Задушливі обійми любові…
З введенням карантинних обмежень утричі побільшало випадків домашнього насилля
У Львові та області зросла кількість викликів щодо сімейного насилля. Впродовж 2020 року таких звернень побільшало майже втричі, порівняно з попереднім, — інформує lviv.vgorode.ua.
У 2020 служби Львівщини отримали 19 тисяч звернень про домашнє насильство. У 2019 році — 6646 повідомлень. Значна більшість звернень, понад 18 тисяч, від жінок, 709 — від чоловіків, 190 — від дітей.
Збільшення кількості випадків домашнього насильства психологи пов’язують, зокрема, із введенням карантинних обмежень. Дистанційна робота, можливість більше бути з улюбленою родиною для багатьох людей оголила тіньові, не дуже привабливі сторони їхнього сімейного щастя, які у докарантинну пору були не такі відчутні. А ще далася взнаки економічна криза — нестача роботи, скорочення доходів теж створюють додаткову напругу в сім’ях.
За стіною спали троє малих діток…
12 січня галицький інфопростір зворухнула звістка про те, що 31-річний мешканець Львова задушив свою дружину під час побутового конфлікту. Було близько сьомої години ранку, а за стіною, в спальні, спало троє малих діток: двох, п’яти років і шестимісячне немовля… Після скоєного чоловік сам подзвонив у поліцію і у всьому зізнався.
Інцидент трапився у квартирі багатоповерхового будинку на вул. Княгині Ольги, 63, інформує „Захід.нет”. За цим фактом слідчі Франківського відділу поліції відкрили кримінальне провадження за умисне вбивство.
Спершу деякі ЗМІ повідомляли, що чоловік із 30-річною дружиною удвох випивали алкоголь. Але згодом слідчі з’ясували, що ні чоловік, ні його дружина взагалі не пили. Коли поліцейські приїхали на місце злочину, то виявили у нападника ножову колото-різану рану в ділянці живота. Чоловік заявив, що поранення завдала йому дружина, але слідчі не відкидають можливості, що вбивця самоскалічився. В хірургічному відділенні Львівської лікарні швидкої допомоги, куди його доправили, розповіли: “В екстреному порядку була проведена операція. Під час операції пошкоджень внутрішніх органів не виявлено”. Експерти також мають встановити, чи є чоловік психічно здоровим.
Сім’я, де сталося вбивство, благополучна і не перебуває на обліку у соціальних службах. Дітей, кажуть правоохоронці, заберуть бабуся з дідусем — батьки вбитої жінки, які живуть на Тернопіллі.
Сусіди подружжя розповіли кореспондентам НТН та „1+1”, що загибла була хорошою мамою, часто гуляла з діточками, та й чоловік справляв хороше враження. Під публікацією трагічної новини є багато коментарів, зокрема від людей, які особисто знали загиблу жінку та її чоловіка. Вони пишуть, що загибла Мирослава була світлою, розумною, чуйною людиною, доброю християнкою.
Проблеми, приховані за „добрим фасадом”
Психологиня Центру “Жіночі перспективи”, правозахисниця Марта Чумало розповіла, коментуючи цю ситуацію з домашнім насильством в ефірі телеканалу „Перший Західний”:
“Насправді я зовсім випадково дізналася, що це була „доброго фасаду” сім’я. Всі люди, котрі їх знають, близькі, родичі, перебувають, в шоці, що таке могло статися. Це свідчить про те, що дуже часто ми за більш-менш соціально схваленим фасадом можемо мати дуже грубі, брутальні порушення прав людини на тілесну недоторканність чи на життя, як тут сталося.
Що значить — „спровокувати насилля”?
На запитання журналістки „Першого Західного”, чим могла жінка спровокувати таке насильство, правозахисниця Марта Чумало відповіла: „Вона не могла спровокувати. Взагалі, твердження про те, що хтось провокує на насильство, є неприпустимим. Ми маємо це розуміти і це розуміння впроваджувати в нашу систему соціального реагування, що за вбивство, за насильство несе відповідальність кривдник, і хто би що не казав, не робив (чи не робила), я вибираю, чи я буду кривдити, чи не буду. Часом я чую коментарі в ЗМІ чи соціальних мережах про те, що жінка якось не так виглядала чи не в те була вбрана, чи не те казала, чи випила… Що б вона не робила — йшла голою ввечері додому, просила, щоб її зґвалтували — ніхто не має права на такі дії — тут питання тільки про відповідальність кривдника і про жодні провокації ми не маємо права говорити, тим більше, що це поза межами законодавства. Немає в законодавстві ніяких згадок вже про віктимну поведінку, провокації і так далі”.
Чому потерпіла не йде від кривдника?
Численні випадки показують, що в разі, коли постраждала йде від кривдника, ризик бути вбитою зростає в рази, — наголошує психологиня. „Минулого тижня в іншій області ми бачили іншу історію вбивства жінки, коли вона пішла від кривдника, і він прийшов до неї додому, до її батьків, викликав її в коридор на розмову і зарізав її. Насильницькі стосунки — це про контроль і владу над твоїм життям з боку кривдника. І коли він втрачає цю владу і контроль, жінка починає робити якісь кроки для того, щоб позбутися цього тотального нависання над її життям, кривдник, втрачаючи, може вбити цю жінку”.
„І тому я далека від того, щоб аналізувати, що вона могла зробити, щоб зберегти своє життя, — каже Марта Чумало. — Я більше схильна до того, щоби аналізувати, що система мала зробити для того, щоб цього вбивства не сталося, чому соціум бачив тільки оцей красивий фасад і не підозрював про те, що відбувається насправді. Вбивство є вершиною айсберга того насильства, яке відбулося. Я припускаю, що насильство мало довгу історію. Діти ходили в якісь навчальні заклади, був сімейний лікар, який, напевно, знайомився з цією сім’єю, були сусіди, які можливо, чули, що щось не те відбувається. Треба аналізувати, чи були звернення в поліцію з цієї адреси, що робили чи могли зробити родичі чи знайомі”.
