Наближення Європи через «Літературний безвіз»
Чотирнадцять книжок авторства європейських письменників, відомих у своїх країнах, але мало представлених в Україні, в рамках проєкту «Літературний безвіз» за співфінансування програми «Креативна Європа» Європейського Союзу реалізувало видавництво «Апріорі».
Упродовж трьох років команда видавництва працювала над українськими перекладами знакових творів європейської літератури, написаних у період від 1669 до 1959 року. До проєкту увійшли книжки дев’ятьох авторів із Данії, Норвегії, Швеції, Фінляндії, Німеччини, Італії, Іспанії та Польщі, зокрема твори п’ятьох лауреатів Нобелівської премії з літератури. Усі ці видання вперше з’явилися українською мовою, інформують у видавництві. Разом вони формують своєрідний маршрут європейською історією – від Тридцятилітньої війни, Великої французької революції та поділів Речі Посполитої до Першої і Другої світових воєн.
Гасло проєкту – «Еволюція європейського суспільства через призму художньої літератури». Твори показують світ і людей в ньому з тієї чи іншої часової дистанції для автора.
Через приватні долі, родинні конфлікти, суспільні потрясіння й моральні випробування книжки показують, як змінювалися європейські спільноти, їхні цінності та уявлення про свободу, відповідальність і людську гідність.
Видання побачили світ у двох великих серіях видавництва – «Історичний роман» та «Magnum opus».
Йоганнес Єнсен – «Втрачена земля. Льодовик» та «Норне-Ґест. Похід кімврів» у перекладі Оксани Смерек. До двох видань увійшли чотири романи з циклу «Довга подорож» данського письменника Йоганнеса Єнсена – лауреата Нобелівської премії з літератури 1944 року. Автор створює власну художню версію розвитку людства: від первісного світу та льодовикового періоду до мандрів легендарного скальда Норне-Ґеста і зіткнення кімврів із Римом.
Сіґрід Унсет – «Крістін, донька Лавранса. Книга перша: Вінець», «Крістін, донька Лавранса. Ґаздиня» у перекладі Микити Никончука, «Крістін, донька Лавранса. Хрест» у перекладі Наталії Іліщук. Монументальна трилогія норвезької письменниці, лавреатки Нобелівської премії 1928 року, відтворює життя середньовічної Норвегії через історію Крістін – від її юності й вибору кохання до шлюбу, материнства, втрат і духовного переосмислення прожитого. Це водночас родинна сага, психологічний роман і масштабна панорама епохи.
Сельма Лаґерлеф – «Левеншельди. Перстень Левеншельдів. Шарлотта Левеншельд. Анна Сверд» у перекладі Олега Короля. До видання увійшла трилогія шведської письменниці, першої жінки – лавреатки Нобелівської премії з літератури. Історії кількох поколінь родини Левеншельдів поєднує таємничий перстень, який стає символом давньої провини, покарання та спокути. Події охоплюють період від початку XVIII до середини XIX століття.
Вісенте Бласко Ібаньєс – «Чотири вершники Апокаліпсиса» в перекладі Олега Леська. Один із найвідоміших антивоєнних романів іспанського письменника розповідає про дві гілки однієї родини, які під час Першої світової війни опиняються по різні боки фронту. Образи чотирьох вершників – чуми, війни, голоду і смерті – допомагають авторові показати руйнівну силу війни та крихкість звичного світу.
Міка Валтарі – «Таїна царства» в перекладі Юрія Зуба. Історичний роман фінського письменника побудований як листи римлянина Марка Манілія. Намагаючись з’ясувати обставини смерті Ісуса та зрозуміти таємницю його царства, герой зустрічається з біблійними постатями й поступово проходить шлях внутрішнього перетворення.
Ганс Якоб Крістоффель фон Ґріммельсгаузен – «Сімпліцій Сімпліцисімус» у перекладі Володимира Кам’янця. Один із найважливіших німецьких романів XVII століття і визначний твір про Тридцятилітню війну. Його герой Сімпліцій переживає низку пригод, мандрів і випробувань у світі, спустошеному насильством. У межах проєкту твір уперше вийшов українською мовою в повному перекладі.
Аксель Сандемусе – «Минуле – то лиш сон» у перекладі Наталі Іваничук. Роман норвезького письменника поєднує психологічну прозу, любовну драму і детективну інтригу. На тлі початку німецької окупації герой повертається до спогадів про дитинство й утрачене кохання, намагаючись розібратися у власному минулому, почутті провини та причинах давньої трагедії.
Луїджі Піранделло – «Старі й молоді» в перекладі Мар’яни Прокопович. Роман італійського письменника, лавреата Нобелівської премії 1934 року, переносить читачів на Сицилію 1890-х років. Економічна скрута, політична корупція, народні виступи й конфлікт поколінь оголюють розчарування суспільства, яке не отримало очікуваного оновлення після об’єднання Італії.
Владислав Реймонт – «Останній сейм Речі Посполитої», «Не впадай у відчай»,
«Інсурекція» в перекладі Олеся Герасима. Трилогія «Рік 1794» польського нобеліата Владислава Реймонта охоплює останній сейм Речі Посполитої, підготовку до повстання та перебіг інсурекції під проводом Тадеуша Костюшка. Автор показує драматичний момент втрати державності, суперечності між різними верствами суспільства і народження тривалої боротьби за незалежність.
