Блокада українсько-польського кордону в інтересах Москви,
або Чому Польща ризикує перетнути точку неповернення у відносинах з Україною
Ситуація на польсько-українському кор-доні наближається до катастрофічної. Вже близько 4 тисяч вантажівок стоять у черзі через страйк польських перевізників, який триває три тижні, маючи відверто політичний і навіть проросійський характер.
Хоч, за словами президента Володимира Зеленського, нам треба дати Польщі трохи часу, й усе владнається, ситуація на КПП “Дорогуськ-Ягодин”, де застрягло аж 2,5 тис. фур, на межі колапсу. А від понеділка, 27 листопада, почалося цілодобове блокування пункту “Медика-Шегині”.
Українські далекобійники вимушені фактично жити в цих чергах. Бо, з одного боку, водії відповідальні за вантажі, які везуть, тому не можуть просто кинути свої фури. З другого боку, польська поліція зганяє вантажівки на великі паркування біля доріг. Дуже часто це біля поля чи лісу, де немає ні пунктів обігріву, ні навіть туалетів. У водіїв уже закінчуються харчі, а воду вони вимушені брати в місцевих, які живуть поруч. На жаль, двоє українських водіїв померли в цих чергах. Справу розслідує польська прокуратура.
Коментуючи цю патову ситуацію, українські водії кажуть, що опинилися в заручниках мітингувальників, які начебто представляють інтереси польських перевізників. І поки ще чинна польська влада самоусунулася, вдаючи, що нічого не відбувається, ситуація на кордоні на межі колапсу. Мітингувальники погрожують блокувати пункт пропуску “Дорогуськ-Ягодин” аж до лютого. А це величезні збитки. Ба більше, блокада кордону може призвести до дефіциту деяких товарів і пального в Україні, бо в довжелезних чергах також застрягло чимало бензовозів.
Наразі в Польщі триває міжвладдя. На парламентських виборах 15 жовтня перемогла об’єднана опозиція чотирьох політсил за лідерства колишнього польського прем’єра Дональда Туска. Вже навіть Сейм отримав нового спікера – Шимана Головню, який представляє партію “Польща 2050”, що входить до нової коаліції з “Громадянською коаліцією” Туска, Польською селянською партією та “Новою лівицею”.
Але президент Анджей Дуда, представляючи керівну до цього два строки поспіль партію “Право і справедливість” (ПіС), яка здобула перемогу на виборах, посівши перше місце, але зібрати коаліцію, як і голоси під свій уряд, вони не зможуть, віддав право першим сформувати уряд чинному прем’єру Матеушу Моравецькому, який також представляє ПіС.
Хто стоїть за блокадою? Коли протест на кордоні тільки починався, насправді за ним стояла дуже конкретна політична сила – партія “Конфедерація”. Їй навіть пророкували коаліцію з ПіС, якби вона набрала понад 6% на виборах 15 жовтня. Ще на етапі передвиборчої кампанії “Конфедерація” виступала за припинення надання допомоги Україні, закликаючи навіть зупинити українізацію Польщі, а потім активно долучалася до заборони імпорту й транзиту українського зерна.
Формально акцію проводить утворений лише у вересні “Комітет захисту перевізників і роботодавців у сфері транспорту”. Проте за цією блокадою кордону, якій наразі кінця й краю не видно, стоять конкретні прізвища, а саме очільник люблінського осередку “Конфедерації” Рафал Меклер, який також є власником логістичної компанії. Він підтримував протести польських фермерів проти імпорту українського зерна й навіть вимагав від України сплатити 100 млрд злотих ($25 млрд) за допомогу Польщі під час російської війни.
За словами наших водіїв, які вже кілька тижнів стоять у чергах, логістична компанія Меклера займається міжнародними перевезеннями. До 24 лютого 2022 року вони в основному фокусувалися на ринок Білорусі та Росії. Проте, за їхніми словами, після початку повномасштабної війни вони втратили ці ринки. Однак кордон із Білоруссю вони чомусь не блокують, звинувачуючи у всьому українців.
