«Леокарт» (не) для всіх?
У Львові понад два місяці працює електронний квиток Леокарт – автоматизована система обліку оплати проїзду в громадському транспорті. До та після його впровадження було чимало непорозумінь та нарікань з боку мешканців.
У зв’язку із ситуацією в країні кількість пільговиків збільшується. Зокрема, йдеться і про категорію учасників бойових дій. Відповідно до чинного законодавства право на безоплатний проїзд їм надає 
посвідчення, втім у Львові усі, хто користується пільговим проїздом мав би оформити Леокарт. Аби запобігти ймовірним конфліктам між перевізниками та пасажирами, журналісти «Ратуші» звернулися за поясненням до юриста та генерального директора юридичної компанії «April Consult» Юрія Танасійчука. За його словами, це питання чітко визначає законодавство.
«Пільгові перевезення учасників бойових дій гарантовані Законом України “Про статус ветеранів війни”. Власне цей закон визначає безоплатний проїзд всіма видами громадського транспорту та автотрансортом загального користування у сільській місцевості, не залежно від відстані та місця проживання. Якщо при реалізації цього закону застосовувати Леокарт, то, найбільш імовірно, що вимога закону «незалежно від відстані та місця проживання» не буде дотримана. Оскільки учасники бойових дій не всі є мешканцями Львова та Львівщини. І це не може бути критерієм чи ознакою, щоб їм було відмовлено у пільговому проїзді», – зазначає правник.
Втім, Юрій Танасійчук також пояснює, що вимога чи рекомендація оформлювати Леокарт може мати інше пояснення.
«З іншого боку, я думаю, що така «протиправна» інтеграція Леокарт пов‘язана насамперед з тим, що відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни”, Закону України “Про автомобільний транспорт” гарантії їхнього соціального захисту регулюються відносини партнерства між перевізниками та державою, оскільки кінцеву компенсацію за пільгові перевезення надає держава у вигляді субвенції на місцеві бюджети, після чого місцеві бюджети розраховуються з перевізниками. Щоб розрахуватися з перевізниками, повинен бути якийсь замір, скільки таких перевезень було, коли, як? Тобто це такі нормативні документи, і їхній перелік досить великий. Відповідно, думаю, що саме з цим було пов’язано, що цей облік кількості наданих безоплатних пасажирських перевезень учасникам бойових дій було переведено на «Леокарт». І це проблема не тільки Львова, це проблема всіх громад, де є пасажирський транспорт, щоб отримувати ці компенсації. Потрібно виходити із загальної мети: очевидно, що ця система дуже недолуга, вона дуже погано працює і так було до широкомасштабного вторгнення, і до 2014 року як року заміру вторгнення заміру росії до України, і учасників бойових дій з 2014 року є сотні тисяч. На цю ситуацію потрібно давати відповідь просто зараз. Модель цього не витримує, як наслідок – постійні конфлікти між перевізниками й органами місцевого самоврядування, які мали компенсувати послуги, а не компенсують їх не те що в повному обсязі, а бодай у частковому. Однак заручниками ситуації стають самі учасники бойових дій. Насамперед потрібно змінювати модель таких компенсацій, робити її більш цифровою не на локальному рівні, а на загальнодержавному рівні. Також, окрім зміни моделі, важливо, щоб кожна зі сторін дотримувалась тих вимог, які встановлює закон, не маніпулювала ними. І головне – усі пільги та субвенції оплачуємо як платники податків. Тому держава має змінити модель, має вести чіткий облік цих пільг і їхньої реалізації, бо, на моє переконання, всі ці витрати, всі ці збитки, завдані Україні, завдані насамперед москалями. І вони всі майбутні роки мають компенсовувати Україні ці витрати», – вважає Юрій Танасійчук.
Христина СЛЮСАРЧУК
