Четвер, 23 Вересня

Демонтаж колишньої слави

Дві останні фігури радянського Монумента Слави на вулиці Стрийській демонтували 23 липня. Центральну скульптурну групу — фігуру радянського воїна з мечем та «батьківщину-матір», як і попередні елементи композиції, передали до музею «Територія терору».

Демонтували не за радянську ідеологію, а через аварійність

За оцінкою Українського інституту національної пам’яті, Монумент бойової слави збройних сил СРСР не підпадав під дію закону про декомунізацію, не перебував на жодному балансі. Тому міська рада з громадою мала право ухвалювати рішення щодо демонтажу, заявивши, що це символ комунізму, повідомляє «Еспресо.Захід».

Однак попри те, що у травні 2007 року Львівська міськрада створила комісію, яка мала розглянути можливий демонтаж меморіалу або видалення окремих його елементів як «імперсько-більшовицьких символів», усе ж ідеологічного рішення про знесення меморіалу львівська влада не ухвалила. Натомість міська рада визнала монумент аварійним. Рішення про демонтаж першого елементу ухвалив виконком міськради в лютому 2018 року, наприкінці року демонтували окремі елементи. В березні 2019-го з третьої спроби знесли 30-метрову стелу. Барельєфи з неї зберігають у музеї «Територія терору», один із них, орден «Перемоги», як писав «Львівський портал», купив скандально відомий політик, колишній мер Харкова Михайло Добкін за пів мільйона гривень.

Монумент бойової слави Збройних сил Радянського Союзу встановили у травні 1970 року. Над його створенням працювали відомі львівські скульптори Еммануїл Мисько, Дмитро Крвавич і Ярослав Мотика. Ансамбль виконали в камені та бронзі. Складався він з 30-метрового бетонного пілона, бронзової центральної групи та масивної залізобетонної стели з великими рельєфами. На вертикальному пілоні — горельєфи, що символізували основні роди військ. У центрі ансамблю — скульптури радянського воїна і «батьківщини-матері». Історію радянської армії розкрито в шести багатофігурних горельєфах, розташованих з обох боків стели: «Народження Червоної армії», «Громадянська війна», «Визволення Західної України» (насправді «Вторгнення СРСР до Польщі»), «Рік 1941-й», «Велика Вітчизняна війна (тобто «Німецько-радянська війна»)» і «Перемога».

«Ми робимо те, чого досі не зробила Європа»

   Історик, директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник у коментарі «Ратуші» розповів про особливості цього атрибута радянської епохи: «Монумент Слави збудували на 25-річний ювілей закінчення «Великої Вітчизняної війни», але не як пам’ятник переможцям над фашизмом, а як монумент радянській армії. Армії, яка виконувала так званий інтернаціональний обов’язок по всьому світу, придушувала визвольні рухи в Німецькій Демократичній Республіці, Угорщині, Польщі, всюди, де були потрібні радянські автомати і танки. Тобто для багатьох народів вона — символ радянського тоталітаризму, агресивності, яка характеризувала так званий «розвинутий соціалізм».

Місце для монумента вибрали не випадково. Вулиця Стрийська, з активним автомобільним рухом, йде від автовокзалу (де тоді був ще й міжнародний автовокзал з напрямками Польща й Угорщина) до центру міста, тому через меморіал проїжджали туристи. Другий аспект — близькість Вищого військово-політичного училища — закладу, який готував ідеологічних працівників для збройних сил країн Варшавського договору і не тільки. Нині, замість вищого політучилища, — Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яка готує офіцерів, командний склад для Української армії. Зрозуміло, що Монумент Слави радянської армії біля такого навчального закладу — політичний нонсенс. Я віддавна казав, що його треба ліквідувати, бо це ляпас нашим військовикам, які воюють за незалежність України».

Як нагадав Іван Сварник, свого часу пам’ятник спробували видо-змінити: «2007 року напис на фасадній плиті «Слава советской армии» замінили на «Переможцям над нацизмом». Теоретично це мало б його трансформувати, однак насправді його зміст абсолютно очевидний — прославляти радянську армію, а призначення цього комплексу — виховувати суспільство в дусі пошани до радянської армії, Радянського Союзу, прославляння його збройних сил і соціалізму загалом».

Історик зазначив, що демонтуючи такі монументи, Україна робить те, чого досі не зробила Європа: «Меморіал з пам’ятниками червоній армії в Берліні, монумент радянській армії з цитатою Сталіна у Відні. Пам’ятники нацизму в Європі демонтували, і не було жодних докорів, що це частина історії. А до пам’ятників сталінізму чомусь ставляться інакше».

«Меморіал мав надто сильну зону отрутної дії на підсвідомість»

   «Коли говоримо про Меморіал Слави радянської армії, то на перший план виходить політико-ідеологічний вимір. Якби такі об’єкти й далі були в контексті історичного міста, то виконували б свою негативну ідеологічну, ще збережену магічним чином, функцію минулої епохи. Це потворно працює на підсвідомому рівні на людей із зовсім іншого покоління, із зовсім іншим, значно глибшим, розумінням історії, — зазначив у розмові з «Ратушею» мистецтвознавець, проректор з наукової роботи Львівської національної академії мистецтв Роман ЯЦІВ. — А щодо мистецького аспекту, то взірці цієї історичної епохи мають фігурувати у відповідних виданнях, бо часто в їхньому створенні задіяні визначні митці, яким доводилося виконувати такі державні замовлення. Формула зберігати такі пам’ятники в музейних комплексах — оптимальна. Хоча «Територія терору» через брак площі не має змоги такі об’єкти демонструвати, але рішення правильне».

