Четвер, 23 Вересня

Моя 30-та Незалежність

Цьогоріч Україна святкує своїй тридцятий день народження. Кожен із нас щодня відчуває ту Незалежність, яку здобули та яку й досі здобуваємо. Ми маємо за що подякувати та щодня дякуємо усім тим, хто боровся, здобув та здобуває нашу Незалежність. Тож «Ратуша» поспілкувалась із львів’янами, та поставила одне, але таке важливе запитання: «Що для Вас Незалежність нашої країни?».

   Олександр ДЖУНКІВСЬКИЙ, молодший сержант, демобілізований боєць 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців:

«Незалежність дісталася нам дорогою ціною. Життя навчило нас, що незалежною нашу країну робимо ми — громадяни, які готові боротися за свої права і за свою державність. У 2014 році ми добровольцями йшли на фронт заради того, аби нашій країні більше не довелося пізнати ярма окупації. Мені не було ще й року, коли Україна стала незалежною. Тому я не знаю іншої країни, окрім нашої незалежної України. Тому ціною власного здоров’я і крові ми тримали лінію оборони і билися за кожен клаптик рідної землі. Незалежність для мене — найголовніша цінність і найбільший скарб, який нікому не віддамо!»

   Микола СТОЛЯР, заступник начальника сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Львівського районного управління поліції #2 Головного управління Національної поліції у Львівській області:

«Для мене Незалежність — те, чим я найбільше пишаюсь! Це свобода думки, свобода слова, свобода дій, але й усвідомлення відповідальності за кожен свій вчинок. Вільний народ у вільній, Незалежній державі — ось запорука розвитку України».

  Юрій ТАНАСІЙЧУК, правозахисник:

«Незалежність для мене — це повітря волі, сила власного виміру, власної життєвої позиції, в країні, яка є наш сенс і наше життя».

 

 

 

   Марія СИМАНЧУК, швея одного із львівських підприємств:

«Бог дав моїй дитині можливість чути і говорити. Особисто для мене це дар, адже я від народження його позбавлена. Відтак, якщо моя дитина має цей дар, я зробила все можливе, аби вона говорила своєю, рідною мовою. Для мене Незалежність, яку країна, де я живу і де росла моя донька, здобула тридцять років тому, — перш за все мова. Мені понад 60 років, і я могла лише в думках чути українську, тож для мене було неприпустимо розуміти, що моя дитина, яка має дар чути і говорити, буде позбавлена цієї можливості. Можливості на вільне слово та звук нашої, солов’їної».

   Лариса ПАВЛИШИН-ЧУЖИНОВА, пенсіонерка, колишня медпрацівниця:

«Вже 30 років ми маємо радість жити в незалежній країні. Я люблю свою Україну, свою землю, тому вважаю, що святкувати потрібно, але щоб менше гасел, обіцянок, бо в нас дуже багато проблем і потрібно багато праці докласти, щоб виходити зі скрути. Хочеться більше віри й довіри, бо в нас так виходить, що влада сама по собі, а люди — самі по собі. Потрібно більше вчитися на своїх помилках і щоб ці помилки не повторювалися. Треба говорити цілому світу, що ми є держава і щоб кожен з нас з гордістю міг сказати: «Я — українець». А свято має бути в серці кожної людини з надією на краще майбутнє».

   Ірина ГИРИЛО, вчителька-філологиня, поетка:

«Поняття незалежності для мене перш за все — можливість жити, не потребуючи сторонньої допомоги. Вміти давати раду з усім самій. Не відчувати, що я комусь зобов’язана. А також не виправдовуватися перед кожним зустрічним, куди йду, чому так вдяглася, чому витрачаю стільки часу на те, а стільки — на те…. І якщо говорити про незалежність саме як про незалежність нашої країни — то потреба та сама: щоб ми могли самі давати собі раду, щоб не було потреби комусь їздити на заробітки за кордон, а комусь — жебракувати біля церкви. Щоб нарешті подолати комплекс меншовартості: «Красивий міст, як в Англії», «Ти красива, як закордонна акторка» тощо. Чому вважати все закордонне апріорі кращим? І кілька слів щодо мовного питання: в мене є досить російськомовних друзів, але я ніколи не переходжу в розмові з ними на російську. І ми чудово розуміємо одне одного. Але багато хто «прогинається», на жаль».

   Олександра КАРПА, дитячий лікар-фтизіатр:

«Незалежність для мене — це вільно дихати на своїй рідній землі, не боятися переслідувань за власні думки та віросповідання, розмовляти рідною українською мовою, вірити у щасливе майбутнє своїх дітей, не боятися ворога-сусіда (на жаль, вони є у нас з усіх боків). Цьогорічне святкування Дня Незалежності не є радісним,тому що сьомий рік триває війна, яку веде наш підлий сусід, «брат», і головні захисники Незалежності — наші воїни-герої на передовій. Незалежність — це свобода і МИР!»

   Надія КУГУК, директорка з маркетингу та зв’язків з громадськістю:

«Що для мене Незалежність? Це, перш за все, — гіпервідповідальність. І не лише за себе, а й за майбутнє, яке ми створюємо сьогодні. Кожен із нас — обличчя своєї країни. І за нашою поведінкою, цінностями, ставленням до оточення будуть судити про всіх українців. Це ще й відповідальність, яка стала спадком за дії попередників, за минуле, від якого не втечеш. А ще Незалежність — це надія, надія на зміни, які може втілити кожен на своєму рівні».

   Галина ГНАТІВ, медсестра, поетеса:

«Нинішні мої відчуття про День Незалежності втілились у такі поетичні рядки: Ось знову сонце засіяло/ І нас із святом привітало/ День Незалежності святкуєм /Але сьогодні ми сумуєм…/ Бо свято наше — невеселе/ Іде війна в містах та селах / Донбас, Луганщина горить…/ Не забуваймо це й на мить…/ Там наші мужнії брати /Згадаю я, згадай і Ти/ Бо тільки разом — перемога/ І всі ми молимось до Бога/ Щоб сонце врешті засіяло І нас із нею привітало…/ Й полине пісня наша всюди/ Зрадіє все, зрадіють люди/ Настане день і щастя буде/ І вже ніхто нас не забуде / Бо будем вільні і єдині/ У нашій неньці — Україні».

Розмовляли Світлана ПАВЛИШИН, Христина СЛЮСАРЧУК

Share.

Leave A Reply