План ЗЕленої імітації
Давно, коли я був ще зовсім малим школярем, за один з моїх шкільних хуліганських вчинків, класна керівничка здійснила не дуже традиційний вид покарання: вона детально описала мої гріхи у записці батькам і доручила п’ятьом відмінницям і активісткам доставити цю недобру вістку до мене зі Львова на малу батьківщину в прильвівське село Сокільники. Але посланці не знали, що я і трійко моїх вірних приятелів вирішили вчинити акт нечуваного спротиву. Ми втекли з останнього уроку, підкопали лопатою кладку через рів, стратегічно розрахувавши, що коли дівчатка підуть по найкоротшій дорозі, то, як мінімум, одна з них провалиться в рів, забрудниться і делегація в бантиках змушена буде повернутись, не виконавши своєї каральної місії. Яким же було моє неймовірне здивування з елементами розгубленості і жаху, коли я з своїми брудними дружбанами добрався додому і побачив насупленого суворого батька з ременем, а напроти нього – п’ятьох однокласниць, котрі вибрали для свого шляху з недобрим посланням зовсім інший маршрут… Для тих, хто наразі не второпав аналогій, скажу простіше – далі мова піде про План Перемоги Зеленського.
П’ять потужних пунктів незламності
Спочатку – деякі зауваги. Я НЕНАВИДЖУ усю ту фальш, яка вже не перший рік ллється на наші голови. Усі ці «пункти незламності», «потужні удари», розрекламовані і провалені «контрнаступи зі звільнення територій» я бачив на власні очі й щоразу розумів, що маю справу з гіпертрофованою дитячою наївністю, що помножена на манію величі, яка підкріплена некомпетентністю, ціна якої – людські здоров’я і життя.
16 жовтня президент Володимир Зеленський представив у Верховній Раді свій План Перемоги. Усього майбутня перемога, на думку колишнього керівника 95 Кварталу і дипломованого юриста, мала б залежати від виконання п’яти пунктів. «Пункт перший – геополітичний, другий і третій пункти – військові, пункт четвертий – економічний, пункт п’ятий – безпековий», – сказав він.
Ще Остап Бендер стверджував: «Захід нам допоможе!»
Якщо спробувати називати речі своїми іменами, то потрібно визнати, що цього разу Володимир Зеленський знову зіграв міченими картами. Він, під любі його серцю оплески тих, хто регулярно бере з його ж рук конверти з грошима за правильні голосування потрібних питань, нарізав завдань… країнам Заходу. Мовляв, я ж запропонував свої ідеї, а якщо ви цього не зробите, то ви й будете у всьому винні! Пригадайте всі ті численні пози і шантажі у Вільнюсі, недоречні викрики: «Війни не буде – Захід нас дезінформує!», потім «Закрийте небо!», і «Байден! Чому ми не в НАТО?!» Згодом пішли звинувачення того ж Заходу в недостатній фінансовій підтримці, невчасному наданні ракет та «Петріотів», «Абрамсів» і «Леопардів», справжній снарядний голод на українському фронті, викликаний звичайним «бикуванням» на дипломатичному фронті. Нас непомітно почали привчати до думки: провалився контрнаступ – винні американці, створили загальноукраїнську систему корумпованих МСЕК – винні американці, здали Вугледар – винні американці, провалили мобілізацію, запровадивши замість неї «бусифікацію» – винні американці, збили нашим «Петріотом» наш «Ф-16» – теж вони, прокляті! Ніхто навіть не хоче згадати, що 70 відсотків українського бюджету – це нині гроші США! І сьогодні цю антизахідну істерію роздувають у соцмережах і по ТВ не російська армія ботів, а провладні, пропризеленські (описку вирішив не виправляти) політики і групи!
Ми – член НАТО?! —якось двозначно…
Та повернемось до Плану Перемоги, що нагадує набір правильної пропаганди, якийсь задекларований список побажань, що не має нічого спільного з дійсністю, де ми щодня здаємо свої території, і який розчарував навіть прихильників чинної влади, котрі розраховували, що їм зараз згодують якийсь міф про рожевого єдинорога! Спробуємо аналізувати беземоційно, хоча, якщо чесно, то щось не дуже це виходить. Бо навіть я, відомий противник зеленого пустодзвінства, розраховував від людини, яка свого часу розпустила комісію «Україна – НАТО», почути хоч щось притомне.
