РІК ЗЕЛЕНОГО ЗМІЯ: призупинення військового стану і вибори?
Давайте чесно: 2025 рік Зеленої Змії, який наближається до нас, не даремно вважають роком непересічним. Переглянемо список знаменитих людей, що народилися у рік Змії: Гете, Авраам Лінкольн, Альфред Нобель, Стівен Гокінг, Пабло Пікассо, Франц Шуберт, Одрі Гепберн, Мохаммед Алі, Брюс Лі, Бред Пітт і редактор газети «Ратуша» Микола Володимирович Савельєв. Я б, можливо, викинув з цього списку Одрі Гепберн, бо не всі в захваті від творчості цієї голлівудської кінозірки, але хай все-таки лишається. Бо, погодьтесь, чотири Оскари, які вона здобула, на дорозі не знайдеш… Змія, панове, мабуть, найзагадковіша істота китайського зодіаку. Трохи насторожує колір майбутнього знаку зодіаку, зелений, але, як казали у 2019-му ті, хто нині теж ховається по бомбосховищах: «Хоть поржом!» Та й колір – ні в чому не винен.
У всіх життєвих ситуаціях представники Змій керуються не так розумом, як інтуїцією, хоча за розумовими й інтелектуальними здібностями перевершують багатьох. Змії розважливі і знають, як із будь-якої ситуації отримати вигоду. Вони не визнають авторитетів, тому за будь-яких обставин керуються винятково власною думкою. Яскравим підтвердженням цієї тези є герой Фенімора Купера Чингачгук – Великий Змій, про рік народження якого точних відомостей нема, та, поза всяким сумнівом, він теж народився в рік Змія, бо ім’я тоді просто так не давали, а ще він вижив і став останнім з могікан, саме покладаючись на власну інтуїцію і вроджену мудрість.
Рік депресій і прогнозованих невдач
Щоб розуміти, що сам на нас чекає у 2025 році, не зайвим буде побіжно згадати найрезонансніші події року 2024-го у внутрішньому житті нашої держави.
Отже, війна. Якщо відключити «Єдиний марафон», фінансування примітивних комедійних шоу 95 Кварталу замість дронів і РЕБів і просто почати думати, то ні до чого хорошого не додумаєшся. Саме цього року Україна почала відступати, здаючи населений пункт за населеним пунктом. Можна скільки завгодно кидати палиці в генерала Сирського, але кожен, хто ще не втратив здатності мислити самостійно, розуміє, що головна печаль аж ніяк не в ньому. Україна віддала ворогові Вуглегірськ, підпустила полчища орків під стіни Покровська, а найпередовіші його загони ведуть бої за Курахово та Часів Яр. У Курській області українські війська вже покинули 50 відсотків захоплених територій (на стороні РФ почали застосовувати підрозділи Північної Кореї), а наші втрати, які офіційно визнав президент, який обіцяв, що цієї війни не буде, становлять 43 тисячі вбитими і 370 тисяч пораненими. У свої промові він, щоправда, забув згадати ще безвісти зниклих і полонених, але це навряд чи когось здивує. І незначною втіхою є те, що втрати ворога в 3 – 4 рази більші. Бо ми втрачаємо найкращих, а загарбник – позбувається людського гумусу. Громадськість прекрасно розуміє, що ці втрати набагато більші, але навіть на мою думку – озвучувати їх зараз недоречно, щоб остаточно не вганяти і так обкрадене владою і податками суспільство в депресію.
Українці, на відміну від скандалів з МСЕК, якось мляво відреагували на явну диверсію зі 100 тисяч бракованих мін, які випустила наша промисловість і постачила на фронт. Хоча на цей мотлох, який вартував життя і здоров’я сотням наших воїнів, було витрачено десятки МІЛЬРДІВ гривень, та це чомусь не викликало бажання зібрати потужні акції протесту й вимагати публічної страти бракоробів, а от виплата «вовиної тисячі», навпаки, спровокувала справжній ажіотаж. Щоправда, тріумф застосунку «Дія» у цій виплаті було геть знівельовано роботою рашистських хакерів, які через кібератаку зламали реєстри (багато даних потрапило в руки ворога). Все робота зелених діджеталізаторів, котрі мріяли саме через «Дію» провести майбутні президентські і парламентські вибори, пішла коту під хвіст. Це, на думку наближених до трону, був удару чи не страшніший, ніж балістикою по Києву. Чому? А все просто: спробуй тепер когось в Україні і за кордоном переконай, що омріяні онлайн-вибори зі списками і мертвих, і живих, і ненароджених – не плід роботи вправних комп’ютерних шахраїв, а насправді всенародний вибір! А йти нахрапом – можна отримати новий Майдан. І здолати його не допоможе ні досвідчений антимайданівець Татаров, ні колишній помічник регіонала Ельбруса Тадеєва Андрій Єрмак. Ви не знаєте, хто такий Єрмак?! Це особа, яка сконцентрувала на собі всі центри прийняття рішень, одночасно за будь-яке рішення абсолютно не маючи жодної юридичної відповідальності. Цей завгосп представляє Україну на міжнародних перемовинах за мовчазного потурання не тільки українських політиків, а й багатьох закордонних лідерів. Вони вже давно махнули рукою на його пом’яту фліску і не прописані в Конституції України права, мовляв, це внутрішня справа України – ганьбитись чи ні.
