П’ять криків у вухо Максимові Степанову
…Коли відомий сатирик українського походження Аркадій Аверченко писав свою «Дюжину ножів у спину революції», він іще на щось сподівався. Коли я пишу цей матеріал, я сподіваюся лише бути почутим. Ні, не чиновниками. А небайдужими людьми, які зрозуміють і підтримають… І можливо, тоді бажаного можна буде досягти — і люди з хронічною нирковою недостатністю, життя яких продовжується завдяки гемодіалізу, отримають вакцину проти коронавірусу, яка для них є порятунком від смерті через COVID-19…
Є люди, інвалідність яких практично нічого не видає. Серед них і ті, яким встановлено страшний діагноз «Хронічна ниркова недостатність (ХНН), термінальна стадія». Завдяки досягненням науки ці люди можуть жити більш-менш повноцінно — замість власних нирок, які практично зовсім не працюють, зайву рідину і токсини з організму виводять завдяки сеансам гемодіалізу — очищення організму на апаратах «штучна нирка». Сеанси гемодіалізу більшість пацієнтів проходить тричі на тиждень, стандартна рекомендована тривалість сеансу — 4 години. Поза цими сеансами пацієнти, що перебувають на гемодіалізі, живуть майже звичайним життям, значна частина пацієнтів навіть далі працює (офіційно чи не офіційно).
Перше відділення нефрології та хронічного гемодіалізу (тоді воно називалося «трансплантації нирки та хронічного гемодіалізу») відкрито понад 30 років тому у Львівській обласній клінічній лікарні. Воно збільшило тривалість життя тисячам мешканцям регіону. Наприкінці 2000-х років на Львівщині відкрито два філіали гемодіалізу — в Дрогобичі та Червонограді, тож у пацієнтів із навколишніх районів відпала потреба добиратися до Львова. Особливо активно мережа відділень гемодіалізу на Львівщині розширювалася із 2015 року — мешканці Львівщини змогли отримувати процедури гемодіалізу в Новояворівську, Турці, Буську, Золочеві… Ведуться роботи з облаштування відділення гемодіалізу в Радехові… До кінця 2010-х років проблемами пацієнтів із ХНН переймалася переважно влада області. Й лише 2020 року у Львові, на базі Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги міста Львова, з’явилося друге велике відділення гемодіалізу… Загалом по Львову та області нині методом хронічного гемодіалізу лікується близько півтисячі мешканців регіону з діагнозом ХНН…
На жаль, тихе і розмірене (від сеансу до сеансу) життя пацієнтів, що лікуються хронічним гемодіалізом, змінила нова хвороба, яка дуже скоро набрала всіх рис пандемії — COVID-19. Так звана «перша хвиля» COVIDу в Україні та на Львівщині принесла для «гемодіалізних» переважно проблеми з добиранням — «дбайливий» український уряд тоді «забув» внести у список осіб, яким дозволено користуватися громадським транспортом, пацієнтів центрів (відділень) гемодіалізу. У Львові та області, на щастя, зокрема й завдяки «Ратуші», питання вдалося так чи інакше вирішити на місцевому рівні — деякі ОТГ навіть власним транспортом почали возити пацієнтів на гемодіаліз. Проте вже за кілька місяців перші випадки COVID-19 стали фіксувати і серед пацієнтів відділень гемодіалізу.
У багатьох наукових і популярних статтях згадано, що підступний коронавірус SARS-COV-2 атакує не тільки органи дихання, але й нирки — часто ускладненням COVID-19 стає ниркова недостатність. Отож зрозуміло, що вірус особливо небезпечний для людей, які вже мають різноманітні хвороби нирок і в яких діагностована ХНН. Вчені дослідили, що ризик інфікування COVID-19 у пацієнтів із ХНН, які лікуються методом хронічного гемодіалізу, в 20 разів вищий, аніж для пересічної людини, а ризик смерті вищий у 430 разів. Лікарі констатують — для захисту від COVID-19 пацієнти центрів (відділень) хронічного гемодіалізу не можуть виконувати режим самоізоляції, бо повинні систематично отримувати лікування гемодіалізом у відповідних центрах (відділеннях). Закордонні фахівці дійшли висновку — лише пріоритетна вакцинація діалізних пацієнтів може забезпечити виживання цих пацієнтів в умовах пандемії. Три найбільші міжнародні нефрологічні спільноти — Міжнародне товариство нефрологів, Європейська ниркова асоціація — Європейська асоціація діалізу і трансплантації та Американське товариство нефрологів — випустили спільне звернення, в якому закликали уряди країн розпочати негайну пріоритетну вакцинацію людей, які лікуються гемодіалізом.
