Четвер, 28 Березня

Війна на морі: досвід і перспективи

Капітан першого рангу Степан Яким’як – про те, як воює український флот

Вже понад 400 днів триває повномасштабна російсько-українська війна. Ми захищаємо незалежність держави в запеклому протистоянні з нищівним ворогом. Багато наших краян цієї вирішальної для нації і всього демократичного світу пори борються з окупантом у лавах Сил оборони. Серед них і капітан 1 рангу Степан Яким’як – морський офіцер, учасник бойових дій, начальник кафедри Військово-морських сил Національного університету оборони України, кандидат військових наук, доцент, автор понад двохсот наукових праць, співавтор Морської доктрини та Стратегії морської безпеки України, кавалер ордена Данила Галицького. Він є сином світлої пам’яті Володимира Яким’яка, спортсмена, дворазового чемпіона світу з гирьового спорту серед ветеранів, рекордсмена, тренера і наставника кількох поколінь спортивної генерації Городка і Львівщини. Про цікаві деталі боротьби на морі й перспективи українського флоту ми запитали в Степана Яким’яка.

Наслідки знищення крейсера «Москва»

– Поділіться подробицями щодо початку Вашого професійного шляху. Що спонукало Вас до вибору саме такого фаху?

– Шлях до моря розпочався з дитинства. Мій батько, після строкової служби на флоті впродовж п’ятьох років, спрямував синів саме на обрання професії військового моряка. З 15 років навчався в Нахімовському училищі та Вищому військово-морському училищі. Після отримання лейтенантських погонів служив на Чорноморському флоті, в штабі ВМС ЗСУ, захистив дисертацію в Національному університеті оборони в Києві. В умовах сьогодення здобув досвід антитерористичної операції, ведення воєнних дій.

   – Щоденно наші інформаційні джерела сповнені новин про війну на суходолі,тоді як деталі морського протистояння менш доступні для широкого загалу. Та все ж саме Військово-морські сили ЗСУ одні з перших прийняли удар ворога. Наші воїни змогли отримати одразу декілька реальних перемог: це і потоплення флагмана чорноморського флоту рф – ракетного крейсера «Москва», і звільнення острова Зміїний, і зрештою – зведення нанівець зусиль противника щодо захоплення Одеси і всього узбережжя. Справжнім обличчям українського спротиву стали морські піхотинці, які хоробро тримали оборону Маріуполя… Якими були початки повномасштабного вторгнення для ВМС?

– Ще до початку повномасштабного вторгнення ворога було вжито заходи для своєчасного розгортання угруповань сил на морі, виведення їх з-під ударів противника й збереження для наступних дій та оборони держави з морських напрямків. Зайшовши по суші з боку Криму, противник захопив узбережжя Азовського моря і перекрив доступ України до цього моря. Водночас на Чорному морі надводні сили, берегові ракетні війська, морська авіація у складі різнорідного угруповання сил ВМС розпочали боротьбу з ворогом на морі. Для запобігання висадки ворожого десанту було створено систему протидесантної оборони держави. На початку ворог вів себе зухвало. Групи кораблів противника щодоби наближались до нашого узбережжя, демонстрували присутність та обстрілювали берегові об’єкти. Найболючішими були перші втрати, зокрема загибель 3 березня 2022 р. нашого патрульного катера «Слов’янськ». Проте вже за декілька тижнів ситуація почала змінюватись, з аналізу досвіду стало зрозумілим, як вести боротьбу. Як радник командувача угруповання сил ВМС вже з 24 лютого я брав участь в аналізі ситуації та надавав пропозиції командувачу угруповання сил ВМС.

