Наступ на Курськ – удар по обличчю диктатора чи подія, яка може змінити хід історії?
6 серпня 2024 року – українська воєнна техніка перетинає росій-сько-український кордон поблизу міста Суджа Курської області. А вже станом на 12 серпня, за словами головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського, ЗСУ контролювали вже близько 1000 квадратних кілометрів у Курській області. За цей тиждень російська армія втратила багато військової техніки та особового складу. Соцмережі рясніють відео з Курської області та викликають жваве обговорення серед українців. Хтось радіє та вірить у перемогу, хтось налаштований скептично. Та факт залишається фактом – росія не така вже й могутня держава і, швидше за все, до такого розвитку подій була не готовою.
Ми зібрали різні погляди та думки, чого чекати далі та як наступ українців може змінити хід історії.
«Контртерористична операція чи війна?
Українська армія зайшла на територію Курської області Росії у ніч на 6 серпня. Відтоді у регіоні тривають бої. А влада Курської, Брянської і Бєлгородської областей Росії на території регіонів запровадила режим контртерористичної операції. Експерти припускають, що таким чином влада росії хоче применшити масштаби українського контрнаступу.
Росіяни масово знімають та поширюють на просторах інтернету десятки відео із палаючою російською технікою та ураженими об’єктами. А ще з’явилось чимало відео як в кількох населених пунктах Курської області російський триколор замінюють на український прапор.
За підрахунками аналітичної організації Deep State, Збройні Сили України наразі контролюють орієнтовно 44 населених пункти у росії, статус ще 10-ти невідомий.
За словами військового оглядача Дениса Поповича російські військові можуть спробувати затримати наступ ЗСУ. Для цього з деяких ділянок фронту в Україні окупанти перекидають сили та засоби до Курської області.
«Збройні сили росії можуть затримати наступ визвольної армії, однак вибити її за територію Російської Федерації вони не в змозі. Зараз починається перекидання сил із фронтових ділянок. Це має послабити тиск на Сили оборони України на більш активних ділянках фронту», – зазначив Попович.
«Курськ – фінал для путіна»
«Цілком справедливо знищувати російських терористів там, де вони є, там, звідки вони завдають своїх ударів. Російські військові аеродроми, російську логістику. Ми бачимо, яку користь для наближення миру це може принести. Росію потрібно примушувати до миру, якщо вже Путін так хоче й далі воювати», – заявив президент України Володимир Зеленський, додавши, що Курськ зараз є фіналом для путіна.
«Це принизливо для російської держави». Що говорять у світі?
Звичайно, що тему українського наступу на Курську область рф не могли лишити без уваги й закордонні експерти. Про те, що наступ на Курськ є добрим ударом по обличчю путіна говорить чимало експертів. На шпальтах європейських видань можна прочитати як про захоплення українцями, так і про ризики такої операції та її можливі наслідки.
Так, британське видання The Guardian з посиланням на посадовців зазначає, що мета операції у Курську для України – дестабілізувати Росію і запевняє, що українці наступили зненацька. «Київ заскочив Росію зненацька, завдавши удару по слабко захищеній ділянці фронту, де не було значних боїв з весни 2022 року, – і прорвав обмежену оборону на кордоні», – йдеться у статті.
Те, що українці наступили неочікувано пише й німецьке видання Bild.
«Раптовою атакою в російському Курському регіоні українські збройні сили застали главу Кремля Володимира Путіна і його військове керівництво зненацька. Поки що російська армія не знайшла вирішення як зупинити український наступ. Армія Володимира Зеленського чинить невпинний тиск ракетами, безпілотниками та артилерією», – йдеться у статті.
А оглядачі СNN взагалі кажуть, що Україна спрямувала кілька досвідчених бригад на російську територію «з очевидною метою осоромити Кремль і змусити Міноборони Росії передислокувати ресурси».
«Перш за все, це було принизливо для російської держави, яка називає себе гордою захистом батьківщини», – пишуть оглядачі у статті.
«Україна змінила наратив війни»
Віцепрезидентка з питань політики та програм аналітичного центру Globsec Олена Кудзько заявила, що, увійшовши на територію росії, Україна змінила наратив війни.
