Депортація Свідків Єгови: операція «Тройка»
Разом із ними влада виселяла «куркулів» та «андерсівців»
Опубліковано розсекречені архівні матеріали про операцію «Тройка» — примусове виселення у 1951 році трьох соціальних груп: «куркулів», єговістів та колишніх військових армії польського генерала Андерса.
«Тройка» стала останньою депортаційною операцією, яку радянські спецслужби провели з території Західної України на початку 50-х років. Ідею виселення єговістів у лютому 1951-го підтримав Сталін. Окрім українських єговістів, пропонувалося провести депортацію з Білорусі, Молдови, Латвії, Литви та Естонії. У Молдові операція «Тройка» мала назву «Сєвєр».
Операція «Тройка» на території Західної України розпочалася о 4-й годині ранку 8 квітня 1951 року. В ході операції «Тройка» депортували 8984 особи, 2616 з яких були діти. Для проведення депортації залучили більше людей, у результаті було депортовано — 10 454 особи. Використання методу примусового виселення як щоденної депортаційної роботи чекістів регламентувалося спеціальними нормативно-розпорядчими актами, що окреслювали мету та обставини, за яких радянським спецслужбам потрібно було його застосовувати в повсякденній роботі, а також визначали контингент, на який поширювався цей інструмент політичних репресій. Варто зазначити, що в документах радянських спецслужб для означення депортаційної акції — сукупності проведених заходів, пов’язаних із переміщенням однієї чи кількох сімей, чекісти здебільшого вживали термін «операція». Тож необхідно розрізняти термін «депортаційна операція», який використовують дослідники, з термінологією документів радянських репресивних органів.
У сталінський період примусові виселення стають масштабним інструментом репресивної політики радянської влади. Дослідники констатують неймовірне поширення депортаційних практик, їхню відлагоджену технологічність та грандіозну масштабність. Політика примусових виселень також поступово змінюється. На ранніх етапах існування Радянського Союзу депортації проводили спочатку за класовою ознакою — проти «ворожого елементу». У 1930-х рр. до класового принципу депортацій додається національний. Дослідники доходять висновку, що поступово національний принцип починає домінувати над класовим чи соціальним. У завершальний період Другої світової війни та після неї депортації вже використовують як інструменти боротьби проти «народів-зрадників» наприклад, кримських татар), проти широкого антикомуністичного підпільного руху. Особливо це було актуальним для новоприєднаних частин Радянського Союзу: Західної України, Західної Білорусії, Північної Буковини, Південної Бессарабії та країн Балтії. Варто зазначити, що для комуністичного режиму депортації були багатоцільовим засобом. Окрім політичних репресій, примусові виселення давали змогу забезпечити робочою силою індустріальні райони та віддалені регіони Радянського Союзу.
Колекцію з 20 документів публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.
До збірки ввійшли:
рапорт про кількість осіб завантажених у ешелони;
доповідна про завершення операції і загальну кількість виселених;
перелік керівного складу МГБ для проведення операції «Тройка»;
розрахунок сил і засобів, потрібних для забезпечення заходів щодо депортації;
пам’ятка керівника оперативної групи щодо особливостей проведення операції;
спеціальне повідомлення про реакцію серед колгоспників західних областей УРСР у зв’язку з виселенням, тощо.
«Спецслужби намагалися подати позитивний звіт про реакцію місцевого населення на проведення операції, — розповідає науковий редактор Е-архіву Андрій Вулочин. — Так, розлогий документ на
13 сторінок цитує місцевих колгоспників, які нібито схвально поставились до виселень єговістів та куркулів — ті, мовляв, не хотіли працювати в колгоспах і були американськими шпигунами. Деякі навіть пропонували відправити їх до «білих ведмедів» пішки».
В одному з документів зафіксовано, що подекуди представники Свідків Єгови відмовлялися від своїх переконань, сподіваючись уникнути депортації.
Однак у звіті подали також і кілька негативних реакцій на депортацію: «Совіти мають воювати з Америкою і тому бояться нас, місцевих українців, та наших партизан. Однак як би вони не намагалися знищити місцеве населення, вони все одно згинуть».
Також спецслужби зафіксували, що головний кондуктор одного з потягів Володимир Оглочинський планував відмовитися везти потяг у місця виселення.
Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікують документи про український визвольний рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Нині на сайті вже понад 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.