Фахівців-нефрологів почули — Італія, Велика Британія, Румунія, Ліван та Уругвай розробили спеціальні програми пріоритетної вакцинації пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, й успіх цих програм уже очевидний. Саме з вакцинації пацієнтів із важкими захворюваннями, зокрема і пацієнтів на гемодіалізі, почала вакцинацію проти COVID-19 Литва. Навіть Російська Федерація, де стан лікування пацієнтів із ХНН у далеко не найкращому стані, почала вакцинацію проти COVID-19 саме із «гемодіалізних» пацієнтів…
А що в Україні? В Україні під час складання т.зв. «Національного плану вакцинації», «Дорожньої карти» та визначення пріоритетних категорій, які підлягають вакцинації, про пацієнтів на гемодіалізі просто «забули»: їх «розмили» серед інших пріоритетних категорій, але далеко не першої черги — «Літні люди понад 60 років, включно із особами із супутніми захворюваннями» та «Дорослі від 18 до 59 років із супутніми захворюваннями та високим ризиком виникнення ускладнень або настання смерті внаслідок COVID-19». Отож наразі ніяких законних методів записатися на вакцинацію в межах І і ІІ етапів немає — у розрекламованій «Дії» взагалі неможливо вказати належність до згаданих вище пріоритетних категорій, зазначених на національному порталі про вакцинацію проти COVID-19, другий метод — запис через «гарячу лінію» з питань COVID-19 — теж не дає бажаних результатів: записувати-то записують, але швидкої вакцинації не гарантують…
Я вже спробував «достукатися» до посадовців Кабміну та МОЗу і через Урядовий контактний центр скерував звернення щодо пріоритетної вакцинації пацієнтів із ХНН, які перебувають на лікуванні методом хронічного гемодіалізу. З огляду на умови отримання процедур (тричі на тиждень, 3,5 — 4 години у залах (палатах), де одночасно перебуває 5 — 7 пацієнтів та медпрацівник), я запропонував прирівняти «гемодіалізних» пацієнтів до категорії «Люди, які мешкають у закладах із надання тривалого догляду та підтримки, працівники таких закладів», що, відповідно, дало б можливість отримати вакцину швидше. Проте Урядовий контактний центр спрацював у найкращих традиціях «совка», адже моє звернення від 25 березня 2021 року 13:58 за № ЛЯ-12285230 було скеровано … на Львівську обласну державну адміністрацію, а не на МОЗ. Зрозуміло, що у відомстві пана Козицького вирішити питання про порядок вакцинації, навіть за наявності такого бажання, не можуть. Завдяки допомозі небайдужих людей я дізнався про той «пінг-понг», який відбувався із моїм зверненням — о 14:07 25 березня його скеровано до Секретаріату Кабміну, звідки о 14:59 його скерували до МОЗ України, а о 15:08 — перекинули до Львівської ОДА… Від ЛОДА, звісно, ж відповідь я отримав — у ній просто перерахували категорії людей, які, за Національним планом, отримують вакцину на І і ІІ етапі. Щоб таки докричатися до МОЗу, я залишив їм іще два звернення — через форму на сайті та через «гарячу лінію» — номер останнього 909-12-76. Працівниця колцентру чомусь не була рада такому зверненню… Відповідей поки що немає…
Тепер залишається один спосіб зсунути питання вакцинації пацієнтів на гемодіалізі проти COVID-19 — якомога голосніше кричати про проблему — у соцмережах, у ЗМІ.
А тепер — крики у вуха пана міністра охорони здоров’я України Максима Степанова.
Крик перший. Пане міністре! Згадайте нарешті, що існує така категорія пацієнтів, як пацієнти із хронічною нирковою недостатністю, які лікуються методом хронічного гемодіалізу! Можливо, у ті часи, коли Ви вчилися в медінституті, гемодіаліз був «закордонною дивиною», але нині все інакше, і в Україні життя тисяч людей продовжується завдяки гемодіалізу. Про нас, «гемодіалізних», Ви можете довідатися навіть з інструкцій до медпрепаратів — у більшості сучасних ліків є зауваги щодо застосування серед пацієнтів на гемодіалізі!
