Середа, 27 Жовтня

За гроші? До води?! А ЗАКОН?!!

Літньої спеки в задушливих міських кам’яних джунглях ми всім єством шукаємо якоїсь прохолоди і води, робимо огляд навколишніх водойм, розцінок, і часом вже, готові заплатити, скільки скажуть, тільки б швидше пірнути в свіжу прохолодну воду. Але стоп! А як же Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об’єктів для загального водокористування», який Верховна Рада затвердила ще в 2019 році? Перш ніж зануритись у якусь платну водойму, «Ратуша» вирішила глибше зануритись у цю непросту тему — безперешкодного і безоплатного доступу до водних об’єктів, який нам гарантує законодавство.

Калейдоскоп навколольвівських озер та цін

Наводимо огляд львівських озер та баз відпочинку у безпосередній близькості від Львова й актуальних цін на купіль у них за даними їхніх фб-сторінок, сайтів, а також ресурсів «Захід.нет», lviv.24tv.ua та inlviv.in.ua. «Ратуша» промоніторила ціни на цих інформ-ресурсах за три роки, і ціни на карантинний 2020 рік, порівняно з 2019-м, помітно впали, що цілком логічно, а цього року — знову підскочили.

Озера у Брюховичах. Тут посеред високих сосен розташовані три озера. Одне з них закрите для відвідувачів — там розводять рибу, інше — для риболовлі, а на третьому можна покупатись та позасмагати. Там є роздягальня, санвузол, стіл, парасоля та шезлонги. У відвідувачів є можливість поплавати на катамаранах, пограти у пляжний волейбол чи покататись на водних гірках. Ціни-2021: вхід на територію коштує 100 грн у будні і 150 грн у вихідні. Для дітей до 6 років — безкоштовно, а від 6 до 12 — за півціни. Додатково необхідно платити за паркінг — 50 грн, шезлонг — 100 грн, парасольки — 50 грн та альтанки — 800 грн.

Palmira Resort у Винниках.  У Винниках з’явилась альтернатива популярному озеру, яке висушили і щонайменше на 5 років закрили на масштабну реконструкцію з побудовою академії футболу, а коли й відкриють, то схоже на те, що то вже буде не озеро, а комплекс платних басейнів. Отож, неподалік кільцевої уже рік працює база відпочинку Palmira Resort з нещодавно викопаним озером, максимальна глибина якого сягає 6 м. З плюсів, які називають відвідувачі на фб-сторінці закладу — велика територія, чистий пісок і вода, зручні туалети, рятівники і охорона, надувні гірки і батут для дітей. Мінуси: база розташована вздовж траси; території бракує озеленення; велике скупчення людей; також відвідувачі скаржаться на жахливий запах , який сюди долинає (за парканом розташований м’ясокомбінат). Ціни (станом на 2020 рік): вхід із дорослого 100 грн. За дітей платити не потрібно. Лежак — 50 грн.

Відпочинковий комплекс «Львівська Швейцарія» розташований неподалік  Кільцевої дороги Львова, біля виїзду з вул. Зеленої у селі Давидів Пустомитівського району. Тут є невеличкий готель, літнє кафе, альтанки та озеро серед лісу. Варто врахувати, що сюди категорично заборонено приїжджати із тваринами.. Ціни-2021: в’їзд на територію коштує 40 грн у будні і 50 — у вихідні. Вхід із відпочинком (до якого входить купання, пляж, дитячий майданчик, душ) коштує 95 грн у будні й 140 грн у вихідні, а для дітей — 25 грн і 30 грн відповідно. На місці можна орендувати мангал (220 грн), дрова (140 грн), шампурі (12 грн), шезлонг (80 грн).

Озеро в селі Муроване розташоване недалеко від Галицького перехрестя. Пляж тут піщаний, глибина невелика. Ціни-2021: вхід на територію для місцевих безкоштовний, а для приїжджих — 20 грн для дорослих і безкоштовно для дітей до 12 років. Додатково на території можна орендувати альтанку за 300 грн, мангал чи зіграти у волейбол.