За інформацією Марти Чумало, кожна третя з українських жінок хоча б раз у житті потерпала від фізичного чи сексуального насильства. В Україні проживає понад 20 млн жінок. Тобто майже 7 млн жінок зазнали насильства.
Фізичне насильство — верхівка айсберга
Ще на початку 2018 року президент України Петро Порошенко підписав Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Закон деталізує види насильства на фізичне, сексуальне, психологічне та економічне. Зокрема, в законі розшифровано, що означають ці дефініції.
Під економічним насильством в законі зазначено умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство, відповідно до закону, — це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
За словами львівської психологині Галини Капшій, найчастіше люди, які чинять таке насильство, самі колись були жертвами поганого поводження з боку інших.
„Працюю із подружжям, де раніше чоловік був зразковим сім’янином, дбав про добробут родини. Але насправді це була лише красива картинка. Чоловік постійно критикував і принижував дружину, докоряючи їй тим, що вона не робить для сім’ї так багато, як він. Часто непрямо, „невинними” зауваженнями, підсміюваннями, „критикою заради блага”, він доводив дружину до сліз і нервових зривів, демонструючи свою перевагу і владу. Це було дуже витончене психологічне насильство. До карантину, коли кожен із пари був на роботі, з цим якось мирилися. Але коли довелось працювати вдома разом тривалий час, напруження почало зростати і дійшло до кризи”, — розповіла Галина Капшій, інформує lviv.vgorode.ua.
Сексуальне ж насильство, яке в нас ще досі іноді асоціюють лише зі зґвалтуванням — форма домашнього насилля, що передбачає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди. Зокрема, сексуальним насиллям тепер вважають торкання інтимних частин тіла без згоди. Іноді також — непряме схиляння до статевих стосунків у сім’ї, хоча тут, звісно, ведуться і ще довго триватимуть дискусії, чи вважати це насиллям, чи це просто емоційний шантаж.
З коментарів у фейсбуку:
Анна Кюлирик: ”В примушенні, як і в класичному зґвалтуванні, все чітко — немає активної згоди однієї зі сторін. Ключове — активної.
Приклад колеги з одного з моїх недавніх місць роботи: чоловік регулярно “проявляв ініціативу до сексу”. Якщо дружина відмовляла — то він її силою не примушував, погоджувався але буквально за годину-дві починав влаштовувати істерики на рівному місці, робити дрібні пакості, на кшталт відмови підвезти жінку до роботи і розмірковувань уголос, що він ще мужчина ого-го, його будь-яка нормальна баба хотітиме.
Як результат — колега вимушена була регулярно погоджуватися на секс, де мужик отримує задоволення, а вона закрила очі і думає про Англію. А потім у неї чомусь псувався настрій… У всьому іншому — родина була зразковою”.
Психологиня Центру „Жіночі перспективи” Марта Чумало у своєму фейсбуку наводить цитати своїх клієнток:
„А потім він заспокоювався, і я думала: та все нормально, можна терпіти…”
„Зовсім перестала за собою доглядати. А потім зрозуміла, що хочу бути менш привабливою, щоб він не хотів мене і не насилував”.
“Змініть, будь ласка, причину розлучення — бо він мене зараз майже не рухає. після останнього разу, коли сильно побив, участковий сказав, що посадить його”. На уточнююче запитання: “що значить “майже”?”: “Ну, шарпає мене, або вдарить так, що нема синців…”
Підготувала Світлана ПАВЛИШИН
до теми
Куди дзвонити у разі домашнього насильства
У Львівській області діють три мобільні бригади, які спеціалізуються на домашньому насиллі — у Львові, Яворівському районі та Новострілищанській об’єднаній територіальній громаді. Вони сформовані із працівників соціальних служб.
Постраждалі від домашнього насилля можуть знайти тимчасовий прихисток у Центрі соціально-психологічної допомоги у Львівській області (вулиця Коновальця, 103), Центрі «Жіночі перспективи» (проспект Червоної Калини, 36), благодійному фонді «Назарет» (Дрогобицький район, село Добрівляни).
* Державний колцентр з питань запобігання домашньому насильству: 15-47, працює цілодобово;
* Національна «гаряча лінія» з питань запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації: 0-800-500-335, або з мобільного 116 123, працює цілодобово;
* Дитяча «гаряча лінія»: 0-800-500-225, 116-111 з мобільного;
* Урядовий колцентр: 15-45;
* «Гаряча лінія» Координаційного центру з надання правової допомоги: 0-800-213-103;
* Оперативна лінія Національної поліції України: 102;
* «Гаряча лінія» Львівської області: 112;
* Інформаційно-консультаційна лінія громадської організації «Центр «Жіночі перспективи»: 067-674-07-70;
* Телефон Довіри «Ставропігіон» (місто Львів): 15-58;
* «Гаряча лінія» мобільної бригади соціально-психологічної допомоги людям, які перебувають у кризовій ситуації і потребують екстреної допомоги, у тому числі, й постраждалим від домашнього насильства, при Львівському міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: 0-800-307-305 (усі дзвінки безкоштовні). Допомогу надають мешканцям Львова, Винник, Рудно та Брюхович;
* Телефон мобільної бригади соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства при Яворівському районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: 067-834-06-38, 03259 211 74;
* Телефон Новострілищанської мобільної бригади соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства: 097-973-46-87;
* Телефон Львівського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: 032-261-09-42.