Стосовно мистецького стилю меморіалу, то, на думку Романа Яціва, ідеться про реалістичну парадигму світового мистецтва: «Скульптурні образи виконані досить якісно. Вони загострені, героїзовані, що було властиво для тоталітарної доби  і вони ту функцію виконували. Водночас не можна однозначно наголошувати, що це зразок соцреалізму, бо в меморіалі не настільки розкрита ця доктрина. В ансамблі викладені погляди авторів на художню форму, є стилізація, узагальнення, які були властиві для багатьох митців різних середовищ, що працювали в Радянському Союзі як в певному казані майже спільних ідей. Але збережена виконавська культура, фігури доволі дисципліновані, особливо барельєфи, досить талановито представлені, тільки мають ідеологічну тоталітарну функцію. Стилістично меморіал на грані між реалізмом у класичному розумінні і соцреалізмом, оскільки містить ідеологічну функцію на догоду тогочасного політичного режиму».

Однозначно схвально сприймаючи знесення меморіалу, мистецтвознавець водночас висловив прикрість, що з площі Маланюка демонтували пам’ятник письменникові Степанові Тудору: «Це дуже талановитий твір Дмитра Крвавича, один із його найкращих. Тудор мав совєтофільські зацікавлення у 30-х роках, тому разом з Галаном потрапив у неласку. Але з погляду мистецтва цей пам’ятник був дуже вдалий у всіх аспектах. Він не був агресивний, не мав ідеологічного навантаження». Натомість, переконаний Роман Яців, «ідеологічні знаки, символи радянської епохи треба забирати, і навіть жорстко»: «Вони на підсвідомому рівні працюють, і Монумент Слави також провокував нехороші думки, дії окремих людей, які ностальгують за Радянським Союзом. Рішення зняти його — справедливе. Він мав надто сильну зону отрутної дії на підсвідомість».

Мікс пропозицій: сквер Пам’яті Героїв, підземний паркінг, канатна дорога

   На площі, де був меморіал, планують реконструкцію, яка охопить прилеглі вулиці та парк, розповіли у Львівській міськраді. Вже оголосили архітектурний конкурс на облаштування території. У планах — створити сквер Пам’яті Героїв України, облаштувати підземний паркінг, велодоріжку зі Сихова на вул. Вітовського, безбар’єрний спуск до парку ім. Богдана Хмельницького, станцію канатної дороги, яка в перспективі сполучить долину вулиці Вітовського з Львівською цитаделлю, інформує «Захід.нет».

   «Триває активний процес підготовки технічного завдання для архітектурного конкурсу. Будемо залучати відповідні середовища й асоціації. Маємо візію основних елементів, які мають бути враховані на цьому просторі та будуть передбачені в конкурсному завданні, — розповів начальник управління архітектури та урбаністики ЛМР Антон Коломєйцев. — Зокрема, облаштування велоінфраструктури, можливість у майбутньому облаштувати тут канатну дорогу, підземний паркінг і, найголовніше, — безбар’єрний простір. Ця зона буде принципово переосмислена, вона буде інклюзивна і доступна для всіх. А центральним елементом має стати сквер Пам’яті Героїв України, але це також предмет вирішення в межах архітектурного конкурсу».

Наталя ДУДКО

до теми

У Росії знесення монумента назвали актом вандалізму

У Міністерстві закордонних справ Росії відреагували на демонтаж Монумента Слави у Львові. У дипвідомстві назвали демонтаж радянського монумента «актом державного вандалізму», пише «Діло». Про це заявив заступник директора Департаменту інформації та друку МЗС Росії Олександр Бікантов, передає пресслужба міністерства. У МЗС Росії засудили дії влади Львова і закликали керівництво України виконувати свої зобов’язання щодо збереження і захисту монументів відповідно до власного національного законодавства та міжнародних договорів, зокрема угоду про увічнення пам’яті про мужність і героїзм народів держав — учасниць СНД у «Великій Вітчизняній війні» 1941 — 1945 років.

Всередині скульптури знайшли капсулу з посланням

В одній із фігур демонтованого монумента виявили капсулу з запискою. Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомила директорка музею «Територія терору» Ольга Гончар, пише «Львівський портал»: «У ногах скульптури Монумента слави знайшли капсулу. В ній — імена працівників заводу, де виливались фігури Берегині та Солдата. Дякую за допомогу поліції і службі ДСНС за попередню консультацію перед відкриттям».

Водночас у музеї уточнюють, що в капсулі були два списки з іменами. Перший має назву «Список передовиков производства Львовского паравозо-вагоноремонтного завода имени ХХІІ съезда КП Украины», у ньому вказано 108 імен. Другий містить 54 імені – «Список передовиков производства, ветеранов труда и войны, участников освобождения и восстановления промышленности г. Львова». Обидві знахідки стануть музейними експонатами «Території терору».

Share.

Leave A Reply