Деменція перемагає диктатора Путіна
Під кінець року президент Російської Федерації Володимир Путін однозначно переконав весь свій, що сон розуму породжує чудовиськ. На своїй пресконференції він відкрито заявив, що Росія воює від скуки, а також запропонував дуель, мовляв, РФ кине на Київ кілька балістичних ракет, а розхвалене американське ППО спробує їх збити. І кинув. Явні ознаки шизофренії виконували відразу два завдання: вони демонстрували російському виборцю, що перед ними не двійник, а справді монстр, якого обрала країна боліт, кокошніків і дешевого газу, а по-друге, вони мали налякати Європу і Захід, бо очікувати адекватності від неадекватна – справа безнадійна. Слова Путіна навіть прокоментував у соцмережі президент Зеленський, обізвавши його «ДОВБОЙ…БОМ». Хоча тут виникає логічне питання. А в ті, часи, коли Зеленський «побачив мир в очах Путіна», він не знав, що маразматик – президент РФ – довбой…б?!? Якщо знав, то на що сподівався на перемовинах? А якщо не знав, тоді виходить, що довб-ом є не тільки карлик Путін?!
Міжнародні експерти ламають списи, дискутуючи питання: чи це президент РФ «косить» під дурника, вирішуючи якісь свої питання, а чи справді здеградував від відчуття власної величі і став просто придурком. Та, за великим рахунком, будь-яка відповідь на це питання може бути неповною.
Цікаво, що новообраний президент США Дональд Трамп, який обіцяв завершити війну в Україні до дня своєї інавгурації (20 січня 2025 року), після кількох таких ескапад вождя країни лаптів і скульптур з лайна трошки змінив свою риторику і почав після обіцянок додавати фразу: «Якщо, звичайно, вийде…» Путін останнім часом теж не так агресивно використовує риторику ядерного шантажу світу, але це оглядачі пояснюють тим, що йому робити такі речі заборонив добрий китайський дядько Сі. Треба наголосити, що навіть західна преса, котра завжди серйозно ставилась до погроз колишнього кагебіста, почала висміювати повсякдення старенького диктатора, закидаючи, що тепер за ним, як за домашнім псом, ходить помічник і прибирає в валізку все його лайно. Погодьтесь – дотепно.
Путін, до речі, як і його двійники, дуже підупали в своєму іміджі після ляпаса, який країна орєшніків отримала в Сирії. Нагадаємо, що саме 2024-й став роком, коли якісь невідомі повстанці – фундаменталісти-ісламісти – моментально скинули в Сирії проросійський режим Асада, загнавши вчорашнього «бугра» Путіна під політичну «шконку». Поки Туреччина, Ізраїль та США ділять в Сирії активи (нафтогазові потоки транспортування енергоносіів та вихід на діаманти Африки), путінські перелякані військові сидять на двох оточених військових базах і моляться, щоб Ердоган не передумав та не віддав команду на їхнє знищення. Сам Путін робить хорошу міну при поганій грі, роблячи вигляд, що він знов усіх переграв, хоча у цьому разі його місце біля політичної «параші» визначено надовго, якщо не назавжди.
2025 – рік оптмізму і чергових виборів?!