«Гранд Резорт» Неподалік від Львова у селі Басівка Пустомитівського району розташований готельний комплекс «Гранд Резорт» із готелем, котеджами та невеликим озером. Ціни-2021: Стоянка автомобіля – безкоштовна. Відпочинок на озері у будні дні коштує 80 грн. У вихідні — 120 грн. Для дітей до 12 років безкоштовно. Оренда альтанок від 400 грн/день до 800 грн/день. Мангал: 150 грн.

Озеро у Суховолі  Мешканці Сухововолі Городоцького району своє озеро називають «Шутер», адже воно утворилося внаслідок видобутку тут вапнякового каменю. Озеро невелике і неглибоке, з невеликим піщаним пляжем. Ціни: безкоштовно.

База відпочинку «Альбатрос» розташована у селі Воля-Гомулецька Жовківського району. Тут є альтанки та пляж і можливість покупатися. Ціни-2021: вхід на пляж для дорослих коштує 50 грн, дітям — безкоштовно. Вартість паркомісця — 20 грн, колиби — 800 грн, альтанки різної місткості — 400 грн. Додатково на місці можна купити в’язку дров, віник для сауни, простирадло.

База відпочинку «Бухта Вікінгів», що у Старому Селі Пустомитівського району, це не тільки готель та ресторан, а й три озера, найбільше з яких має пляж із шезлонгами та парасольками. Ціни: за вхід на територію бази — 30 грн з людини у будні та 40 грн у вихідні. А за вхід до озера — ще 200 грн. Для дітей до 10 років вхід безкоштовний, а після 10 — повна вартість. Стоянка автомобіля безкоштовна. За шезлонги окремо доплачувати не треба, але ймовірно, що вони будуть зайняті й доведеться засмагати лише на власному рушнику. Для дітей вхід безкоштовний.

Ясниський кар’єр.  Піщаний кар’єр у селі Ясниська досі використовують для видобутку піску. Тому ніхто не може чітко сказати, яка тут максимальна глибина і який рельєф дна. І попри те, що офіційно тут заборонено купатися, саме Ясниський кар’єр є одним із найпопулярніших місць літнього відпочинку львів’ян. Людей не зупиняє навіть погана слава цього місця через численні трагічні випадки.

Edem Resort Medikal & SPA. Ціни-2020: Стоянка автомобіля безкоштовна. Вартість відпочинку на озері комплексу 400 грн з людини. В цю вартість входить шезлонг і рушник. Також тут є оренда SAP-бордів — 300 грн/год. і 700 грн/год. з інструктором. Оренда човна або катамарану коштує 200 грн/год. Тенісний корт — 400 грн/год. Пейнтбол — 600 грн з людини.

Облітали квадрокоптером і виїжджали комісією

   Микола Маланич, донедавна начальник Державної екологічної інспекції у Львівській області, прокоментував «Ратуші»:

— Торік, коли я ще очолював Державну екоінспекцію, ми об’їздили практично всі водойми в області, а спершу їх облітали безпілотником. В нас є квадрокоптер, принаймні за мого керівництва був, через нього ми дивились, де є проблема. Потім уже цілою комісією виїжджали — районна адміністрація, обласна адміністрація… Я особисто Золочівський, Бродівський райони об’їжджав, це в присутності департаменту, районних адміністрацій, і переконувався в тому, що підприємці, які орендують, здебільшого безперешкодно безкоштовно пускали людей. Де були перешкоди, то звісно, проводили відповідну роз’яснювальну роботу і відповідними приписами, документами ми усували ті проблеми — і підприємці зняли паркани, надали безперешкодний доступ на всіх водоймах. За невиконання приписів були передбачені штрафи, але на моїй пам’яті до такого не доходило. Станом на сьогодні, наскільки я знаю, жодного виїзду ще не було, таке враження, що теперішньому начальнику Держекоінспекції це не потрібно.

