Тихий терор поруч

Тихий терор поруч

Що таке мобінг і кібербулінг і чому ми маємо перестати це ігнорувати

У сучасному світі підлітки стикаються з новими викликами, які ще десятиліття тому були майже невідомими. Серед них – мобінг і кібербулінг: психологічне цькування в колективі та переслідування в інтернеті. Це не “невинні дражнилки” – це систематичне моральне насильство, яке може довести дитину до депресії, самозамикання, а іноді й до фатальних наслідків.

Часто батьки дізнаються про проблему, коли вже пізно. Як виявити перші ознаки? Як допомогти жертві? Які психологічні наслідки? Про глибину цієї проблеми ми говоримо з психологинею Іриною Моран.

Особливості конфліктів в інтернеті

–  Чим мобінг і кібербулінг відрізняються від звичайного конфлікту між підлітками?

– Сучасність багато в чому базується на технологічних інноваціях, які забезпечують доступ до інформації через різноманітні засоби масової інформації, які надають сильний вплив на культуру, думки і світогляд. Мережевий інструмент став як носієм інформації, так і майданчиком для спілкування, обміну думками та ідеями. Однак у суміші позитивних елементів виділяється феномен кібермобінгу. Що є новою формою агресії, яка використовує анонімність мережі для залякування та приниження жертв. Інтернет зробив революцію в інформаційному просторі, ставши опорою комунікації і відкривши можливості для маніпуляції свідомістю, яка діє через мережі та анонімність для залякування інших. Якщо в звичайному конфлікті беруть участь відомі між собою особи, мають певний прецедент конфлікту, мають час оцінити ситуацію, підшукати аргументи, передомовитись, одним словом, зробити цей конфлікт конструктивним, то у випадку кібермобінгу все перелічене стає апріорі неможливим. Це призводить до фрустрації (емоційний стан, викликаний неможливістю задовольнити потребу або досягнути бажаної мети).

– Які психологічні наслідки для дитини може мати систематичне цькування в інтернеті?

– Через фрустрацію виникає відчуття розчарування, незадоволення і роздратування. Зазвичай таке розчарування є тимчасовим і зникає зі зміною обставин. Однак у випадках, коли це відбувається постійно і немає можливості запобігти цьому, розчарування може затягнутися і мати більш значний вплив на психічне та фізичне здоров’я. Агресія з боку однолітків – одна з форм насильства. В результаті цього можуть бути труднощі у навчанні, сімейні конфлікти, шкідливі звички, розвиток тривожного розладу, панічних атак, депресії, фобій, суїциду.

– Чому підлітки беруть участь у таких спільнотах? Це питання виховання, психології чи впливу оточення?

– Досвід фізичного чи психологічного насильства з боку батьків чи навіть вчителів, глибокі емоційні шрами, які проявляються у вигляді агресії та деструктивності.

Погана успішність і часті прогули викликають почуття безпорадності і невпевненості. Учні, які приховують свої невдачі, щоб відвернути увагу від труднощів у навчанні.

Шкільне середовище насичене конкуренцією за владу і авторитет. Учні домагаються визнання з боку однолітків, використовуючи унікальний імідж як спосіб зміцнити свій статус в групі.

Зловживання алкоголем, куріння та інші шкідливі звички шкідливі для здоров’я і призводять до зміни особистості через зміни психологічного стану.

Низький соціально-економічний статус сім’ї створює додатковий стрес, пов’язаний з нестачею ресурсів для задоволення основних потреб. Це сприяє змінам у свідомості як способу впоратися з напругою.

Конфлікти всередині сім’ї, розлучення батьків та інші сімейні негаразди позначаються на психологічному стані школярів і стають джерелом стресу, який, в свою чергу, проявляється в різноманітних діях, часом погано продуманих.

– Як батьки й вчителі можуть вчасно розпізнати, що дитина стала жертвою або учасником мобінгу?

– Втрата інтересу до справ, які раніше подобались;

• переживання сильних почуттів, таких як страх, жах, лють, вина, сором;
• відстороненість і відірваність від інших людей;
• ризикована поведінка чи діяльність, яка може надати шкоди;
• стан настороженості, супер пильності, підозрілості;
• стан неспокою і лякливості;
• проблеми з концентрацією уваги/проблеми з навчанням;
• проблема із засинанням та сном;
• прояв сильних фізичних реакцій (серцебиття, пітливість, проблеми з диханням);
• поганий апетит або переїдання;
• уникнення спілкування на вразливу тему.