Першим успіхом української морської зброї та військово-морського мистецтва був удар по фрегату «Ессен», одного з двох найновіших та наймогутніших кораблів Чорноморського флоту рф. Проаналізувавши щоденне маневрування корабля, було спрогнозовано точку удару та випереджено його дії. Внаслідок удару противник був деморалізований, корабель залишив район виконання завдання, пішов максимально можливим ходом до Севастополя і не повертався у море протягом 10 діб! Окрім того, противник перестав наближатися до нашого узбережжя. А повний зрив панування противника на морі відбувся після знищення крейсера «Москва». Перше «полювання» на крейсер відбулось 4 квітня, однак кораблю вдалося сховатися за газодобувними платформами Одеського родовища. Проте висновки з аналізу цих дій були використані під час наступної спроби 13 квітня, яка завершилась успішно. Внаслідок попадання в корпус двох ракет берегового комплексу «Нептун» крейсер, не справившись з пожежею, почав тонути… Можливо, хтось думає, що це був «подарунок долі» або «збіг обставин». Хотів би підкреслити, що для обґрунтування доцільності удару по крейсеру було враховано досвід його дій у війні в Грузії, рівень підготовки екіпажу з відбиття ракетних ударів, нездатність основного зенітно-ракетного комплексу крейсера боротись із протикорабельними ракетами на висотах менше 10 метрів, знаходження на крейсері пункту управління флоту. Лише після цього командувач угруповання прийняв рішення на удар. Усі спрацювали мужньо і професійно: ракетники, розвідники, підрозділи спостереження, орган управління. Це підтвердило нашу перевагу над противником у здатності прогнозувати дії на морі, визначати пріоритети і випереджувати ворога з урахуванням набутого досвіду.

Прихід епохи роботизованих війн

– Якими є нові етапи збройної боротьби на морі? Зокрема розкажіть про реалізацію проєкту зі створення флоту дронів…

– Після знищення крейсера «Москва» суттєво змінився характер дій на морі. Ми відкинули ворога до займаних ним берегів, зірвали його панування на морі та знизили до нуля імовірність проведення ним десантної операції. Відтоді російські кораблі не відходять від узбережжя Криму. Слід також мати на увазі, що саме внаслідок зриву панування противника на морі з’явилась можливість повернути під контроль України острів Зміїний та примусити ворога погодитись на реалізацію «Чорноморської зернової ініціативи» з експорту українського збіжжя. Тобто бойовий успіх українських моряків дозволив диктувати умови ворогу.

   Сьогодні морем експортовано вже понад два десятки мільйонів тонн зерна. Щоб судна могли приходити в порти, вантажити зерно та вивозити його морем, угруповання сил ВМС цілодобово здійснює чергування ударних сил для реагування на дії противника, протимінні дії, боротьбу з диверсійно-розвідувальними силами ворога та інші заходи.

Єдиним невирішеним завданням нині залишається боротьба з кораблями противника, що є носіями ракет комплексу «Калібр» і завдають ударів з районів поблизу Криму по об’єктах на всій території України. Проте комплексний удар безекіпажними надводними і безпілотними авіаційними комплексами 29 жовтня 2022 р. засвідчив, що з’явились новітні ефективні засоби для боротьби з ворогом на морі. Противник втратив контроль над своїми водами і не здатний захистити сили навіть у пунктах базування. Ці події стали не лише початком нового етапу боротьби з агресором на морі, а й ознаменували прихід епохи роботизованих війн.

Розуміючи це, вище воєнно-політичне керівництво нашої держави вживає масштабні заходи з розвитку роботизованих систем, триває збір коштів на морські дрони. Як відомо, командувач ВМС ЗСУ оголосив про створення нової бригади морських роботизованих комплексів, а на кафедрі ВМС університету опрацьовано тактику застосування таких комплексів. Впевнений, що наші успіхи не обмежаться ударами безекіпажних надводних комплексів, які вже відбулись 29 жовтня 2022 р. та 22 березня 2023 р., а наступні морські операції роботизованих комплексів будуть ще більш масштабними і, безумовно, ще успішнішими.

Про стратегічну перевагу над противником

– За винятком розчищеного в липні 2022-го вузького фарватеру під «зерновий коридор», акваторія Чорного моря залишається замінованою вже понад 13 місяців. На Вашу думку, скільки ресурсів і часу знадобиться для морського розмінування?