Перший пункт – запрошення в НАТО. Мовляв, це гарантія нашої безпеки. А хто сперечається? В нас навіть у Конституції записано, що Україна буде вступати в НАТО. Та, як казали колись про один випадок в чоловічій лазні, «тут є нюанси». Насамперед, а якою мірою цей вступ залежить від НАС? А жодною! То чому це складова НАШОГО плану? Наведу аналогію: «Люди, я хочу їздити на «Майбаху»! – То купуй та їзди! – Так у мене грошей нема! – Тоді ти й «Майбаха» не матимеш! – А ви мені його купіть, адже я так хочу!» Дико? Так. А народ тішиться…
Вступ будь-якої країни в НАТО – колегіальне рішення. Якщо проросійськи налаштовані Угорщина чи Словаччина заветують цей процес, то про вступ в НАТО на найближчі кілька років нам доведеться тільки мріяти. Партнери можуть, звичайно, спробувати примусити Орбана і Фіцо до лояльності в цьому питанні, але чого б це їм поспішати? Ви десь чули, щоб нас кликали в НАТО, та ще під час війни? Ці декларативні заяви потрібні для одного: якщо «пропетляємо», то вже завтра Зеленський заявить: тепер ми в НАТО – і ця війна вже їхня проблема, а не наша! Який з майбутніх президентів США в час виборів захоче вішати собі це ярмо на шию?! Захід насолоджується власним миром і спокоєм і не хоче ризику конфлікту з Кремлем. Вони, догоджаючи своїм виборцям, переконані, що коли самі не даватимуть приводів, то Путін на них ніколи не нападе. Тому такий пункт просто вражає своєю необґрунтованістю і дитячою наївністю.
Паралельно з Зеленським у Британії в Королівському інституті міжнародних відносин виступив новий посол України Валерій Залужний. Хоча в його промові й пунктирно виникали нотки образи на західних партнерів, які не надали у 2023 році ЗСУ достатньо і вчасно всієї потрібної для перемоги зброї, однак генерал зазначив, що Україна опинилась у вирі цієї війни не тільки через агресію Росії, але й через «власну нерішучість». Промовець підкреслив, що саме користуючись слабкістю колективного Заходу, такі країни, як Іран, Північна Корея та Китай нині об?єднались навколо Росії аж ніяк не для того, щоб знищити Україну, а їхні мета і цілі спрямовані набагато далі! «Тому або треба прийняти нас до НАТО, або зробити з України НАТО. Як, наприклад, Ізраїль», – підсумував дипломат. Погодьтесь, промова Залужного спонукає країни Заходу до активних дій набагато більше, ніж жалюгідні крики: «Дядьки з Америки! Бийтесь замість нас!» Пояснення просте: якщо всі свої провали у внутрішній політиці Зеленський намагається повішати на поганих українців (боротьбу з епідемією коронавірусу, боротьбу з корупцією, боротьбу з олігархами – потрібне підкреслити), то винними за провалену війну Володимир Олександрович прагне зробити діячів НАТО. А вони, зі зрозумілих причин, брати на себе цей тягар не поспішають. Жодних переговорів на наших умовах ми теж не побачимо, бо вони у висліді, як би це не неприємно було чути, передбачають якийсь умовний «Мінськ-3». А як же Зеленський на це піде, адже він сам неодноразово виступав і проти Мінська-1, і проти Мінська-2?! Через амбіції і некомпетентність одного – страждаємо ми всі.
«Галантерейник і кардинал – велика сила!»
Другий пункт – незворотне зміцнення української оборони і розворот війни в сторону РФ. Успішне продовження операцій Сил оборони на російській території, щоб не допустити буферних зон в Україні, заявив Зеленський. Цей пункт має таємний додаток.
Зависає низка питань. А де ти, чоловіче, був раніше?! Чому ти не будував фортифікаційні споруди в Авдіївці, Покровську чи Бахмуті, який був фортецею тільки в піснях?! І яким людським ресурсом Україна має стримувати армію РФ на умовних брянщинах і курщинах, коли вже нині підрозділи ДШВ і Тероборони зазнають на території РФ серйозних втрат, котрі поповнювати з кожним днем стає все важче через провалену мобілізацію. Цілком вірогідно, що вже незабаром на цих територіях РФ з’являться багатотисячні підрозділи Північної Кореї, котрих перекидають туди аж ніяк не з метою військових навчань? Як Україна має намір зупиняти удари по власній інфраструктурі? А з яких коштів буде відновлювати вже зруйноване? Який нині план у влади з оборони Покровська? А що буде із ЗСУ, численний склад якої невпинно зростає, а коштів на утримання такого війська стає все менше? Хто врешті насмілиться руба поставити питання про демобілізацію, бо страшно уявити, скільки ще доведеться воювати виснаженим бійцям, якщо ця війна триватиме ще років так зі 100?! Якими засобами влада планує винищити пухлину корупції, що вже пустила свої метастази не тільки в Хмельницьку?! А чому з порядку денного зникли кордони 1991 року? Вони вже неактуальні? То давайте про це говорити. А не демонструвати політичну імпотенцію, звертаючись до наших партнерів та спонсорів з крилатими висловами з «Трьох мушкетерів»: «Галантерейник і кардинал – велика сила!»
«Наші гроші будуть ваші, якщо ви – це ми!»
Третій пункт – стримування російської агресії. Під нього теж є таємний додаток, до якого мають доступ лідери США, Великої Британії, Італії. Україна пропонує розмістити на своїй території комплексний неядерний пакет стримування подальшої російської агресії.