— В районах з тим якось легше, а як щодо «багатших» ставків навколо Львова, як-от Брюховицькі озера, «Бухта Вікінгів», «Львівська Швейцарія»?..

— Це ділянки, які призначені для оздоровлення, вони надають послуги з рекреації, тому є, відповідно, встановлена сума за вхід. Там, де люди докладають зусиль, витрат, то мають собі чимось компенсовувати. Там, скажімо, у «Львівській Швейцарії» є локальні очисні споруди.

Закон ухвалений, але з виконанням — великі проблеми

   Анатолій Павелко, еколог, юрист «Бюро екологічних розслідувань», коментує нашій газеті:

— Справді, метою закону, про який ми говоримо, є забезпечення безперешкодного доступу громадян до водних об’єктів. Тому що перед тим ми мали дуже тривалу історію, коли незаконно або з порушенням прав громадян на загальне водокористування встановлювали різного роду обмежувальні споруди для того, щоб насправді просто стягувати плату з громадян за загальне водокористування.

Закон був ухвалений, але досі є великі проблеми з його виконанням. Якщо ми подивимося на водойми довкола Львова, то на деяких з них власники відпочинкових зон усе-таки дотрималися законодавства і забезпечили доступ до цих пляжних зон. В інших місцях цього не відбувається. Ну і, чесно кажучи, наївно очікувати від власників, що вони добровільно різатимуть курку, яка несе золоті яйця — звичайно, вони будуть правдами і неправдами впиратися для того, щоб усе ж таки стягувати цю плату й отримувати той прибуток, до якого вони звикли.

Поняття прибережної смуги

— Стосовно доступу до водойм — в Законі чітко зазначено, що є прив’язка до прибережних захисних смуг, — веде далі Анатолій Павелко. — Нагадаю, що прибережні захисні смуги встановлюються завширшки 25 метрів для малих річок, 50 метрів — для середніх річок і ставків і 100 метрів — для великих річок і водних об’єктів (стаття 60 розділу ІІ Земельного кодексу України. — Ред.). І власне в межах цих прибережних захисних смуг має бути забезпечений такий доступ, причому безоплатний — про це чітко сказано в Законі: і фізичні, і юридичні особи, в користуванні яких перебувають такі земельні ділянки (в межах прибережних захисних смуг  заборонена приватизація, але користування можливе — коротко- чи довгострокове) повинні забезпечити такий безперешкодний доступ.

Перелік винятків — дуже вичерпний

— Є перелік винятків (природоохоронні зони, дитячі табори тощо), але цей перелік є вичерпним, тобто його не можна самочинно розширити і туди не може бути щось дописано, — деталізує еколог. — По-друге, чітко зазначено, що там мають бути належним чином оформлені документи, які підтверджують, що вони є власне такою категорією об’єкта і власне така земельна ділянка до них належить. Плюс, там є так звані додаткові умови. Коли ми, наприклад, говоримо про санаторії чи дитячі табори, то тут, знову ж таки, законодавець виходить із умов не обмеження прав громадян, а гарантування безпеки, наприклад, тим же дітям, щоб не було проникнення якихось сторонніх осіб на територію. Чи, скажімо, огорожу встановлюють для того, щоб діти безперешкодно не потрапляли до води.

Також у тому переліку винятків є об’єкти, пов’язані з екологією, об’єкти природно-заповідного фонду, різного роду гідротехнічні споруди — це пов’язано з екологічною і санітарною безпекою, щоб не відбулось, наприклад, їх псування або забруднення води поблизу таких об’єктів.

— А якщо йдеться про санаторій? Санаторій — це ж не просто готель, там повинні мати якісь відповідні документи?

— Звичайно, це певної  категорії об’єкти, і земельні ділянки мають бути оформлені. Додам, що на сьогодні земельним і водним законодавством забороняється передавати прибережні захисні смуги у власність. Тобто вони мають залишатися не землями санаторіїв, а землями водного фонду.