– Морська мінна зброя залишається одним із найбільш ефективних засобів боротьби на морі, зокрема в протидесантній обороні морського узбережжя. Водночас дії противника на морі в теперішній час та погані погодні умови, зокрема шторми, негативно вплинули на мінну ситуацію в Чорному морі. Зросла мінна небезпека й для цивільного судноплавства. ВМС ЗС України постійно проводять заходи з ліквідації плаваючих на поверхні моря та викинутих хвилями на берег морських мін. Очищення морських районів від мін є дуже складною і довготривалою справою. По-перше, поки противник веде активні дії й завдає нових ударів, мінну загрозу не можна повністю ліквідувати. Лише в умовах настання миру з’явиться можливість повномірної ліквідації мінної загрози. Створюватимуть протимінні сили для пошуку та знищення морських мін та інших вибухонебезпечних предметів у морських районах. Як засвідчує досвід ліквідації морських мінних загороджень у повоєнний період, цей процес триватиме не дні чи місяці, а довгі роки. Усе залежить від масштабів мінування та спроможностей протимінних сил.

– У чому основна перевага українських Військово-морських сил? Які головні недоліки ворога?

– У збройній боротьбі дуже цінно усвідомлювати сильні сторони й недоліки – як свої, так і ворожі. Я вважаю, що насамперед нам вдалося здобути перевагу над противником саме в стратегічному плані. Не зважаючи на те, що в певний час рф загарбала більшу частину Чорноморського флоту, нами була обрана правильна стратегія розвитку військово-морських спроможностей та боротьби на морі. Основною перевагою українських сил є врахування досвіду попередніх дій, воєнних конфліктів, ретельне вивчення морської доктрини та військово-морської стратегії противника, оперативний аналіз поведінки противника та моделювання майбутніх дій ворога.

– Минулоріч у жовтні в Туреччині спустили на воду перший корвет для ВМС ЗС України «Гетьман Іван Мазепа»… Якими бачите перспективи українського військового флоту? Який вплив має допомога від наших іноземних партнерів для зміцнення обороноздатності ВМС?

– Так, справді, перший корвет типу «Ада» вже добудовують на воді і його мають передати українській стороні до кінця 2023 року. Передбачено закладку корпусу і будівництва другого корабля цього типу. У Великій Британії завершують підготовку українські кораблі-міношукачі «Чернігів» та «Черкаси» типу «Сендаун», отримані від ВМС цієї держави. Військово-морські спроможності, попри певні втрати в бойових діях, продовжують активно відновлюватися та розвиватися. Багато різних видів морського озброєння ми отримуємо завдяки допомозі іноземних партнерів. Наприклад, берегові ракетні комплекси «Гарпун», зразки ракетної зброї невеликої дальності стрільби, малі катери, безпілотні авіаційні комплекси постійно передаються нашим військовим морякам для боротьби з ворогом.

Є й інші перспективні проєкти з розвитку оперативних спроможностей ВМС ЗС України. Пріоритетним є розвиток ударних спроможностей (із завдання ударів на великі дальності, понад 300 км), систем розвідки й спостереження, морських роботизованих комплексів.

Допомога іноземних партнерів є критичною, адже, на жаль, в умовах фази активної боротьби з набагато могутнішим противником в України нема достатньої кількості потрібних ресурсів. Отож ми повинні перемагати завдяки своїм професійним та інтелектуальним здатностям, креативному й проактивному мисленню, вмінню знаходити вихід із різних складних ситуацій.

– З якими словами підтримки Ви звернулися б до кожного українця?

– Сьогоднішнє інтерв’ю для мене – звіт моїм землякам, людям, що живуть на Львівщині, зокрема на Городоччині, – моєму батьківському краю. Вдячний землі, на якій зростав, батькам, друзям, вчителям, що з раннього віку вкладали в мене лише найкраще. Та загалом, як представник ВМС ЗСУ, тих, хто безпосередньо зараз відстоює наші кордони, хочу запевнити усіх громадян, що військові моряки й надалі будуть виконувати поставлені завдання та в міру своїх спроможностей незламно виборювати омріяну перемогу для нашої держави, її спокою й процвітання.

Бажаю кожному українцю відчувати відповідальність за краще майбутнє нашої України й пам’ятати, що ми живемо в державі з неймовірним морським потенціалом!

Слава Україні!

– Героям Слава!

Спілкувались Єва ПЕХ, Роман СМІЛКА

Share.

Leave A Reply