А де тут щось нове? Ви в таємному додатку прописали дати ще більше «Хаймарсів», «Петріотів», «Атакамсів», щоб що?!! Щоб рашистські «Кинджали» прилітали по конкретних цілях, а не в «Охмадити»? Так вони і так прилітають, як це було на складах в Хмельницькому, чи по «Хаймарсах» у зоні бойових дій. Це через єрмакоподібних зрадників у верхівці влади, пане президенте. Бо вони всі ще там, де й були на початку війни. Окрім Арестовича, який кудись виїхав по службі. А якщо ви надумали в секретних додатках просити в американців ще трохи грошей, то, думаю, що й тут вас чекає «облом», адже ці мільярди підуть однозначно на «Єдиний марафон» або в кишені високооплачуваним слугам, фальшивим інвалідам-прокурорам, які передадуть їх слугам – головам МСЕК, за що отримають не лише фальшиву інвалідність, котра вбереже їх від війни, а й сотні тисяч гривень компенсації – з грошей, котрі теж виділені з кишень платників податків з США! А до кого ж стікаються всі ці грошові потічки, пане президенте? Іноземні інвестиції тотально і безконтрольно розкрадають. І для Заходу це вже давно секрет Полішинеля. «Ми дозволимо грабувати недокрадене?!»
Четвертий пункт – стратегічно-економічний потенціал України.
Цей план містить пропозицію для міжнародних партнерів щодо спільного захисту наявних в Україні критичних ресурсів, спільного інвестування та використання. Але що ви і кому хочете запропонувати? Разом грабувати гроші з підприємств, виводячи їх на Захід у криптовалюті? Чи просто «розпилювати» американську допомогу, як це роблять упродовж усіх років війни, скидаючи інвесторам фальшиві звіти?! Ви пропонуєте вкотре «Сделать их вместе!»?! Так це не зовсім доречно, хоча й дивовижно секретно. Давайте відверто: Україна вже одного разу з допомогою корисних ідіотів і російської агентури не допустила США на ринок сланцевого газу, а такі речі запам’ятовують надовго! Нагадати вам, де саме були найбільші поклади сланців?! Правильно – біля міста Слов’янська, біля якого і почала у 2014 свою підривну діяльність банда Гіркіна! А у Вугледарі – коксоване вугілля, а біля Покровська – поклади літію! Чи хтось справді вірить, що Кремль кладе сотні тисяч свого воїнства заради «освобождєнія русскіх зємєль»?! А щодо українських родовищ, то нас, у разі закінчення війни, ніхто дозволу на їхню розробку і не питатиме, лише нагадають нам про багатомільярдні доларові борги, і все само собою вирішиться. Бо в кожної країни свої інтереси, а світ жорстокий. А радити Заходу вводити проти Росії санкції – це взагалі якось недоречно. Адже санкції і так ввели і вводять. До речі, без прохання Зеленського. Ще можна було внести в План Перемоги прохання перекрити колючим дротом Тису, але тут хтось просто недопрацював. Гарно сказав нелюбий серцю слуг і служанок «барига» Петро Порошенко: «Ставити завдання нашим партнерам – це не план. План має складатися з цілей та конкретних кроків, які держава має зробити для досягнення цих цілей. Для такого також потрібно визначити відповідні терміни та призначити відповідальних за реалізацію цього плану осіб». Але це якось надто просто, правда? Не прослідковується жодної незламності, потужності і жодних таємних додатків!
«Наша армія захищатиме ще й Європу?!»
П’ятий пункт – розрахований на післявоєнний час. Український досвід має бути використаний для всього Альянсу і захисту Європи. Київ пропонує заміщення американських військових у Європі українськими після війни. Якщо на мить забути, що українські війська ще дуже далекі від реформ до стандартів НАТО, то заслуговує на увагу думка ветерана російського-української війни, львівського журналіста Мирослава Отковича: «Мені особисто цей пункт сподобався. Хоча треба бути ще сміливішими й говорити про всі глобальні іноземні місії партнерів, включно з Африкою та Азією.
Справа в тому, що після перемоги в нас буде дуже багато навчених убивати ворога професійних солдатів, які не захочуть повертатися до цивільного життя. Їхні навички плюс технології будуть дуже затребувані та високооплачувані.
Тоді як реабілітація воїнів і соціалізація займе роки й буде супроводжуватися багатьма болісними факторами та проблемами. Тому це крута ініціатива, від якої у виграші будуть усі. Тим більше, що для участі в іноземних місіях не поїдуть «бусифіковані».
Країною мають керувати не слуги, а Господарі!
Та на загал весь цей План Перемоги, на жаль, не передбачає реального продовження боротьби. В ньому лише дві складові, через які Україна пережила вже ріки крові і страждань – це ІМІТАЦІЯ І БУТАФОРІЯ, а загалом – це просто СИМУЛЯЦІЯ АКТИВНОСТІ! Втомлене війною і незрозумілою перспективою завтрашнього дня, суспільство очікувало від керманича своєї держави діалогу. З відповідями на головне запитання: «Що робити?», внутрішньо навіть готове забути одвічне: «Хто винен?» Але по-чесному знову не вийшло. Найбільша проблема нинішньої влади в тому, що вона, попри війну та неймовірне всеохопне горе, так і не зрозуміла головного. Країною мають керувати не слуги. Країною мають керувати Господарі.
Микола САВЕЛЬЄВ
