Папа Лев XIV: американець і августинець
Від новообраного Папи Римського Льва XIVУкраїна чекала іншої позиції, ніж та, яку демонстрував його попередник Франциск. І наразі не помилилася. У своєму першому недільному зверненні 11 травня Лев XIV закликав світові держави покласти край війнам, зокрема й в Україні, повідомило Reuters.9 травня в інтерв’ю перуанському виданню SemanarioExpresion понтифік звинуватив Росію в агресії проти України, що супроводжується злочинами проти людяності: «З моєї точки зору, це справжнє імперіалістичне вторгнення, де Росія хоче завоювати територію з міркувань сили і власної переваги через її стратегічне розташування, а також через велику цінність того, що Україна має для Росії в культурному, історичному і промисловому плані. Це вже доведено, в Україні відбуваються злочини проти людяності. Ми повинні молитися Богу за мир, але я думаю, що ми також повинні бути яснішими».
Президент Володимир Зеленський 12 травня повідомив, що провів першу телефонну розмову із Папою Римським Левом XIV, під час якої Володимир Зеленський подякував за підтримку та запросив понтифіка відвідати Україну.
Багатогранна біографія
Конклав кардиналів Римо-католицької церкви 8 травня обрав 267-м Папою Римським 69-річного американського кардинала Роберта Френсіса Превоста. Він взяв ім’я Папи Лева XІV. Це перший Папа-августинець та Папа-американець.
Новий єпископ Риму народився 14 вересня 1955 року в Чикаго, штат Іллінойс. У дитинстві Превост служив вівтарником у церкві Святої Марії Успіння на крайньому південному краю Чикаго. У 1977 році вступив до Ордену Святого Августина, а того ж року здобув ступінь бакалавра математики і продовжив вивчати філософію. Вічні обіти склав 29 серпня 1981 року.
Превост значну частину свого життя провів як місіонер у Перу. Саме цей досвід, за оцінками оглядачів, допоміг йому набути універсального іміджу, який виходить за межі національного сприйняття – попри американське походження, його добре знають і шанують у Латинській Америці, пишуть «Букви».
У 2023 році Папа Франциск підніс його до кардинальського сану та призначив префектом Дикастерії у справах єпископів – одного з найвпливовіших органів Ватикану, який відповідає за призначення нових єпископів у світі.
Хоча Превост не надто активно висловлювався щодо найбільш чутливих питань сучасної католицької доктрини, деякі його погляди відомі. Він послідовно підтримував соціальну лінію Папи Франциска – зокрема, щодо захисту довкілля, допомоги знедоленим і підтримки мігрантів. У 2024 році він заявив: “Єпископ не має бути маленьким князем, що сидить у своєму королівстві”.
У моральних та догматичних питаннях Превост підтримував рішення Папи дозволити допуск до Святого Причастя для розлучених і повторно одружених католиків. Водночас щодо благословення одностатевих пар він демонстрував обережність, висловлюючи лише помірковану підтримку.
Попри те, що його призначення кардиналом відбулося лише два роки тому, а вік – 69 років – вважають порівняно молодим за папськими мірками, саме це могло стати його перевагою: Превост сприймається як постать, здатна зберегти спадщину Франциска, не викликаючи різкої поляризації, зазначають «Букви».
Швидкий вибір
Історик церкви Анатолій Бабинський в інтерв’ю «Живому телебаченню» зазначив: «Обрання на другий день Конклаву означає, що кардинали більш-менш знали, за кого голосувати. Попередній вибір вони могли робити під час генеральних конгрегацій, які є навіть важливішими, адже там кардинали знайомляться один з одним, з позицією один одного».
Папа-американець
Анатолій Бабинський зазначив, що американцям не пророкували папство, бо США значно більше протестантів, ніж католиків: «Нинішній Папа є американцем, але його служіння не обмежувалося США. Його зв’язок з американською церквою тісний, але він не був там правлячим архієреєм. Його становлення ширше, ніж американський католицизм. Виглядає, що кардинали шукали кандидата не з третього світу, як Франциск. Водночас новому понтифіку не чужий світ країн, що розвиваються. Він має оптику двох вимірів».
Журналіст Віталій Портников на сторінці в фейсбуку зазначив, що новий понтифік не зовсім відповідає амбіціям американської адміністрації: «Італійське видання Il Giornale розповіло читачам про інтриги, які відбувалися в тіні конклаву, що мав обрати нового Папу. І, звісно, у цій тіні можна було побачити постаті президента Сполучених Штатів Дональда Трампа та його віцепрезидента Джей Ді Венса, які справді вважали можливим встановити ідеологічний контроль над Ватиканом – і, очікувано, пошилися в дурні. Бо новим понтифіком дійсно став представник Сполучених Штатів, але це виявився зовсім не та постать, на яку розраховували у Вашингтоні. І питання тут навіть не у черговій поразці американської адміністрації, а в тому, що розмах її амбіцій не відповідає її компетентності й адекватності. Саме тому ця адміністрація зазнає поразок на будь-якому зовнішньополітичному напрямі. Саме тому її дурять диктатори, а кардинали знаходять таку елегантну відповідь на підступи Трампа, яка навряд чи зрозуміла людині, що не знає самого значення слова «елегантність».
