Пекельні пристрасті навколо крематорію
То чому місто не оголошує архітектурний конкурс на будівництво вогняного спочинку у Львові?
Львівський крематорій наразі лише у примарних планах, а у місцевому інфопросторі вже гаряче… Про потребу будівництва цієї споруди у Львові говорять уже давно, адже місць для поховання вистачить ненадовго, а Голосківський цвинтар — по суті, єдиний у Львові, де ще ховають людей. З цього приводу саркастично-сумно прокоментував львівський журналіст і письменник Богдан «Марциняк» Волошин: «Так виглядає, що скоро львів’ян як сміття розвозитимуть по райцентрах. Й так купу люду по підльвівських селах хоронять»…
Але суперечки прихильників і противників цього будівництва спалахнули по-новому, коли міська бюджетна комісія нібито відмовилась виділяти гроші на організацію архітектурного конкурсу щодо проєкту крематорію.
«У християнській традиції поховання немає обряду кремації»?
Першим про це одразу після завершення засідання повідомив депутат ЛМР Руслан Кошулинський, щоправда, в такий спосіб, що його заява роздмухала недитячі пристрасті й у без того «полум’яній» темі, — інформує «Твоє місто». «90 % львів’ян є християнами, а в християнській традиції поховання немає обряду кремації», — цитує «ТМ» Руслана Кошулинського. За його словами, на комісію не надходило жодного звернення від українських церков про побудову крематорію. На думку депутата, витрачати кошти з міського бюджету на побудову крематорію в умовах епідемії коронавірусу є нераціональним. «Відтак вважаємо будівництво крематорію у Львові недоцільним, адже на це немає запиту ані від населення, ані від представників духовенства», — підсумував Руслан Кошулинський.
Бюджетна комісія нічого не забороняла
Як розповіла в ефірі програми «Стінка на стінку» «24 каналу» керівниця бюджетної комісії Наталія Шелестак: «Звичайно, нічого бюджетна комісія не забороняла, це нонсенс, і не може вона заборонити. Мова йде про архітектурний конкурс. Було подано 12 проєктів архітектурних конкурсів, деякі були відхилені, в тому числі й конкурс щодо крематорію. Це такий робочий процес, він час від часу відбувається, виконавці приносять пропозиції, ми говоримо: «Йдіть, щось допрацюйте, доробіть або надайте нам більш розширену інформацію», тоді знов приходять, ми приймаємо ті чи інші рішення.
Якщо говорити про крематорій, то ми не отримали відповідей. Ми з депутатами ставили питання: «А яка ж приблизно орієнтовна вартість?». Бо, щоб ви розуміли, цього року не було заплановано на будівництво крематорію».
«Є 11 депутатів у комісії. Руслан Кошулинський має право на свою думку, ми поважаємо думку кожного депутата в комісії, але голосує більшість. Підтримали не думку Руслана щодо 90 відсотків, ми для себе статистичних досліджень не проводили. Не стояло питання будівництва крематорію, стояло питання проведення архітектурного конкурсу, нас цікавило: коли буде проводитись конкурс; орієнтовна вартість будівництва для того, щоб ми розуміли, чи зможемо це спланувати на наступний рік; чи потрібно цього року проводити цей конкурс, якщо ми на наступний рік не будемо виділяти кошти; де ми візьмемо ці кошти. Я, наприклад, ставила питання, чи можна залучати інвесторів чи меценатів? В мене нема такої інформації, я її хочу отримати.
Було дуже багато питань, була ситуація, що ці конкурси ми пропускаємо, гроші вже йдуть на них, а до цих ще є питання, ми їх ще будемо озвучувати. Це звичайний робочий процес. Я не сподівалася на такий ажіотаж, який спричинила ця тема. Фракція «Варта» і я особисто підтримую будівництво крематорію, ми чудово усвідомлюємо, що в містах-мільйонниках він мусить бути, бо земля дорога, і її просто нема», — наголосила Наталія Шелестак.
