Жива «Коляда проти імперії»
Коли дізналася про прем’єру в театрі імені Марії Заньковецької «Коляда проти імперії», відразу захотіла її побачити. Магія цієї постановки почала працювати вже тоді – інтрига через незвичну форму, а також зацікавлення періодом шістдесятництва та його виразними представниками.
Режисер Ігор Білиць знайшов форму, що здатна зачепити і є одним з варіантів говорити сьогодні про героїв, патріотизм, опір, боротьбу – через поєднання гри, документальності, взаємодії акторів на сцені і з глядачами. Основа для постановки – не художній твір, а матеріали операції «Блок» («арештована коляда»). На них режисер і актори нанизували іншу інформацію, яку знаходили про шістдесятників.
Ідеться про реальну коляду (з елементами Вертепу, Маланки, Щедрого вечора), яку у 1972 році організували у Львові дисиденти і після якої почалися масові арешти. У січні 1972 року заарештували близько 20 найпомітніших діячів руху, впродовж 1972-го засудили 89, а до 1974 – 193 людини.
Упродовж двох годин актори так чи інакше окреслюють образи восьми шістдесятників: В’ячеслава Чорновола, Ірини Сеник, Григорія Чубая, Стефанії Шабатури, Івана Геля, Михайла Осадчого, Ірини Калинець і Михайла Гориня. Про когось ви до вистави знали чимало, про інших – менше, ще про когось – нічого не знали, окрім імені. Творці постановки (режисер Ігор Білиць зазначає, що актори є активними співтворцями дійства) розповідають про ці важливі постаті в історії українського опору імперії через їхнє дитинство, молодість, обшуки, арешти, суди, перебування в таборах та розвал імперії. Не просто розповідають, а проживають, а також дивляться на своїх героїв і на себе збоку. І ведуть рахунок у жорстокій грі з імперією. Адже гра триває, імперія далі нападає.
Глядачі сидять чотирма рядами перед столом, який трансформується під час вистави. Мінімалістичні декорації, ефектна робота зі світлом. Стримані і стильні костюми в бежево-коричневій гамі з одного боку відсилають до радянського періоду, з другого – м’яко освітлюють і підкреслюють красу і яскравість людей, які йшли проти імперії, хоча достеменно не знали, як довго вона ще протриває.
Звісно, інтерактивність – річ непрогнозована, залежить від залученості глядачів. Закономірно, що не всі готові до такої взаємодії, але все ж ті випадки, що відбулися, були доречними і зворушливими.
Постановка впливає на інтелектуальному, емоційному, енергетичному, навіть фізичному рівнях. Буквально тактильно відчутний тиск імперії, біль від втрати друга, дискомфорт від обшуків, напруга під час стояння акторки в планці. Вистава прокладає шлях від розуму до серця і навпаки, від історії до життя, від байдужості до активності.
Якщо ви раптом розчарувалися в театрі чи він не дає вам очікуваних емоцій і вражень, не втрачайте надії й відвідуйте нові постановки. Як-от «Коляду проти імперії».
Наталя ДУДКО