По-перше, за словами директора Інституту світової політики Євгена Магди, в діях групи польських перевізників є великий інтерес російських спецслужб. Експерт не вірить в їхню випадковість, адже вони дуже розраховані за часом і простором. Чого лише варте створення у вересні цього року згаданого вище комітету, який начебто офіційно й стоїть за блокадою. Проте й з боку коаліції Туска, яка от-от прийде до влади (а офіційне призначення Туска прем’єром очікують уже в грудні), не чути заяв щодо деблокади кордону чи солідаризації з Україною.
“По-друге, говорять, що за ними стоїть “Конфедерація”. Але це не має принципового значення. Тут потрібна взаємодія українських і польських спецслужб. Кілька років тому Польща затримувала причетних до підпалу будинку Товариства угорської культури в Береговому. По-третє, ми не можемо просто так розраховувати на Туска, бо у нього будуть свої проблеми. Якщо ми вважаємо, що Туск прийде й порядок наведе – це достатньо наївно. Тому, по-четверте, ми маємо проводити спільні польсько-українські заходи на території Польщі, де б доводили, для чого треба розблокувати кордон, бо в такий спосіб поляки грають на руку Росії, сприяють розхитуванню ситуації в Україні, псують наші відносини, а також послаблюють і Польщу, яка втрачає кошти, які могла б заробити на перевезеннях”, – прокоментував Євген Магда.
За словами експерта, висунуті вимоги неприйнятні – їх неможливо виконати. Це ще раз підтверджує невипадковість блокади саме тут і тепер. Деякі українські депутати навіть заявляли, що польським мітингувальникам дуже часто платять по більш ніж 4 тис. грн на день. Із польського ж боку лунають звинувачення, що Київ навмисно запровадив електронну систему “єЧерга” для перетину кордону, щоб наживатися на корупції.
Які вимоги висувають польські перевізники:
відновити дозволи для українських водіїв для роботи в ЄС;
надати доступ до української системи “Шлях”;
вилучити польські машини з української системи “єЧерга”, створивши нову винятково для польських перевізників;
пропускати порожні польські вантажівки поза чергою;
заборонити реєстрацію в Польщі фірм-перевізників, які фінансуються з-поза меж ЄС.
Проте найголовніша вимога – це, звичайно, відновлення видавання дозволів українським водіям. До повномасштабного російського вторгнення Україна мала двосторонні договори з кожною окремою країною ЄС щодо цього. Після 24 лютого 2022 року Брюссель їх скасував, уклавши з Києвом договір про вантажні перевезення автотранспортом. Наразі він діє до 30 червня 2024 року. За словами заступника міністра інфраструктури України Сергія Деркача, фактично блокадники домагаються скасування цього договору про вантажні перевезення. Проте Польща не є підписанткою угоди, а Єврокомісія вже пригрозила Варшаві санкціями за продовження блокади й порушення європейського законодавства.
Звісно, до вирішення проблеми може долучитися також Євросоюз, ставши своєрідним арбітром між Україною та Польщею. Адже ринок автомобільних перевезень для Польщі – близько 7% ВВП. Тому, як бачимо, не лише експорт українського зерна стане проблемою, яку треба буде вирішувати на шляху до нашого вступу до ЄС. До того ж, до вступу Польщі до ЄС 2004 року лідерами на ринку європейських автомобільних перевезень були німці, французи та італійці. Проте кордони вони чомусь не блокували, коли поляки почали становити їм конкуренцію.
За даними Федерації роботодавців та Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, за ці три тижні блокади прямі втрати української економіки склали 400 млн євро, а непрямі – до кількох мільярдів. І, незважаючи на обіцянки блокадників пропускати гуманітарну допомогу та пальне, більшість із них так само заблоковані в цій черзі. Днями Росія здійснила наймасованішу атаку “Шахедами”, маючи на меті повторити минулорічну спробу знищити нашу критичну інфраструктуру. Тому дефіцит пального в умовах повномасштабної війни з Росією – “найкраще”, що своєю бездіяльністю можуть зробити чинний і майбутній уряд Польщі під час зими.
Угорщина та Словаччина вже не можуть впоратися з потоком машин, бо із заблокованого польського кордону всі їдуть туди. Українським далекобійникам, які застрягли в чергах, вже доставили їжу та ліки. Також Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури почало збирання даних для евакуації водіїв. Наразі, за словами Сергія Деркача, близько 20 далекобійників хочуть поїхати до України на певний час, поки проблема не вирішиться.
Юрій КЕНЦАЛО
