Не уподібнитись лже-Нерону!
Давайте будемо молити Бога про те, щоб у 2025 році бойові дії в Україні принаймні призупинились. Бо надії в нас залишилось не так вже й багато: ЗСУ, сили небесні, американська військова допомога, європейська військова допомога. Та, мабуть, все. Сподіватися на якісь успішні дії влади, яка сама реєструє закони, котрі унеможливлюють покарання тих, хто допустив розкрадання бюджетних коштів під час побудови фортифікацій, – наївно і навіть значною мірою – тупо.
Спробуємо просто задекларувати РЕАЛІЇ, котрі на сьогодні гіркі, але не визнавши їх, ми не спроможні будемо рухатись далі.
Будемо реалістами: нова хвиля суспільної мобілізації – майже нереальна. Вороже ІПСО на тему «ТЦК – людолови», котре активно просувала сама влада (цього не розуміють тільки недалекі і не думаючі), намагаючись зробити винними у власних помилках виконавців, спрацювало. Мобілізація реально провалена, а більше 100 тисяч бійців, що перебувають в СЗЧ, просто ніхто не шукає. Ця тема ніде навіть не обговорюється, а «Єдиний марафон» вже давно став складовою оруелівсько-зеленського Міністерства Щастя. Якщо перемог нема – він їх починає вигадувати.
З кожним днем новини про діяння нашої реально злочинної влади стають дедалі сенсаційнішими, саме тому влада час від часу вкидає для поживи щось на кшталт «під час обшуку в Рєзнікова знайдено ще один мобільний телефон»! Спробуйте самі собі пояснити, в чому тут склад злочину, що це має до яєць по 17 і чи не чекає нас повідомлення про те, що ексміністр оборони мав ще й незареєстрований пейджер?! Країну неприховано грабують, закликаючи тих, хто не бере в цьому участі, закрити рот, а корупцію зробити ще однією релігією, де індульгенції роздає вище керівництво країни, включно з кардиналами-завгоспами.
Зовнішня політика ПОВНІСТЮ ПРОВАЛЕНА, і яскравим уособленням цього стала катавасія з корисними копалинами. Спочатку Україна САМА запропонувала США розробляти свої корисні копалини (хто не вірить – нехай прочитає пункт 4 «Плану перемоги» Володимира Зеленського), потім Зеленський під бурхливі оплески свого електорату відмовився підписувати угоду про корисні копалини, бо там, мовляв, нема жодних безпекових гарантій для України, згодом перепросився і, знову під бурхливі оплески свого електорату, таки підписав цю угоду (хоча жодних без пекових гарантій там так і не з’явилося), і врешті-решт США залишило Україну без зброї і боєприпасів! Як вам? Мені теж.
Давайте чесно? Європа нині реально зацікавлена, щоб Росія зі своїми військами, іскандерами і калібрами зав’язла в Україні надовго. Хоча виграш Москви автоматично означатиме загрозу для них, але це буде завтра. А сьогоднішні бойові дії в Україні – це час, коли європейці можуть почувати себе спокійно. Навіть збільшення коштів на данину для НАТО, якого таки досягнув Трамп, буде «потім». Не вірите? Подивіться на дати в підписаній угоді!
США. Тут теж не особливо зацікавлені, щоб війна швидко закінчилась, бо тоді члени НАТО можуть заявити, що збільшувати відсоток відрахувань на оборону не дуже то й потрібно. Заперечите? Не думаю. Відразу впаде відсоток закупівлі американської зброї, особливо протиповітряної.
Китай заявив, що програш Росії йому не вигідний: РФ продає йому дешеві енергоносії, а в перспективі – ще буде рахунок за допомогу, де Росія розраховуватиметься своїми копалинами і… територіями. Китай вже виграв. І, якщо хтось думає, що корейські солдати гинули на Курщині без погодження з Сі, то він глибоко помиляється.
Путінська Росія, користаючись моментом, почала стирати з лиця земля енергетичну структуру і житлові будівлі Харкова, Сум, Києва, Одеси, Дніпра, не забуваючи ціною неймовірних втрат у живій силі «віджимати» нові кілометри нашої території. Потрошку орки впритул наблизились до Дніпропетровської області. Про наш рейд на Курщину нині намагаються не згадувати, щоб не псувати настрій Верховному Головнокомандуючому, але те, що людські втрати в Україні є просто зашкалюче великими – незаперечний факт. Якщо крайній раз Зеленський офіційно визнав, що українці втратили 43 тисячі загиблими, то після цього відбувся вже великий обмін 6 тисяч на 6 тисяч вбитими, і Кремль заявив, що має в себе ще 3 тисячі тіл, котрі готовий передати Україні. Якщо сюди доплюсувати безвісти зниклих і полонених (а в Раші їх втричі більше, ніж в нас), то слухати бравурні марші чомусь не хочеться. Трамп зробив черговий реверанс в сторону Кремля, повністю припинивши постачання зброї в Україну, але Путін тільки посміявся з наївного Дональда, котрий думав, що перемоги США під орудою Трампа в Сирії й Ірані дали йому якийсь карт-бланш. І старенький ексцентричний Дональд помилився. Путін, в очах якого Трамп услід за Зеленським побачив мир, будь-які поступки розцінює як слабкість. Тому «хуже нє будєт» тут не спрацьовує. І хоча для Раші є цілком реальною загроза економічного колапсу, Путін розраховує, що підтримка Китаю та незгода у таборі союзників України дасть йому час нас таки дотиснути й в перспективі стати учасником глобального перерозподілу сфер впливу в світі. Бо зупиняти війська, що наступають, принаймні – не логічно.
Що робити нам? Якщо влада не захоче суспільного консенсусу і в ній не включиться елементарне бажання до самовиживання – тоді нас чекають дуже важкі часи. Я прекрасно розумію, що єрмаки і К, як не парадоксально, дуже бояться… закінчення цієї війни. Бо тоді з них можуть спитати за все. Але в’язнична камера – це все-таки перспективніше, ніж наслідки звичайного бунту, правда? Хоча лже-Нерон, який тривалий час, за іронією долі, був не на своєму місці, теж ніяк не міг повірити, що його жахливого кінця, насамперед, прагнули ті, хто його ще недавно обожнював…
Микола САВЕЛЬЄВ