Ретроспектива
Проєктно-кошторисну документацію для будівництва крематорію на Голосківському кладовищі у Львові місто мало розробити у 2020 році. Про це у лютому 2020 року повідомляла заступниця міського голови Ірина Маруняк. За її словами, місто виділило
3 мільйони гривень на розробку документації. На початку березня депутати виділили землю для міського крематорію на території Голосківського цвинтаря. Було заплановано оголосити всеукраїнський архітектурний конкурс на будівлю. Виготовити проєктно-кошторисну документацію планували до кінця цього року.
Світова практика: крематорії і колумбарні стіни
Нині в Україні є три крематорії: в Одесі, Харкові та Києві, а запит на них є щонайменше в 7-8 містах України, — розповідав в інтерв’ю «Ратуші» директор ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар» Михайло Нагай. Ще один будують у Дніпрі.
— Розмови про крематорій у Львові велися, наскільки пригадую, ще з радянських часів. Я вважаю, що у Львові крематорій обов’язково потрібно збудувати. У всіх великих цивілізованих містах є крематорії, це цілковито нормальна річ. В різних містах я завжди відвідую кладовища, особливо більш престижні, то на всіх відомих цвинтарях є колумбарні ніші, колумбарії, де захоронюються урни з прахом. Здебільшого ці багатоярусні стіни будують при мурах кладовищ. На одному кладовищі я бачив семиповерхові стіни з нішами. Я так проміряв, дивився, що ті ніші заглиблені навіть до двох метрів, і так собі уявив, що там можна поховати до 20 урн в одній ніші. Припускаю, що, напевно, чим вище ніша розташована, тим нижче оплата. А чим нижче, тим дорожче, мабуть, бо зручніше. Але є на кладовищах такі спеціальні конструкції, драбини на колесах, люди ті драбини підвозять, по сходинках виходять догори, кладуть квіти і таким чином вшановують померлих родичів.
Місць для поховання у Львові — на два роки
Щодня у Львові в середньому проводять 20-25 поховань, при тому у місті з 12 цвинтарів діють лише чотири: Голосківський, Янівський та Сихівський, а ще в Рясному-1, і тільки на Голосківському ховають нових померлих, на трьох інших дозволені лише підпоховання до родичів.
«З розрахунків, резерву місць нам вистачить приблизно до 2023 року», — каже директор департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради Олександр Одинець, тобто місця на кладовищі залишилось щонайбільше НА ДВА РОКИ, це без розширення площі кладовищ.
«Розширення кладовища — це досить тривала процедура, яка, по-перше, передбачає і виділення певних коштів з бюджету і власне сама процедура, оскільки розширювати ми як Сихівський, так і Голосківський цвинтарі плануємо за рахунок земель лісового фонду, а земля в такому випадку надається через рішення відповідних органів центральної виконавчої влади, а саме Кабінету Міністрів», — розповів Олександр Одинець в ефірі телепрограми «Стінка на стінку».
Крематорій обійдеться орієнтовно в 50-60 мільйонів
«Насправді ми над крематорієм працюємо вже другий рік, — деталізував чиновник, — за цей час ми вже пройшли процедуру відведення земельної ділянки на Голосківському цвинтарі розміром два гектари, це була вже друга ухвала, в лютому. Першу ухвалу прийняла ще попередня каденція депутатів. І перед першою ухвалою був розроблений детальний план території, який власне передбачає розміщення такої споруди в цій локації, цей ДПТ пройшов громадські слухання». «Ми цим шляхом ішли, справді, може тут виник деякий брак інформації, бо дуже багато часу було витрачено на формування бюджету, багато роботи проробила і бюджетна комісія, і можливо, не вистачило часу для комунікації, щоб пояснити, що ми вже зробили і що ми плануємо робити, — пояснив ситуацію Олександр Одинець. — Питання архітектурного конкурсу постало тому, що у Львові споруда такого призначення буде, напевно, одна, і вона повинна мати якусь певну архітектурну цінність, ми повинні представити це на розгляд громадськості.
Розуміння вартості є на сьогодні, воно, звичайно, орієнтовне. Виходили з вартості обладнання, ми бачимо там тільки високоякісне обладнання, схиляємося до вибору виробника з однієї з країн Західної Європи, який спеціалізується на такому обладнанні. Разом із будівельними роботами це орієнтовна вартість — близько 50-60 млн грн. Комплекс обладнання передбачає: основна ланка — це піч із фільтраційним обладнанням, повністю автоматична, і згідно з нашими будівельними нормами, таких печей має бути дві: одна основна, друга резервна».
Крематорій — потрібен, розширення цвинтарів — теж
Яку ж суму доведеться заплатити за 10 гектарів Брюховицького лісу, за рахунок якого у Львові хочуть розширити територію Голосківського цвинтаря?
«Це буде коштувати Львову десь близько 11 мільйонів, — стверджує Наталя Шелестак, — плюс ми маємо ще цю територію в майбутньому якось обладнати, створити інфраструктуру мінімальну для того, щоб було комфортно і правильно побудовано сам цвинтар. У мене, наприклад, нема сумніву щодо того, що потрібно в містах-мільйонниках, і зокрема у Львові, будувати крематорій, але ми чудово розуміємо, що будуть люди, які будуть проти того, щоби їхнє тіло піддавали кремації після смерті. Відповідно, говорити: «От все, ми побудували крематорій, нам нічого більше не потрібно» — категорично не можна. Тому говорити про розширення цвинтарів ми мусимо, бо пройде 5-6 років, і нам і цього, що ми долучаємо, буде мало. Тому мова зараз іде про те, що місто зобов’язане подумати і про спорудження крематорію, і про розширення цвинтарів, по-іншому бути просто не може».
Кожен другий львів’янин підтримує будівництво крематорію
КУ «Інститут міста» в 2019 році провела детальне дослідження щодо найбільш поширених міфів про це питання, зокрема про ставлення як до біопоховань загалом, так і безпосередньо до побудови крематорію у місті, повідомляє пресслужба ЛМР. «За результатами дослідження, що проводила наша установа у 2019 році, кожний другий мешканець Львова підтримує будівництво крематорію, а 44 % респондентів загалом не проти, аби їх кремували. Динаміка відповідей залежить від віку: літніх людей більше тих, хто проти, натомість серед молодших людей більше прихильників біопоховань. Найбільшу готовність висловили чоловіки (47,7%) та молодь 18-30 (56,9%)», — розповіла керівниця програми аналізу та досліджень Інституту міста, соціологиня Тетяна Приходько.
Приходько на сайті „УП.Життя” вказує: «У країнах Європи поширена практика створення крематоріїв публічно-приватної форми власності як приклад партнерства між муніципалітетом та бізнесом. Так, у місті Марібор (Словенія) частка співфінансування крематорію муніципалітетом становить 60 %, у місті Софія (Болгарія) – 20 %, а у Бухаресті (Румунія) крематорій взагалі функціонує як асоціація приватників. Рішення щодо побудови крематорію приймається залежно від генеральних планів забудов. Місцева влада самостійно визначає локацію. Наприклад, у Дніпрі він розташований майже в 1,4 тис. метрів від житлових зон. Рівень екологічності крематорію буде залежати від фільтрів, які встановлює підрядник на об’єкті. У середньому ціна побудови нового крематорію становить від 2 до 3 млн євро».
Має бути вибір
Опонуючи Руслану Кошулинському в ефірі ZAXID.NET LIVE, активний львів’янин, прихильник будівництва крематорію Іван Савицький висловив думку: «Насправді коли буде крематорій, тоді і буде вибір. Ви ніколи не примусите моїх цьоток, бабусь — вони не хочуть, щоби їх спалювали. Я буду їх ховати. Я особисто не хочу, щоб мене ховали, — я хочу, щоб мене кремували. Це моя суб’єктивна думка».
Також Іван Савицький навів такі розрахунки у своєму фейсбуці:
- Для поховання 4000 осіб необхідно — 1 га території.
- Щороку помирає близько 4200 осіб (цифра збільшується щороку на 200-250 осіб).
- Вільних територій для поховань у Львові — близько 2 га.