Відносно молодий вік
«Я припускав, що будуть обирати старшу особу, щоб понтифікат не перевершував 10-15 років, адже будь-яка людина ефективна до десяти років на одній посаді, – прокоментував Анатолій Бабинський. – Втрачається свіжість до генерації ідей, нових рішень, людина втомлюється від управлінських рішень. Це проблема, коли посада пожиттєва, як у понтифіка. Але, мабуть, кардинали переконалися в гостроті і ясності розуму Роберта Превоста».
Значення для України
«Російська агресія проти України була вагомим тлом цього Конклаву. Розуміли, що це щось таке, що загрожує всьому світу. Це всіх турбувало. Як представник євроатлантичної спільноти, думаю, Лев XIV краще розуміє наш контекст, ніж Франциск. Чому ця агресія заіснувала, і загалом ніколи не припинялася», – зазначив Анатолій Бабинський.
Журналіст Віталій Портников: «Вважаю, що розмова Папи Льва XIV з президентом України Володимиром Зеленським – дуже знамення подія. Ми навіть не розуміємо її масштабів. Папа Римський, громадянин США, обирає першого закордонного лідера, з яким буде спілкуватися, і це президент України. Не президент США, не президент великої католицької країни. Це свідчить про те, наскільки в цього Папи адекватне на сьогодні розуміння політичної реальності, розуміння моральності, розуміння того, як влаштований світ. Під час понтифікату Папи Франциска, якого я все одно вважаю неординарною людиною, багато хто казав: ну Папа ж інакше не може! Не може поруч з Україною не говорити про жертви Росії, не може поруч з Україною не посвячувати Росію Божій Матері. Як з’ясувалося тепер, може. Адже Папа Лев XIV нічого не каже про Росію, коли засуджує війну, коли говорить про страждання українського народу. Він абсолютно чітко розставляє політичні та моральні акценти.
І так, цей Папа, з його вибором імені, з його нагадуванням про соціальну і моральну роль Папи Льва XIII, з його згадкою про Україну у першій своїй проповіді як понтифіка, з його першою розмовою з президентом України – дуже важливий для нас суспільний капітал.
По-перше, це говорить про неординарність самого Льва XIV. Коли в наш час деякі політики кажуть, що моральність – це дурня, і серед них президент та віцепрезидент США, коли вони замість моралі використовують слово «моралізаторство», коли не бачать кордонів між добром і злом, поява понтифіка з такими поглядами – дуже важливий для нас фактор. Не вірте, що світ змінюється та оновлюється лише за допомогою грошей. За допомогою моральності він також змінюється.
Значно легше тепер буде тим українцям, які належать до греко-католицької та латинської католицької церков, бо я розумію, як їм було непросто в останні роки, коли була така неоднозначна позиція Франциска щодо російсько-української війни. Хоча як людина Франциск симпатизував Україні, навіть допомагав грошима українській армії анонімно, допомагав звільненню українських дітей. А як Папа чомусь вважав, що має якось інакше діяти. Бо, можливо, був у полоні політики глобального Півдня, з його перебільшенням цивілізаційної ролі Росії. А Папа Лев XIV проявляє прозору місію, прозоре співчуття».
«Світ хоче почути слова надії»
«Ватикан все одно буде залишатися нейтральним. Бо він має і свої зобов’язання, і практику поведінки в таких війнах. Будуть працювати на полі перемовника, поверенння дітей, полонених.
Проблема була в іншому, не в тому, що Франциск намагався діяти дипломатично, а що говорив речі обурливі і неправдиві. Бо можна залишатися нейтральним, але не говорити таких речей. Будемо сподіватися, що Лев XIV краще розуміє природу російської душі, якій завжди мало.
Вплив Папи в сучасному світі є. Звісно, понтифіки не мають впливу на припинення воєн. Але мають вплив на глибші процеси, які не стаються одномоментно, як-от Іван Павло II – на розвал Радянського Союзу.
Світ хоче почути слова надії. Що в нас є міцний ґрунт, що ми не мікроби, які летимо в космос. На початку свого понтифікату Франциск давав надію, потім з різних причин вносив замішання. До початку вторгнення він був лідером за довірою в Україні серед релігійних діячів».
Підготувала Наталя ДУДКО
до теми
Прево чи Превост?
Першими повідомленням про нового Папу багато українських медіа окреслили підстави для філологічної баталії, адже обранця Конклаву називали у два способи – “Прево” та “Превост”.
Друге прочитання відповідає нормам англійської мови, тоді як перше – данина франкофонному походженню пана Роберта. Відповідно до цієї традиції не зовсім звичне для українців нагромадження приголосних наприкінці прізвища Prevost ігнорується і має читатися як “Прево”, повідомляє 24 канал.
Водночас виникає інша колізія – щодо імені. Бо Папа має ім’я Robert Francis, яке в США прочитали б як “Роберт Френсіс”, а в тій же Франції “Робер Франсіс”. Крім того, якщо зважати на іспанське коріння матері та відповідні традиції, прізвище має бути подвійне – Превост Мартінес.
Зазначимо, що українська версія офіційного сайту Ватикану наполягає на тому, що новий Папа не Прево, а Превост, а його правильне повне ім’я треба читати на англійський кшталт – Роберт Френсіс Превост.
