Різдвяна палітра львівських художників
Уже традиційно 1 грудня у кав’ярні «Світ кави» відкривається виставка львівських художників «Від Романа до Йордана». Компанія — стара й знайома, тут усі одне одному вже рідні. Як своя для них уже й власниця закладу — Ольга Бедрій, що підтримує захід уже 12 років.
Увагу привертає головна композиція виставки, яка відтворює вигляд страв святкового столу згори. Художники, що експонують свої роботи цьогоріч: Оля Кравченко, Ярослава Ткачук, Остап Лозинський, Юля Долинська, Данило та Ярина Мовчани, Уляна Нищук, Роман Зілінко, Анна Атоян, Зоряна Опанащук, Андрій Винничок, Наталя Русецька і Мар’ян Пирожок — усі вони всміхаються до мене з невеличкого плакатика, що висить при вході. У руках кожен гордо тримає свою роботу. Цьогоріч тема виставки така ж таємнича, як магія різдвяних свят, її назва — «12», і число це має певний символізм, як пояснює ініціаторка заходу та одна з художниць — Оля Кравченко.
— Теми наших виставок завжди були співзвучні часу, в якому ми жили, — каже мисткиня. — Цього року співзвучним було те, що творимо це свято вже 12-й рік, й ідея дванадцяти страв прийшла сама собою. Вималювалася ідея про 12 художників, бо щороку їхня кількість змінюється, та й не завжди одні й ті самі беруть участь. Зазвичай враховуємо, чиї роботи більше пасуватимуть до теми. Цього року до нас долучилися ті, хто вміє малювати щось смачне. Наприклад, Зоряна Опанащук чи Юля Долинська. Щороку змінюємо тему та назву виставки, проте ідея зимового настрою — незмінна.
— Що особливого в цьогорічних роботах митців?
— У мене виникла ідея, щоб центральна стіна у «Світі кави» виглядала, як святковий стіл, тобто зобразити на картинах вигляд страв згори на тарілках. Спершу планували 12 борщів і ще 12 страв додатково. Але кожен з художників доповнив своїм, і вийшло не зовсім так, як уявляли, але в цьому теж є своя родзинка. Я намалювала борщ і тарілку з маківником. Мені завжди подобалось, як маківник виглядає на столі. Чорно-білий, смугастий, страшенно люблю таке поєднання кольорів. Цікаво було намалювати геометричні смуги маківника, як він закручений, порізаний і гарно викладений на тарілочці. До борщу теж давно приглядалася, бо, як і кожна галицька господиня, часто його готую, це одна з моїх улюблених страв. Він має свою красу, дуже гарний бордовий колір, золоті переливи. Виконала роботу в авторській техніці із застосуванням золота, яке просвічується через бордовий колір, і мені здається, що цей ефект дуже добре вдався. Навіть був момент, коли вже завершена робота лежала в мене на столі, і я подумала: «Звідки тут тарілка? Тут же все прибрано». Багато художників також «приготували» борщ, і так само, як кожна господиня готує по-іншому, кожен намалював свій борщ. Хтось додав квасолю, у когось плаває капусточка, хтось додав гриби, у когось густіший, у когось – рідший, вушка в кожної господині теж іншої форми. Кожному з нас робота над цією темою була цікава, бо більшість є іконописцями і зазвичай не малюють страв. Тож це був виклик. Усі звикли, що на столі стоять страви, а знайти в цьому красу й побачити як мистецтво — також дуже важливо.
— Ви завжди залишалися вірними цій ідеї чи, можливо, траплялося вигорання?
— У нас за 12 років було дуже багато емоцій, зокрема й таке, що не хотілося вже робити, просто вішали картини — й було нецікаво. Але коли є ідея, якою можна захопити людей, то все зовсім по-іншому. Мені й самій було цікаво працювати, а коли дзвонила до художників розказувала про нашу ідею, то це їх захоплювало, вони докидали ідеї, доповнювали загальну концепцію. За 12 років ми багато різних тем перемалювали. Цього року були оживлення, експресія й новий подих у проєкт.
Роман Зілінко, іконописець та дослідних давнього українського мистецтва, «знайомить» мене зі стравами на художньому «столі»:
— Данило Мовчан намалював борщик, я — рибу, Наталя Русецька там – капусточку, Аня Атоян — голубці. Ось теж борщик із вушками. Кожен вибрав собі страву. Проєкт «Від Романа до Йордана» був покликаний об’єднати близьке коло друзів-художників, які разом проводили час та були задіяні в різних проєктах. Виникла ідея організувати захід у часі Різдва й створити для Львова подію водночас святкову і мистецьки якісну, а не кічову, сувенірну і без прив’язки до власної культури. Це виставка-продаж, тобто всі охочі можуть придбати роботи.
Катерина ПАШКЕВИЧ, студентка другого курсу Науково-навчального інституту журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка
