П’ятниця, 29 Березня

Модернізація львівських трамваїв:

містом могли б уже їздити 30 «модернізантів», але, як бачимо, не їздять…

Починаючи із квітня цього року міський голова Львова Андрій Садовий намагається «протягнути» через сесійну залу Львівської міської ради кредит на «модернізацію» трамваїв. Гроші він хоче позичити у Європейського інвестиційного банку, а вартість модернізації одного трамвая «Tatra KT4SU» оцінюється в 450 — 500 тисяч євро. За таку суму, між іншим, цілком можливо придбати новий український трамвай, пристосований для перевезення пасажирів з інвалідністю, в української компанії «Татра-Юг».

Стратегія і тактика втраченої перемоги

У цього трамвая близько 35 % низької підлоги, чого абсолютно достатньо для наявної у Львові чисельності людей з інвалідністю та маломобільних…З огляду на те, як активно через близькі до Садового ЗМІ намагаються «проштовхнути» дуже дорогу модернізацію, я вирішив розказати історію про те, як три роки тому, у 2017 році, «зарубали» реалістичний проєкт модернізації трамваїв «Tatra KT4SU» із використанням вітчизняної силової електроніки із пристосуванням для потреб осіб з інвалідністю.

Отож, передісторія — у січні 2016 року ЛКП «Львівелектротранс» очолив Михайло Сидорович — колишній керівник ЛК АТП № 1. Одним із напрямів його діяльності на підприємстві було відновлення наявного рухомого складу в рамках «пілотного» проєкту. Перший рік пішов на освоєння нової технології кузовного ремонту — було відновлено три трамваї, а також два тролейбуси. В червні 2016 року Михайло Васильович запросив мене на посаду речника підприємства, але у січні 2017-го було вирішено, що я більш потрібний на іншому напрямку — ґрунтовна модернізація електротранспорту із встановленням сучасної транзисторної системи керування тяговим електроприводом, а також — пошук варіантів закупівлі вживаних, але вже модернізованих трамвайних вагонів, які могли б без значного переобладнання працювати у Львові.

У пошуку компаній, які могли б долучитися до модернізації трамваїв у Львові, також були задіяні керівники трамвайного депо і ВРМ, в.о. заступника головного інженера Дмитро Галкін, а потім — заступник головного інженера Роман Муляр. Позиція Михайла Сидоровича полягала в тому, що до модернізації мали бути залучені насамперед вітчизняні компанії, а сама модернізація мала бути проведена з мінімальними витратами.

У рамках підготовки до модернізації трамвая із заміною тягового електрообладнання було проведено консультації та зустрічі з низкою вітчизняних та зарубіжних компаній із Польщі, Чехії та Молдови. Або фахівці компаній, які виготовляли електрообладнання для модернізації, приїздили до Львова, або працівники ЛЕТу проводили з ними консультації за кордоном.

На початку літа ми дійшли висновку, що найбільш вірогідними постачальниками електрообладнання можуть бути київська компанія «Політехносервіс», Запорізький електроапаратний завод та молдавська компанія «Інформбізнес», яка планувала співпрацю через українського партнера — «Торговий дім «Літан». Після вивчення всіх пропозицій, які надійшли від компаній-виробників електрообладнання для трамваїв, було сформовано технічне завдання на модернізацію трамвая. Допомогу в його складанні нам надали колишня головний інженер Костянтинівського ТУ, головний інженер КП «Трамвай» (м. Кам’янське) Олександр Івашина, головний інженер КП «Електроавтотранс» (Івано-Франківськ) Василь Бойчук, фахівці Конотопського ТУ та Маріупольського ТТУ. На основі цього технічного завдання був проведений відкритий тендер для визначення постачальника силового електрообладнання для трамваїв. Його переможцями стали ПАТ «Запорізький електроапаратний завод» за лотом силового обладнання для модернізації трамвая і ДП «Електронмаш» за лотом статичний перетворювач. Із постачальниками були підписані відповідні угоди. Щодо досвіду переможців тендеру — Запорізький електроапаратний завод виготовляє тягові приводи для різноманітного устаткування, зокрема — і для електротранспорту. Перші приводи для трамваїв і тролейбусів тут були виготовлені у 1970-х роках. Компанія виробляла тягові електроприводи для вітчизняних трамваїв виробництва компанії «Татра-Юг». Оскільки компанія «Татра-Юг» починала з випуску трамваїв Т6В5 чеського виробництва за ліцензією компанії «ЧКД-Татра», електрообладнання Запорізького електроапаратного заводу повністю сумісне із трамваями «Татра» моделей Т3, Т4, КТ4, Т6В5, які мають два візки із двигунами типу ТЕ-022 або ТЕ-023.

Інший переможець тендеру — ДП «Електронмаш» (Київ) виготовляв статичні перетворювачі практично для всіх українських тролейбусів і трамваїв. Загальна вартість електрообладнання для модернізації трамвая КТ4SU — близько

1 мільйона гривень. Після проведення модернізації на вагон мало бути встановлено силове і допоміжне електрообладнання за типом вітчизняного трамвая К1 чи К1М. Планувалися додаткові перемовини із ТзОВ «Татра-Юг», щоправда, коли львівські керманичі транспорту чули прізвище Анатолій Кердівара, вони випадали у ступор…

Додам, що після модернізації трамвай «Tatra KT4SU» мав стати пристосованим для перевезення пасажирів з інвалідністю, зокрема й тих, які пересуваються у колісних кріслах. Причому переобладнання мало здійснюватися без внесення змін у несівну конструкцію трамвайного вагона — майданчик із низькою підлогою мав з’явитися на задніх чотирьох дверях трамвайного вагона — як у автобуса «Атаман» А092Н6. Справа в тому, що під майданчиком задніх дверей у трамваї «Tatra KT4SU» стоїть великий регульований реостат — прискорювач, який є основною складовою реостатно-контакторної системи керування тяговим приводом трамвайних вагонів. Частка низької підлоги в такому разі — близько 12-15 %, можна облаштувати одне або два місця для візків — дитячого та інвалідного. Для того, щоб створити цей низькопідлоговий майданчик, достатньо всього-на-всього вварити «корито» до оригінальної рами. Вартість таких робіт — 15 — 20 тисяч гривень.

За нашими розрахунками, загальна вартість капітально-відновлювального ремонту із модернізацією тягового електрообладнання для трамвая «Tatra KT4SU» силами ЛКП «Львівелектротранс» мала становити до 2,0 — 2,5 мільйона гривень, тобто 65 — 80 тисяч євро (а не 500 тисяч євро).

Не на ті рейки… Парад сумнівних особистостей

На жаль, улітку 2017 року в керівництво ЛКП «Львівелектротранс» було «вмонтовано» «смотрящего» — Андрія Леонідовича Білого, який до приходу на підприємство не мав жодного досвіду в транспорті й зокрема електротранспорті. Він отримав посаду радника мера Садового і заступника директора ЛКП «Львівелектротранс». Це було початком компанії по «демонтажу» Михайла Сидоровича з посади директора ЛКП «Львівелектротранс». У серпні 2017 року, під час відпустки та лікарняного Сидоровича, Андрій Білий раптом обійняв посаду в.о. директора «Львівелектротрансу». А далі він винайшов для себе посаду «виконавчого директора» і перетягнув на себе більшість повноважень із фінансової частини.

За таких умов, коли я побачив, що ламаються всі починання Сидоровича, я мав із ним складну розмову і в кінці вересня 2017 року покинув роботу в «Львівелектротрансі». На жаль, у грудні 2017 року Михайло Васильович покинув «Львівелектротранс». Вочевидь, тому, що не хотів бути пішаком у чужій грі. Далі почалася зміна директорів, немов у калейдоскопі… Відповідно, проєкт модернізації трамвая із встановленням сучасного українського електрообладнання «зарубали», як згодом і проєкт капітально-відновлювального ремонту тролейбусів Skoda, також було фактично «вбито» кілька тролейбусів ЛАЗ Е183, які відновили за часів Михайла Сидоровича. З підприємства було витіснено молодих і кваліфікованих працівників, наприклад Назара Василишина, замість них поставили на сумнівні посади «відділу розвитку» вельми сумнівних особистостей.

Те, що Львів втратив…

Підбиваючи підсумок: якби процес модернізації трамваїв розпочався у кінці 2017 року (випуск модернізованого прототипу планували на початок 2018 року) на цей момент (за умови бюджетного фінансування в межах 2,0 — 2,5 млн грн на вагон) могло бути модернізовано до 30 вагонів, які б отримали «низький» майданчик для людей з інвалідністю. Вартість модернізації цих вагонів становила б 60 — 75 млн грн, або близько 2 — 2,4 млн євро — це сума співмірна з вартістю ОДНОГО нового трамвая «Електрон», які з такою помпою за кредитні кошти придбало місто.

Вийти на темпи модернізації 10 — 12 вагонів на рік — цілком реально, адже фактично силами підприємства мали проводитися тільки кузовні роботи + капремонт візків. Практично все силове електрообладнання замінялося б на нове, яке достатньо було приєднати до відповідних кабельних джгутів. За часів Сидоровича КВР дуже затягувався саме за рахунок тривалого відновлення старого електрообладнання. Всі кошти, витрачені на модернізацію, йшли б українським виробникам. Проговорювалася навіть можливість створення спільного підприємства між Запорізьким електроапаратним заводом і «Львівелектротрансом», яке проводило б модернізацію трамваїв для інших міст, де є старі вагони «Татра», наприклад, для Житомира, Запоріжжя, Кривого Рогу та ін. Отож, гроші поверталися б у бюджет Львова.

Але ні, комусь треба було повністю поламати всі усні та письмові домовленості, поставити жирний хрест на модернізації трамваїв силами «Львівелектротрансу».

Про більш сміливі плани, які передбачали низькопідлогову вставку, виготовлену заводом «Будмаш» у Калуші (так, так, це підприємство виготовляє кузови для трамваїв, і не тільки для України) або «Татрою-Юг» я тут не буду згадувати. Якщо не розписувати деталі, проєкт передбачав побудову на основі секцій кузова трамвая «Tatra KT4SU» нового трамвая по типу вагона К1М6 від «Татра-Юг», який восени 2017 року саме проходив обкатку в Кам’янському.

Цікаво те, що не маючи власних ідей, команда «транспортних гуру» на чолі з панами Білим та Олеськівим повернулася до ідеї модернізації, але цього разу дуже дорогої, користь від якої для міста сумнівна.

Заміна голови — запорука заміни курсу?

Думаю, що повернутися до ідеї модернізації трамваїв силами «Львівелектротрансу» із залученням українських виробників за бюджетні, а не кредитні кошти (навіть у випадку найдешевшого кредиту із відсотками закуплений за кредит електротранспорт стає дорожче на 40 — 50 %) можна буде, коли зміниться міський голова Львова, який, замість Нью-Васюків Садового, буде прагматично дивитися на створення якісного, але недорогого для міста та мешканців громадського транспорту. І я, і мої колеги, які працювали над проєктом у 2017-му, можемо допомогти місту реалізувати його у 2021 році.

Додам іще одну деталь — вітчизняна корпорація «Еталон», чиє конструкторське бюро розташоване у Львові, з минулого року розробляє кузов низькопідлогового трамвая, який, зокрема, може бути використаний під час глибокої модернізації старих трамваїв.

Антон ЛЯГУШКІН

Share.

Leave A Reply