Неділя, 2 Жовтня

Цьогоріч дуже болить… моя незалежність

Я щороку пишу статтю, знаєте, такі собі підсумки ще одного дня народження нашої країни. Про нові здобутки, переможців у спорті, музичних конкурсах, нових наукових відкриттів, медичних інновацій та багато іншого, й описувала їх якомога детальніше. Адже ми повинні були пам’ятати, що кожного року стаємо кращими і розвиваємось.

І от сьогодні тут мали з’явитись рядки про перемогу на Євробаченні, збірної України у футболі, у боксі та ще численні здобутків моєї 31-річної держави, але…

Втратили найрідніше

Але цього року потрібно, аби кожен українець навіки запам’ятав, скільки ми втратили…

Понівечені долі, втрата рідних та друзів, тисячі поранених, сотні вбитих, полонені, зниклі безвісти, братські могили, зґвалтовані та покалічені наші діти, закатовані, еміграція… Знищенні будинки, дороги, окупація… Велика війна прийшла в кожен дім. Наші мирні життя, все, що ми будували, потрапило під цинічний ракетний обстріл… Щодня гідно проводимо в останню дорогу, у рідних містах, тих, хто поклав життя за наше майбутнє. Страху, болю та ненависті немає меж.

Буча, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь, Азовсталь – це втрата не лише України, а й цілого цивілізованого світу.

Світла і вічна пам’ять усім вбитим та закатованим українцям. Помста буде!

Незламність. Закусили вуста і до кінця

Якщо вісім років ми протистояли одній країні, то з 24 лютого фактично – двом і водночас стали щитом для Європи. Ми стали незламні, нашим можливостям немає рівних. Мужні захисники та захисниці зі Збройних сил України, які боронять нас щохвилини, стали прикладом для наступних поколінь. Рівень волонтерської допомоги – це рівень кожного українця – рівень «всевишній». Кожен – на фронті.

Значущість

Тепер є різниця! Тепер немає тих, хто поза політикою. Українці, як ніколи, зблизились. Звичайно, не все просто, але… Ми разом, у нас одна країна, а не західна чи східна. Мова – солов’їна. Бо російська – тих, хто вбиває. Степан Бандера – наш Герой, тепер спільний, його досі боїться окупант. Наш символізм Тризубу – В’ячеслав Чорновіл.  Життя за кордоном, там, де краще, стало неможливим. Лише тепер розуміємо, що наша країна – найкраща, і ми хочемо, щоб наші діти жили саме тут. Хочемо додому, як ніколи. Тепер Україна – це сила, міцність і незламність.

Перемога

Я точно знаю, що напишу наступного року: «Було боляче, дуже. Моя незалежна Україна вистояла! Ми перемогли! Ми помстились за кожне втрачене життя! Слава Героям!».

Христина СЛЮСАРЧУК

Share.

Leave A Reply