— Але ті, що вже до того часу передані, вони є узаконені?

— Узаконені, це переважно питання 70-80-х і початку 90-х років. Після того вже була пряма заборона на передавання таких ділянок і якихось нових об’єктів там не може з’являтися.

Розрізняти зону доступу до води і пляжну зону

   — Стосовно наших, так би мовити «козирних» озер — Брюховицькі озера, «Львівська Швейцарія», «Бухта Вікінгів» — там вони, на Вашу думку, санкціоновано беруть плату за вхід, бо там вони доглядають, очищують тощо?..

— Як на мене, обмеження доступу туди є НЕЗАКОННИМ. Якщо ми подивимося на світову практику, то варто чітко розмежовувати доступ до води і пляжні послуги. В усіх європейських країнах дуже чітко розрізняється зона доступу до води і пляжна зона. Пляжну зону часто передають в оренду, на ній проводять, наприклад, прибирання, і там є об’єкти так званого додаткового облаштування. Тобто з вас не можуть брати плату за доступ до води, а лише за користування певною пляжною зоною, це так звані додаткові послуги.  Часом здається в оренду і пляжна зона, доступ до якої може бути обмежений, але вона відділена від води, і ви маєте право безперешкодно пройти до води, за це з вас плата стягуватись не буде. На таких пляжних зонах можуть бути встановлені альтанки, бувають басейни — тобто це плата за інфраструктуру, а не за те, що вас допускають до водного об’єкта, і це треба дуже чітко розмежовувати. Я бачив, наприклад, свого часу в Сполучених Штатах Америки,  що там на пляжах прокладені такі дерев’яні доріжки, які відділяють зону у смузі прибою, прибережну смугу, від зони відпочинкової. Ви можете безперешкодно рухатись по тих доріжках, а також по тій ділянці, що є між доріжкою і морем. З іншого ж боку розташована відпочинкова зона, там ті ділянки здають в оренду певним готелям, пансіонатам, і відпочинок там може бути платним. Але знову-таки, орендар не може забрати від вас ресурс, який є національним надбанням, тобто водний об’єкт, який ним не створений. Він повинен на тій території, яку він орендує, створити щось таке, що вас може привабити, мотивувати якимись послугами, за які ви будете платити, а не забрати природну ділянку, сказати: «Це моє, і платіть мені за це!».

— Тобто, я так розумію, що для людей, які не готові чи не можуть платити, має бути доступ до води, а решта, де надають якусь інфраструктуру, можуть огородити…

— Тут навіть не питання: готовий чи не готовий платити, це питання реалізації громадянином своїх прав, в нас є чітко передбачене законом право на загальне і безоплатне водокористування, це право є фундаментальним правом людини, і воно має бути забезпечене. А все, що стосується інфраструктури — це послуги, ви можете їх прийняти, а можете відхилити, і це ніяк не може впливати на ваше право.

Ви маєте право пройти по всій береговій лінії. Безоплатно!

   — В цьому контексті, візьмімо якесь конкретне озеро, наприклад в Брюховичах. Там має бути якийсь комунальний пляж, а лише якась частина віддана в оренду? Тобто все одно має бути комунальний пляж, де люди можуть просто відпочивати безоплатно?

— Теоретично, звичайно, можливе облаштування комунальних пляжів, а насправді я би теж ці питання розділив. Що таке комунальний пляж? Умовно кажучи, це теж якийсь об’єкт, який проходить певне облаштування, відповідальність за нього несе, наприклад, орган місцевого самоврядування, забезпечуючи там низку заходів. Але це не дорівнює тому, що має бути забезпечений доступ до водного об’єкта. Тобто чи є там комунальний пляж, чи нема, доступ по всій береговій лінії водойми має бути забезпечений навіть там, де є якісь комерційні об’єкти. Іншими словами, ви маєте право, підійшовши до водойми, пройти по всій береговій лінії, по периметру, така смуга там має бути забезпечена. За межами цієї смуги можуть бути розташовані якісь комерційні чи комунальні пляжі.