Якщо ж говорити про крематорій, то для захоронення праху 4000 осіб потрібно в 12 разів менше простору, отже на території в
1 га можна поховати 48 000 осіб. Для крематорію потрібно на початок 2 га поля (це уже з колумбарієм). В подальшому будуть необхідні додаткові ділянки (при розрахунку 48 000 осіб на 1 га, ця додаткова ділянка знадобиться один раз на 12 років). А якщо взяти за взірці багаторівневі колумбарії, то проблема взагалі зникає. На території в 1 га можна буде два Львова поховати.
Чи можна придбати нові ділянки для нового цвинтаря, враховуючи, що тепер є не Львів, а Львівська громада? Так, можна.
Та виникає низка питань:
– А хто продасть? Згідно з інформацією, громади, до яких було звернення, — відмовили (перелік громад згідно з частиною 19. ПРОГРАМА РЕАЛІЗАЦІЇ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ Генплану Львова).
– що робити коли закінчаться ці ділянки за років 10-15?
– що таке «купити десь»? Десь — то де? В Турці? І їздити ховати зі Львова? А потім відвідування раз на рік? Це та доля поховань, за яку дбають прихильники «купимо десь землю» ?
Щодо поширеної думки, що кремація тіла дорожча, ніж традиційне поховання, Іван Савицький вказує, що ціни за кремацію, навпаки, нижчі. Для прикладу середні ціни на послугу (традиційне/кремація):
– Київ 7500/5400 грн.
– Харків 9500/6500 грн.
– Одеса 8700/6000 грн.
Львів’яни вимагають у влади збудувати крематорій, — петиція
У Львові питання з похованням померлих стоїть дуже гостро. Місць на кладовищах катастрофічно не вистачає. Про це йдеться у петиції Андрія Маринюка, — інформує «Діло». «Зокрема вже цього року запланували заради розширення кладовищ провести вирубку 10 гектарів Брюховицького лісу. Території наявних кладовищ перебувають в жахливому стані, значно впливають на екологію регіону, та потребують великих коштів на їх утримання.
Також варто зазначити, що значно зросли витрати громадян на поховання, середній цінник проведення поховання у Львові починається від 18 тисяч гривень при наявності власного місця, без врахування подальшого догляду за могилою. Натомість комплекс послуг із кремації в місті Києві, з залученням комерційних структур, обходиться від 5000 гривень.
…Представники церкви та церковні канони запевняють, що кремація жодним чином не суперечить основам християнства», — йдеться у тексті петиції, яку зареєстрували 26 квітня. Щоб її розглянули депутати ЛМР, необхідно за 60 днів набрати 500 голосів.
Про християнські принципи
Журналістка Вікторія Балицька написала у своєму фейсбуці: «Відчуваю, що настала мить висловитися щодо крематорію. Я хотіла б, щоб мене після смерті спалили. Але якщо закопають, то теж буде норм. При сучасній мілітарній загальносвітовій напрузі і засобах масового ураження, бути закопаним в землю — то вже велика удача і розкіш. В океан бути скинутим — то вже пафосні понти з перетензією, хоча й красиво! Ну, але він, океан, далеко. На мою думку, важливо як ти помреш. Це іноді залежить від тебе. А як похоронять — поза твоєю компетенцією. Навіть якщо заповіт залишив. Одним словом, мені байдуже як там буде після смерті…
Але от що мені не байдуже — так це систематичні просторікування політиків і чиновників, які піарячись «на трупах», висловлюються від імені Бога і церкви. З гнилим пафосом несуть всяку єрєсь, привласнюючи собі християнські принципи і орудуючи ними як крапленими картами під час гри в покер… Оце дуже дратує. І слухаючи, це все, тобі вже остаточно стає байдуже, як там тебе поховають, і ти починаєш думати про те, що треба якось «випалювати» оте лицемірство з суспільства».
