Точка невизначеності
США завдали удару по іранських ядерних об’єктах. Що далі?
У ніч із 21 на 22 червня 2025 року Сполучені Штати Америки розпочали операцію під назвою Midnight Hammer, спрямовану на три ядерні об’єкти Ірану — Фордоу, Натанз і Ісфахан. Для атаки залучили понад 125 літаків, включно з B?2; застосували 14 надважких бомб GBU?57, а також запустили 24 крилаті ракети Tomahawk з підводного човна. У Пентагоні повідомили про «значні пошкодження», однак остаточна оцінка ще триває.
Офіційне пояснення США — превентивний удар, спрямований на стримування можливого ядерного розвитку Ірану. У заяві Білого дому наголошується, що мета — не зміна режиму, а інструмент переконання для миру: «Це попередження: обирайте мир».
І поки президент США переконує, що це важливий превентивний удар, реакція світу залишається досить обережною.
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу назвав атаку «історичним кроком у стримуванні ядерної загрози». Про це він заявив 22 червня у Тель-Авіві, підкресливши підтримку США в зусиллях щодо збереження регіональної безпеки.
«Історія зафіксує, що президент Трамп діяв, щоб позбавити найнебезпечніший у світі режим найнебезпечнішої у світі зброї», — написав Нетаньягу в Х (Twitter).
А от ООН і МАГАТЕ 23 червня заявили, що бойові дії створюють невизначеність, і закликали до розслідування стану вражених об’єктів, а також до негайної дипломатії.
Тим часом Китай, Пакистан і країни Перської затоки засудили подальшу ескалацію та наголосили на необхідності повернення до переговорів.
Як відповів на удар Іран?
У ніч із 23 на 24 червня Іран випустив 14 ракет по базі Аль-Удейд у Катарі. 13 із них було перехоплено, жертв немає. Прессекретар Білого дому назвав це «дуже слабкою відповіддю» і знову закликав до миру.
Мона Якуб’ян, старша наукова співробітниця CSIS, у коментарі The Washington Post 23 червня зазначила:
«Удари США стали визначальним моментом для Близького Сходу… Іран має два шляхи: мінімальна відповідь або повна ескалація. Наразі він обрав перший».
Джозеф Роджерс, аналітик CSIS, в інтерв’ю Politico 24 червня заявив, що США продемонстрували бойову готовність:
«Вперше США застосували свої найпотужніші бомби GBU?57 по Фордоу та Натанзу — це сигнал, наскільки далеко вони готові піти».
А от Ніколас Слейтон, аналітик Task & Purpose, поставив під сумнів ефективність удару.
«Об’єкти були пошкоджені, але не знищені… Складно сказати, чи іранська ядерна програма справді ослабла», — вважає він.
Не забарилися й реакції з України
Міністерство закордонних справ України 24 червня оприлюднило заяву:
«Україна переконана, що іранській ядерній програмі має бути покладений край, аби вона більше ніколи не загрожувала ані країнам Близького Сходу, ані будь-яким іншим державам. Мирні зусилля щодо ядерного нерозповсюдження в Ірані тривали роками, але не були результативними. Ще навесні США попереджали Іран про наслідки в разі відсутності конструктивних кроків».
Операція Midnight Hammer — значущий, але суперечливий дебют. США підтвердили свою військову рішучість, однак її легітимність і реальний ефект усе ще залишаються під питанням. Світ поділився на тих, хто підтримує силу, і тих, хто закликає до дипломатії. Україна — серед тих, хто виступає за обмеження загроз, але водночас закликає до пильності у світлі глобальних потрясінь.
Коментар
Сергій Таран, політолог у дописі мережі фейсбуку:
- «Ненадовго вистачило іранської помсти. Технології перемогли фанатиків. Фанатики мали би значення, якби йшлося про масштабні наземні операції, і тоді би чисельна перевага Ірану далася взнаки. Але Ізраїлю пощастило – спільного кордону немає, тому – “мир”. Як і завжди на Близькому Сході – мир тимчасовий.
- Трамп нарешті хоч щось зможе продати своїм виборцям у США. Те, що швидка війна відбулася з жорсткої подачі Ізраїлю – не всі зрозуміють. Тому для американців це буде його перемогою. Трохи штучною, але у часи медійної пластмаси хто знає, що насправді є справжнім.
- Росія потайки робитиме все, щоби зірвати мир. Ціни на нафту вже пішли вниз, дестабілізація у США відкладається, а увага до російсько-української війни може поновитися. Початок війни, в якій Росія нічого не зробила аби допомогти своєму союзнику, як і її завершення продемонстрували світові, що Путін мало що вирішує поза своїм регіоном.
Для російської дипломатії ця коротка війна увійде в історію як велике переобування в повітрі – від присягання у вірності учасникам «осі зла» – до імітації риторики Трампа. І це буде помічено. В тому числі на «глобальному Півдні», лідером якого мріє бути Путін.
Проблема для цього миру настане, якщо ядерна програма Ірану буде у якийсь спосіб відновлена. Тоді, аби уникнути ганьби, США та Ізраїлю буде потрібна нова військова операція, яка за логікою має перевершити ту, яка щойно завершилася».
Підготувала Христина СЛЮСАРЧУК