Крик другий. Пане Степанов! Пацієнти, які перебувають на хронічному гемодіалізі, не можуть самоізолюватися і «залишатися вдома»: щотижня їм тричі потрібно їхати до центрів гемодіалізу (часто громадським транспортом), а в самих центрах їм 3,5 — 4 години потрібно перебувати в діалізних залах (палатах) разом з іншими такими самими пацієнтами і медичними працівниками. Не всі пацієнти, які лікуються гемодіалізом, такі багаті, щоб їхати власним авто, не всюди місцева влада така дбайлива і фінансово спроможна, щоб доставляти їх на гемодіаліз і з нього спеціальним транспортом. Отож, значна кількість пацієнтів їде на діаліз громадським транспортом, де є величезний ризик заразитися COVID-19, адже дотримання Вашого «чудодійного» адаптивного карантину ніхто не контролює… Думаю, пане Максиме, Ви здогадуєтеся, що станеться, якщо в діалізному залі перебуватиме пацієнт із COVIDом на початковій стадії?
Крик третій. Пане міністре! Почуйте провідних світових нефрологів, які криком кричать — пацієнтів на хронічному гемодіалізі та пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю потрібно вакцинувати в першу чергу. Якщо вже так важко внести зміни до Національного плану вакцинації, то просто тишком-нишком прирівняйте пацієнтів на гемодіалізі до категорії «Люди, які мешкають у закладах із надання тривалого догляду та підтримки, працівники таких закладів», адже умови отримання процедур гемодіалізу практично рівноцінні перебуванню в геріатричних пансіонатах. Лише з тією різницею, що літніх людей у таких пансіонатах на час «спалахів» коронавірусу можна повністю «закрити», а нас, «гемодіалізних» — ні.
Крик четвертий. Пане Степанов! Ви дуже гарно говорите про трансплантацію органів, зокрема й нирок. Пацієнти хронічного гемодіалізу — це і є кандидати на пересадку. Отож, щоб було кому проводити трансплантацію нирок у майбутньому, подбайте, щоб «гемодіалізні» отримали вакцину і вижили. Мені, пане Максиме, чомусь не хочеться вірити, що відомство планує вирішити проблему із чергою на трансплантацію нирок в Україні за сталінським методом «нема людини — нема проблеми».
Крик п’ятий. Пане Степанов! Не буду згадувати питань моралі та людяності. Тільки економіка. Нагадую Вам — у пацієнтів із ХНН, які лікуються хронічним гемодіалізом, шанси важкого перебігу COVID-19 та госпіталізації, зокрема з перебуванням у реанімаційному відділенні, — практично 100 %. До того ж далеко не кожна «ковідна» лікарня може прийняти такого пацієнта, адже вона не має апаратів для гемодіалізу. Ризик смерті «гемодіалізного» пацієнта від COVID-19 сягає 25 %. Але ж одразу цей пацієнт не помре! Виходить, що вартісне лікування може закінчитися нічим. В той час, відносно дешева вакцина дасть змогу зберегти життя пацієнтові й убезпечить від важкого перебігу захворювання…
Наприкінці зазначу — я прекрасно усвідомлюю, що пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, не єдина категорія людей із важкими хворобами, які потребують негайної вакцинації від COVID-19 для збереження життя. До таких належать люди, які отримують систематичні процедури з реабілітації; пацієнти онкологічного, гематологічного та ендокринологічного профілю. На жаль, я не лікар і не знаю особливостей, пов’язаних із цими патологіями. Але якщо ви не будете мовчати, то я готовий волати про порятунок через вакцинацію разом із вами.
Антон ЛЯГУШКІН, пацієнт на гемодіалізі зі семирічним «стажем»
P.S. Уже після того, як редакція «Ратуші» отримала від дописувача цей матеріал, стало відомо, що у п’ятницю, 9 квітня, заступник міського голови Львова Андрій Москаленко повідомив: із понеділка 12 квітня у Львові має розпочатися вакцинація проти COVID-19 водіїв громадського транспорту, працівників водоканалу, теплоенерго. Ба більше, пан Андрій заявив про те, що «ми розпочнемо підготовку списків працівників сфер послуг для проведення їх вакцинації».
Редакція «Ратуші» спробує отримати відповідь і від Андрія Москаленка, і від очільниці міського управління охорони здоров’я пані Лесі Кобецької щодо того, наскільки етично вакцинувати від COVID-19 працівників інфраструктури міста, які за визначенням повинні мати добру фізичну форму, якщо досі в місті не провакциновано людей із важкими хворобами і надзвичайно високим ризиком смерті від COVID-19.
Додамо, що за повідомленням пресслужби Львівської міськради станом на вечір п’ятниці 9 квітня, коли пан Москаленко робив свою заяву про вакцинацію, у Львові провакцинували лише 1 (одну!) маломобільну людину і 1 (одну!) особу, яка нею опікується…