Кремованим церковний похорон — дозволений
У базовому для церкви Кодексі канонів Східних Церков є канон № 876, а в ньому є параграф 3, який звучить так: «…§ 3. Тим, хто вибрав кремацію свого трупа, якщо відомо, що вони зробили це не керуючись міркуваннями, суперечними з християнським способом життя, слід дозволити церковний похорон, але проведений в такий спосіб, щоб видно було, що Церква надає перевагу похованню тіла перед кремацією, а також, щоб уникнути згіршення…».
Цей параграф підтверджує, хоча перевага й надається традиційному похованню, що тим християнам, хто ОБРАВ КРЕМАЦІЮ свого трупа, потрібно ДОЗВОЛИТИ церковний похорон. Також, як зазначають певні священнослужителі, людина повинна бути похована на кладовищі (колумбаріях), але не у громадських місцях.
«Створення крематорію — не компетенція церкви»
Отець Павло Дроздяк — керівник пресслужби Львівської Архиєпархії каже, про створення крематорію церква не просить, адже це не її компетенція, — цитує священника «Супільне».
«Церква може надати богословську оцінку кремації людини. З точки зору богословського інтерпретування є два документи — інструкція Апостольської столиці про те, що не заперечується кремація людини — людського тіла, якщо на це є об’єктивні причини, що тіло не може бути захоронене традиційним способом. Таким чином поховання тіла може бути дозволене, але перед тим має відбутися чин похорону. Прах не може зберігатися десь вдома чи в іншому місці, а має бути належним чином захований», — пояснив о. Павло Дроздяк.
Проєкт заради самого проєкту?
Петро Адамик, голова фракції «ЄС» у міськраді, прокоментував «Ратуші»:
«Чи крематорій на часі — напевно, так, як додаткова послуга. Але питання в тому, чи ми маємо на це гроші? В нас нема коштів навіть на архітектурний конкурс. Бюджетна комісія, по суті, має рацію, бо в нас зроблено тільки проєктно-кошторисної документації у сфері освіти на 60 мільйонів гривень! А щоб це все реалізувати, то треба помножити, так, скромно, на 50. А де взяти ті кошти? Ми дуже любимо проводити ті конкурси і робити проєктно-кошторисну документацію. В нас був проведений прекрасний конкурс на Сихівський палац спорту, переможці отримали кошти, потім за проєкт ми заплатили велику суму — прекрасний проєкт, прекрасна ідея, тільки єдине: де ми візьмемо мільярд — хто б сказав? Я вам більше скажу: на сьогодні, якщо ви поговорите з підрядниками у Львові, то багато з ким не розраховуються за роботи, які були проведені минулого літа. Грошей НЕМА. Ми збираємо кошти, щоб віддати відсотки за кредити. Це приблизно якби ми з вами, умовно, не маючи грошей на молоко, вирішили купити завтра мерседес і провели тендер, хто б нам цей мерседес продав дешевший чи гарніший.
Я більш ніж переконаний, що в моїх колег із бюджетної комісії, власне, така була мотивація. Вважаю, що крематорій має право на життя, бо це європейська і світова практика — крематорії, колумбарії. Я вже казав, що це має бути приватно-суспільне партнерство. Якщо приватники зголосяться — то які проблеми — проведімо конкурс серед тих, хто хоче. Умовою співробітництва нехай буде проведення архітектурного конкурсу, якщо вже так хочеться міській владі на чолі з Андрієм Івановичем. Тоді хай приватник своїм коштом проводить цей архітектурний конкурс».
«Який сенс говорити «а», якщо не можеш сказати «б»? Я вважаю, що будь-який проєкт має бути справжнім: ми сьогодні заходимо — через два роки маємо на виході крематорій. А в нас як завжди: ніби виборів не передбачається, але таке враження, що в нас проєкт заради самого проєкту. Якби ми ті гроші, які витратили на проєкти, акумулювали, то ми б могли зо три вулиці відремонтувати. Якщо ми зробимо ревізію тих ПКД, які зроблені на сьогодні в нашому місті, то будь-хто візьметься за голову і просто прозріє, скільки ми в це «всадили» грошей, і якщо з того відсотків 20 реалізували, то добре», — проливає світло на фінансову складову питання Петро Адамик.
Світлана ПАВЛИШИН