– Які дієві кроки можна зробити, щоб зупинити кібербулінг і підтримати постраждалу дитину?

– Дуже важливо побудувати довірливі стосунки провести бесіду (психолог);

• виключити стресовий фактор( видалитися з групи, блокувати контакти, тощо);
• перевірити наявність безпечного приймаючого простору;
• пояснити підлітку, що це не справжній віртуальний світ і навчити інформаційній гігієні;
• налагодити сон, харчування, режим;
• забезпечити підтримку і доступ до довірливої особи.

Відповідальність за психологічне цькування в інтернеті

Та навіть коли вдається вчасно помітити проблему й надати дитині психологічну підтримку, це лише частина шляху. Бо поруч із емоційною травмою залишається ще й правова сторона питання. Що робити, якщо дитина стала жертвою кібербулінгу? Яка відповідальність чекає на тих, хто розпалює цькування? Чи існують механізми, щоб покарати підлітків-агресорів або хоча б зупинити поширення шкідливих матеріалів в інтернеті? На ці питання нам відповів керівник правничої компанії «April Consult» Юрій Танасійчук.

– Чи передбачає українське законодавство відповідальність за мобінг і кібербулінг серед підлітків?

– Так, передбачає. В Україні досить добре це пропрацьовано, оскільки у 2019 році внесли зміни в Закон “Про освіту”, де визначили поняття “булінгу” (цькування) та похідні від нього: кібербулінг (цькування за допомогою інформаційних цифрових технологій), “мобінг” (коли група осіб здійснює цькування). Всі ці дії стосуються одного процесу – цькування, і за них передбачена юридична відповідальність.

–  З якого віку настає юридична відповідальність за психологічне цькування в інтернеті?

– Відповідальність настає від 16 років. Навіть якщо особа вчинила злочин раніше, і це доведено у суді, то вона може понести покарання при досягненні цього віку. Як правило, справи, що стосуються булінгу чи мобінгу, розглядають як адміністративні порушення та караються штрафами від 50 – 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. До розгляду справи долучають опікунів: батьків чи осіб, що здійснюють опіку над підлітком, які, власне, і зобов’язані сплатити цей штраф. В окремих випадках справи можуть квалікуватися за статтями Кримінального кодексу України. Якщо це цькування (не важливо, чи мобінг, чи кібербулінг), внаслідок якого заподіяно шкоду життю чи здоров’ю або доведення дитини до стану, що передує самогубству, то у такому разі відповідальність настає з 14 років та включаються заходи примусового характеру щодо дитини віком від 11 – 16 років персонально проти дитини та з’ясовується, пасивна чи активна участь батьків, притягнення їх до відповідальності, адміністративної щонайменше.

– Чи можуть батьки постраждалої дитини звернутися до суду і які докази їм потрібно мати?

– Звичайно. Можуть звертатися до суду із цивільним позовом щодо відшкодування у зв’язку з завданою шкодою. Батьки можуть і зобов’язані звернутися до правоохоронних органів для зупинки та фіксації фактів мобігну чи кібербулінгу. Щодо доказової бази – це записи відео/фотофіксації, скріни переписок, свідчення очевидців, медичні висновки щодо фізичного чи психологічного стану здоров’я тощо. Все це може служити доказом для отримання відшкодування.

– Який алгоритм дій для батьків або вчителів, якщо вони дізналися про факт кібербулінгу в школі чи онлайн?

– Я рекомендую: одразу повідомити всіх учасників та можливих свідків процесу цькування, а також винуватців і їхніх батьків, керівництва школи;

• обов’язково зафіксувати звернення до кіберполіції;
• застосувати юстицію в справах підлітків (ювенальна юстиція), щоб зупинити будь-який прояв цькування.

Як правило, коли факт кібербулінгу чи мобігну фіксують освітяни, то справа не виходить зі стін навчального закладу. Але закликаю не консервувати процес і також звертатися до правоохоронних органів.

Підготувала Христина СЛЮСАРЧУК