«ДАРУЮ УКРАЇНІ» РАДІСТЬ І СИЛУ
На виставку Марії Примаченко в Національному музеї вишиковувалися черги
«Пішла на виставку Примаченко, а там черга… Піду у вівторок, а поки що далі помрію про неї». Такі відгуки львів’ян у соцмережах підтверджують слова колекціонера, мистецтвознавця Едуарда Димшица про потребу людей у мистецтві в час війни: «З початком війни музеї опустіли, але люди потребують мистецтва, культури, яка дарує радість, а відтак силу до перемоги». Саме з його колекції в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові до 30 жовтня – експозиція творів Марії Примаченко «Дарую Україні».
Виставку організували спонтанно, зокрема через те, що постійні експозиції в музеї демонтовано з міркувань безпеки. Обрали Марію Примаченко, бо, на думку Едуарда Димшица, саме вона «зараз є уособленням України в образотворчому мистецтві».
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну про Марію Примаченко згадували в контексті актуальних ситуацій. Спершу через інформацію про те, що росіяни зруйнували краєзнавчий музей у селищі Іванків Київської області, де зберігали її роботи (на щастя, майже всіх їх врятували місцеві жителі). Згодом – завдяки двом благодійним аукціонам на підтримку ЗСУ. Картину Примаченко «Моя хата, моя правда» продали на аукціоні у Венеції за 110 тисяч євро. Роботу «Квіти виросли коло четвертого блока», яку зі своєї сімейної колекції подарували Ігор Понамарчук та Дар’я Добріян, на аукціоні в Києві – за 500 000 доларів. Як повідомив Благодійний фонд Сергія Притули, за ці кошти придбали 125 бусів для ЗСУ. Картину купив українець з-за кордону, який передав її Національному художньому музею України. Родина Марії Примаченко підтримала аукціон і відмовилася від роялті з продажу картини на користь ЗСУ.
«Я збираю твори Марії Примаченко 30 років. Побачити наживо ці роботи зміг, коли приїхав у Болотню. Не міг туди не їхати, спілкувався з сином Марії, талановитим митцем, онуками. Зароблені гроші витрачав на твори Марії Примаченко. Вона дуже любила дарувати свої картини творчим людям, а не державним чиновникам. Примаченко ? своєрідний культурний код нації, уособлення України в образотворчому мистецтві чи загалом у мистецтві»,? каже співкуратор виставки Едуард Димшиц у коментарі «Радіо «Свобода». Завідувачка відділу народного мистецтва Національного музею імені Андрея Шептицького Любава Собуцька додає виданню, що в експозиції хотіли виділити також тему почуттів, взаємне чи нерозділене кохання: «Низка букетів, вазонів, присвячені різним подіям, певним постатям. Ця виставка повинна донести до глядача чи радість, чи глибше осмислення».
«Особливо тепер, під час війни, творчість Марії Примаченко є важливим складником культурного фронту. Її щире та геніальне мистецтво, глибоко вкорінене в землю народу, знову проростає новими сенсами. Різнобарвне малярство мисткині порушує близькі сьогоденню теми», – коментує Любава Собуцька.
«Атомна війна, будь проклята вона! Щоб люди не знали і горя не мали!» – одна з презентованих на виставці робіт, яка поєднує мотив війни та ядерної катастрофи, актуалізований у нинішній ситуації російсько-української війни. Марія Примаченко рефлексувала тему війни, малюючи солдатські могили та чудернацьких звірів, сцени проводжання чоловіка, сина чи брата на війну (коханий художниці загинув у Другій світовій війні). Свої букети та вазони з квітами і птахами вона присвячувала воїнам, бажала їм щасливого повернення, описує Любава Собуцька. Як-от «Три папуги гудуть, хлопці в армію ідуть. Бажаю їм щастя, щоби повернулися додому!», «Два папуги на квітках гудуть, гудуть. Хлопці з армії ідуть – радість матерям несуть», «Букет невідомому солдату. Честь і слава вам, дорогі воїни! Ви полягли за нас – будемо молитися за вас».
«На виставці представлене останнє десятиліття доробку творчості Марії Примаченко, коли художниця вже була в похилому віці, хворіла і практично не вставала з ліжка, малювала лежачи. Але бачимо, що роботи повторюють сюжети та мотиви раннього періоду, а саме звірині композиції, які мистецтвознавці назвали «звірина серія», квіти, а також тематика Чорнобильської трагедії та війни. Часто роботи підписані уривками з народних пісень, присвятами або ж просто як підказка споглядачу», — розповіла завідувачка відділу народного мистецтва НМЛ Любава Собуцька.
Національний музей імені Андрея Шептицького у Львові веде перемовини з європейськими музеями з ідеєю презентувати проєкт європейському глядачеві. У приміщенні музею реалізують сувенірну продукцію про творчість Марії Примаченко. Кошти передадуть ГО «Львівський лицар», яка опікується потребами українських військових. Для внутрішньо переміщених осіб вхід на виставку безкоштовний.
Наталя ДУДКО
Довідка
Марія Примаченко (1909 – 1997) яскрава представниця «наївного» мистецтва, народна художниця України, лауреатка Національної шевченківської премії. Народилась і жила в селі Болотня на Київщині. Не здобула навіть середньої освіти, навчалася в Школі народних майстрів у Києві, вчилась усе життя і виробила власний, унікальний і впізнаваний стиль малювання. У 1937 році на всесвітній виставці в Парижі твори Марії Примаченко були відзначені золотою медаллю.
У творчості Марії Примаченко органічно поєдналися витоки українського живописного та поетичного фольклору. Художниця, спираючись на неперервність традицій і досвід кількох поколінь народних митців, виробила свій мистецький стиль, у межах якого – нескінченні варіанти декоративних, орнаментальних і жанрових композицій. В основі творчого методу мисткині превалюють дитяча безпосередність і простота відображення, дивна фантазія і незглибима народна мудрість.
Завдяки своєму таланту і копіткій щоденній праці Марія Примаченко досягла світового визнання та посіла одне з найпочесніших місць серед визначних майстрів «наївного» малярства поряд із Анрі Руссо, Ніко Піросмані, Никифором Дровняком.
