхали у 1990-х та 2000-х, а також про біженців, які залишили Україну на початку повномасштабного вторгнення. Мета закону, зазначають його прихильники — дозволити цим категоріям українців та їхнім дітям зберегти зв’язок з Батьківщиною та залучити їх до відновлення держави.
Критика законопроєкту
Критикують документ, зокрема, через норми, що стосуються наявності паспортів країни-агресорки. Адже, за словами правозахисників, закон створює ризики втрати громадянства України для жителів тимчасово окупованих територій.
Так, Гельсінська спілка з прав людини звертає увагу на те, що отримання російських документів на окупованих територіях не завжди відбуваються добровільно. “Формально, мешканці тимчасово окупованих територій Донецької, Запорізької, Луганської, Харківської і Херсонської областей, а також невизначена кількість ВПО, які набули громадянство РФ через подання відповідних заяв, у разі прийняття закону і набрання ним чинності в запропонованій редакції можуть згодом вважатися такими, що набули громадянство РФ добровільно”, – наголошують правозахисники. І закликають закон доопрацювати.
Коли запрацюють зміни
Наразі просування документу сповільнилося: підписати його і запустити подальшу процедуру голова Верховної Ради не може. Все через постанови, внесені низкою народних обранців. Їх спершу має ухвалити чи відхилити парламент. А відбудеться наступне пленарне засідання вже у липні.
Щоб закон набрав чинності, його також має підписати глава держави.
Коментар правника
Керівник правничої компанії «April Consult» Юрій ТАНАСІЙЧУК у коментарі «Ратуші» зазначив:
– Сьогодні такого типу законопроєкт – уже нагальна необхідність. Це пов’язано з кількома причинами – примусове набуття громадянства країни-агресора, великі втрати населення і вимушене покидання території та можливе дальше набуття громадянства країни, яка надала прихисток, а також давні потреби нашого суспільства щодо такого закону, оскільки в нас є чинний закон України про спрощене набуття громадянства України особами, які народилися в Україні до 1991 року, але потім у силу різних причин ще за часів Радянського Союзу емігрували і хочуть набути українське громадянство. Нам треба було змінити шлях і дозволити за певних обставин отримувати кілька громадянств, щоб ми не втрачали населення, економічний потенціал, інтелектуальні кадри, багато яких втекло за кордон. Це також питання про майбутні покоління, про відбудову України після війни, щоб дати шанс уряду, який буде чинний на той момент, працювати на реінвестиції в Україну (не тільки в грошовому вимірі, а й в інтелектуальному), на збільшення населення України не завдяки еміграції з країн Африки чи Азії, а завдяки поверненню громадян, які мають причетність або до національності, або до громадянства.
Водночас закон дещо суперечливий щодо норм Конституції, але доки воєнний стан, Конституцію змінити неможливо. Доки цей закон існуватиме і в якій би редакції він не існував, між юристами завжди буде суперечка, чи рішення відповідає нормам Конституції, чи порушує норми. Але з погляду роботи уряду над зміцненням держави загалом цей закон дуже важливий. Щобільше, нам потрібно зі сталими діаспорами, які є, розширювати цей закон, вводити окремі положення про легке і швидке набуття громадянства, тобто повернення громадянства для української діаспори Канади, США тощо, усіх країн, де нема ворожого статусу щодо війни в Україні.
Водночас треба тримати досить жорсткий бар’єр і не дозволяти користатися множинним громадянством для громадян країн, які є нейтральними для нас, які не є економічно благополучними, врахувати інші чинники.
Отримавши громадянство, українці посилюють та легалізують свої права та обов’язки, взаємодію з Україною. На практиці це насамперед впливає на ухвалення рішень про те, інвестувати в Україну чи ні. Громадянам України ухвалити таке рішення значно легше, ніж нерезединтам країни, які не мають можливості захистити повною мірою свої права у разі виникнення якихось спірних ситуацій або коли є порушення з боку органів влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів тощо.
Легке отримання громадянства дуже практикує Польща, повертаючи у свою повсякденну орбіту поляків, які на той час мали статус, наприклад, суто громадян Канади чи США. Багато країн стикаються з проблемою скорочення населення залежно від різних подій (природне старіння, мала чисельність породіль тощо), тому такі шляхи акцептовані, зокрема в країнах ЄС. Думаю, тут можемо не видувати велосипед, взяти найкращі практики і заінтегрувати в наші реалії і наші побажання.
Небезпеку в ухваленні закону бачу в його невідповідності нормам Конституції. Коли мине якийсь час, кілька років, учергове проросійські сили можуть намагатися, якщо не вдасться використати в інтересах Росії, ліквідувати такого типу закони, довівши, що вони суперечать нормам Конституції. Тобто тут може ще бути велика політична боротьба, дуже шкідлива для України. Оскільки не можемо внести зміни до Конституції в умовах воєнного стану, то треба сприймати обмеження і намагатися продукувати рішення, які можуть посилювати нашу країну інституційно.
Щодо російського громадянства на окупованих територіях, то кожне в ідеалі мало б потребувати окремого дослідження, за яких умов воно набуте, добровільно чи під примусом. Оскільки йдеться про кілька мільйонів людей, то це складно зробити. Але важливо розглядати крізь призму неможливості повернення до громадянства України категорії осіб, які були ждунами, зрадниками, колаборантами. Водночас неповернення до громадянства України не заважитиме відкривати кримінальні провадження і виносити рішення щодо осіб, які вчинили злочини щодо України, навіть якщо на момент вчинення злочину вони відмовилися від громадянства України і набули громадянства країни-агресора і з ним і залишилися на момент відкриття провадження.
Наталя ДУДКО