«Було відчуття, що війна стала досить передбачуваною, і з багатьох сторін війна вже сприймалася як заморожена. Здійснивши цю атаку, Україна насправді зуміла продемонструвати, що є простір для того, щоб зробити цю війну непередбачуваною, що є простір для того, щоб здивувати Росію», – заявила Олена Кудзько.
Політолог Микола Бучин каже, що робити ставки на повний успіх України ще рано, все сьогоднішні події на Курщині є важливим кроком у цій війні.
«Ми бачимо, що це один з найбільш успішних наступів. З військовий точки зору ми отримали гарний успіх, змогли перехопити ініціативу на певній ділянці фронту. Це сприяло підвищенню бойового духу в нашій армії та загалом повернуло надію українцям, що буде перемога і все буде добре», – зауважив експерт.
Він також додав що наступ українців може значно дестабілізувати ситуацію в Росії, особливо у політичному плані.
«Звісно, це негативно впливатиме на єдність російської політичної еліти, вони будуть шукати винних і це буде послаблювати російську верхівку. По друге, це може дестабілізувати і суспільство загалом. Тому що одна справа, коли росіяни сидять в будинках і розповідають як треба підтримувати Путіна, а інша справа, коли вони починають на собі відчувати те, що довгий час кожен день відчувають українці», – наголошує експерт.
І хоча з контрнаступом у Курській області нас може чекати ще безліч випробувань та пасток, більшість експертів зазначають, що події у Курській області знову привернули увагу усього світу та продемонстрували, що Україна таки здатна протистояти агресору і ти до великої перемоги.
Підготувала Мирослава СОЗАНСЬКА
до теми
Письменниця Оксана ЗАБУЖКО: “Духовним патроном Курської операції варто визнати Мазепу”
По Курській офензиві мені, серед іншого, страшенно цікаво, як на наших очах твориться мова, котрою будуть описувати наші дні в підручниках і енциклопедіях майбутнього *
За наслідками перших 6 днів найкраще з московської сторони прозвучало сьогодні (хтось із їхніх емігрантів, соррі, не закопірайтила:
“900-й день спецоперации “Киев за 3 дня”: бои в Курской области продолжаются…” (с)*
А з нашої сторони найкраще, як на мене, поки що ось це (автор Юрій Камаєв):
“Мина Мазайло, сто років по тому”
Тьотя Мотя – сестра Килини з Курська, яскравий представник міщанства.
Тарас Мазайло – дядько Мини з Києва; прихильник старовини та козаччини;
Дія перша.
Тарас Мазайло до тьоті Моті: Ну що, б*ядь?
Завіса”. (с)
(Уточняю: це гумор “для просунутих” – тих, хто знає безсмертну комедію Миколи Куліша; якщо ви ще не з них, то не баріться, втрачаєте море кайфу + розуміння біжучих процесів!)
Також багато згадували Івана нашого Степановича — як-не-як, першоавтора проєкту прилучення слобожанських земель до Гетьманщини, — але далі переліку заснованих ним сіл у Рильському районі та картинок того, що лишилось від його тутешньої резиденції (тримаймо кулачки, щоб тепер москвини тих “палат Мазепи” не розбомбили!), діло поки що не пішло.
Духовним патроном офензиви Мазепу ще, здається, ніхто не назвав і на меми не пустив: зарано, замало інфи, цілісної картини на дистанції в 300 літ ще не схопити… Зате пішли порномеми, які реально смішно дзеркалять рашапропагандистські, і взагалі прекрасно працюють на висвітлення мотиву “від другої армії світу — через другу армію в Україні — до другої армії в Росії” (ілюстрація до того, про що я писала тут днями: Курська офензива здемаскувала Росію в очах Заходу, проколола, нарешті, як бульбашку, Великий Російський Блеф — що ж, в добрий час, better late than never!).
А в Суджі, подейкують тямущі люди, — начебто єдиний пункт заміру газу, що качається з РФ у Європу (через Україну). Виходить, хто контролює Суджу, той контролює європейську енергетику (закреслено) політику, так?..
Непогано ми просунулись, нічого не скажеш. В цікаві часи живемо — тільки як би їх, холера, ще й пережити…