Автостоянка не підпадає під дію закону

— Теоретично  автостоянка, яка розташована за межами прибережної смуги (а в прибережній смузі стоянки розміщувати взагалі заборонено), не підпадає під дію закону про доступ громадян до водних об’єктів, вона може існувати і за неї можуть стягувати плату. Це є об’єкт додаткових послуг, — пояснює експерт.

Випадки цинічного ігнорування законодавства

   — Ще одне важливе питання, на якому я  хотів би зупинитися — це реагування на такі випадки. Бо, скажімо, в Брюховичах ми маємо випадок надзвичайно цинічного ігнорування законодавства, і не тільки щодо водних об’єктів, а й загалом земельного законодавства з боку місцевої влади. Там є три ставки, і на всіх створено перешкоди для доступу громадян. На одному просто доступ перекритий, там побудували будинок і нікого не пускають за допомогою паркана, а на двох інших функціонують платні пляжні зони, там стоїть охорона, паркани, ви проходите через ворота і платите в касу. І насправді плата 100-200 грн немала, якщо врахувати, що це природні об’єкти, які цими людьми не створені.

Натомість закон покладає повноваження на місцеву владу реагувати на такі порушення. Тобто, в цьому випадку сільська, селищна чи міська ради має надіслати тому орендарю письмову вимогу про забезпечення доступу громадян до водного об’єкта. Якщо вони не виконують цей припис, то місцева влада має право демонтувати ті конструкції, які перешкоджають доступу людей до водойми. Передбачена низка штрафів — від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — якщо створює перешкоди громадянин, і від 400 до 700 — якщо це юридична особа. Якщо повторно впродовж року — штрафи збільшуються.

Якщо говорити про Брюховичі, там боротьби не спостерігається. Наскільки мені відомо, насамперед через бездіяльність місцевої влади, бо саме вона має бути ініціатором. Навіть якщо вони ввійшли до Львівської ОТГ, там є селищний виконком, на який покладені ці функції. Справа в тому, що в нас із цією децентралізацією є певні прогалини в законодавстві, і нема чіткого розмежування, який орган за що  відповідає. Тобто якщо рішення про передачу в оренду земельної ділянки ухвалювала селищна рада, значить, на неї покладений обов’язок забезпечити дотримання законодавства на цій ділянці, — підсумовує Анатолій Павелко.

«Коли кажуть заплатити, вимагайте документи»

   Ярослав Жукровський, юрист, правовий експерт, розповів «Ратуші»: «Безумовно, ніхто не може встановлювати перешкоди чи обмеження для безперешкодного та безоплатного доступу до берегів річок чи водойм для загального водокористування. Але тут є нюанс, він стосується доступності водойм загального користування. Коли ж та чи інша ділянка водного фонду перебуває у законній власності або в оренді, то очевидно, можуть встановлюватись обмеження у доступі до неї. Саме тому збирання коштів за доступ до того чи іншого озера, мусить мати юридичну підставу. І люди, коли у них вимагають кошти за доступ до озера, мають вимагати ознайомити їх із документами, зробити фото цих документів та отримати належний чек, як підтвердження сплати», — радить Ярослав Жукровський.

Світлана ПАВЛИШИН

Р.S. Придатні для купання — три водойми. До слова, 3 червня  Львівська міська рада на своєму сайті city-adm.lviv.ua поінформувала, що цього літа придатними для купання є три водойми, однак фахівці ще проводять там обстеження й проби води. Зазначимо, на сьогодні затверджено такий перелік місць масового відпочинку на водних об’єктах Львівської міської територіальної громади:

   – став №1, смт. Брюховичі, вул. Личаківська, готельний комплекс «Колиба»;

   – став №3, смт. Брюховичі, вул. Курортна, 2А;

   – озеро бази відпочинку «Альбатрос», с. Воля-Гомулецька

Share.

Leave A Reply