Я – оптиміст, народжений в рік Змії під знаком Риби. Тому з великою долею вірогідності можу стверджувати, що наприкінці 2025 року військові дії, внаслідок антиукраїнських трампо-путінських домовленостей, призупиняться (говорити про повну перемогу, вихід на кордони 1991 року чи репарації від РФ нині вважають моветоном), буде скасовано воєнний стан і настане той час, коли політична тусовка згадає миле їхньому серцю слово – ВИБОРИ. Наше завдання – до них дожити. Доля Кассандри – невдячна (сьогодні оракулом в Україні має право виступати тільки Мар’яна Безугла), тому прогнозувати їхній перебіг чи фіналістів не будемо. Але головні тенденції нині цілком зрозумілі. Зеленський, який обіцяв, що не піде на другий термін, обов’язково піде на другий термін. В нього нема виходу. Пам’ятаєте, як казав герой «Кавказької полонянки»: «Або я її веду під вінець, або вона мене веде до прокурора!»? Тут та сама ситуація. Ніхто не пробачить йому ні Омана, ні Стамбула, ні корупційного Кракена, який має відверто зелений колір, ні «віджатого» в населення ПДФО, ні сотень тисяч життів, котрі втратили наші співвітчизники через некомпетентність, невиправдану амбіційність і любов до аплодисментів та бутафорії. Тільки відгримлять сигнали тривог і залпи дальнобійних гармат, як ми станемо свідками запуску програми «Усі знайомі обличчя». Нам спробують показати нового Володю, дідо якого був чи то в УПА, чи трошки таки в компартії. А сам він в школі ліпив на уроках з пластиліну тризуб, а в Росію їздив не з концертами, а з розвідувальною метою. Велика частка електорату, яка вперто не хоче визнавати своє голосування у 2019 році вчинком зомбі, вкотре проголосує за рожевого єдинорога (частина з них після скасування воєнного стану рвоне через відкриті кордони за кордон!), який ще вчора був зеленого кольору. Якщо чогось забракне – домалюють. ЗМІ лежать під владою, адмінресурс теж в зелених, фінансові потоки з держскарбниці однозначно потечуть в одному напрямку і в одну партію. В спаринг-партнери для цього совкового панчера, який ще донедавна стверджував: «Какая разніца?!», готують опезежиста-антиукраїнця Юрія Бойка. На цей нечесний (а він таки апріорі нечесний!) марафон вийдуть досвідчені політики Порошенко і Тимошенко, можливо (але не факт!) спробує свої сили Валерій Залужний. В груповому забігу рвонуть до омріяних лаврів безліч новостворених волонтерсько-ветеранських структур. Незрозуміло, яким чином голосуватимуть мільйони українців, котрі виїхали і втекли за кордон і ЗСУ (бо загальної миттєвої демобілізації не буде), де багато воїнів Зеленського відверто ненавидять. Не голосуватимуть мешканці вже давно окупованого Криму і захоплених ворогом територій на Донбасі (чи хтось, може, вірить, що Раша віддасть нам рідні терикони?!) та ВПО. Якщо на вибори піде генерал Валерій Залужний, то він їх обов’язково виграє. До переможця приєднаються ситуативні союзники. Цілком можлива ситуація: президент – Залужний, прем’єр – Порошенко.
Якщо ні, то після виборів 2025-го нас чекають довгі роки хаосу, розграбування держави, нових корупційних скандалів і повного безправ’я та некерованості. Будь-які прояви незадоволення активно підтримуватиме агентура Росії і наші внутрішні вороги. В першу чергу рашисти робитимуть спроби зупинити реформи в ЗСУ, яких, будьмо відверті, армія так і не дочекалась за майже три роки «широкомасштабки» і 10 років війни! Країна зануриться в подолання власного загального ПТСРу і міжвидову боротьба політичних аскарид. Захід проведе аудити виділених на війну коштів – і дехто з українських держчиновників обов’язково сяде. Через виявлені порушення грошей на відбудову України дадуть значно менше.
Все буде добре. Але не у всіх
Все це триватиме аж до 2037 року. Тоді знову до нас прийде Рік Змії, і ситуація стабілізується. В проміжку від 2025 по 2037 рік почнуться відцентрові геополітичні процеси в Росії – від неї почнуть від’єднуватись певні регіони Кавказу. На РФ станеться низка технологічних катастроф. У найближчі п’ять років в РФ зміниться керманич. У Володимира Путіна прогресуватиме деменція, і цей факт вже буде важко приховувати навіть від громадян РФ. Президента РФ посилено лікуватимуть, але це йому не допоможе. В США – теж зміниться президент. Як і в Чечні.
Загалом – усе буде стабільно і добре. Але не у всіх. Так казав Чингачгук Великий Змій. Який пережив усіх могікан.
Микола САВЕЛЬЄВ
