Сакури розбрату
У кожному мегаполісі, де активно проростають великі бетонні хащі, є проблема озеленення території. Багатоповерхівок стає більше, а парків — усе менше. Цього разу у Львові відбувся мініконфлікт під час облаштування, чи то пак узаконення нового скверу. Що трапилось та чи все так однозначно — намагалась зорієнтуватись «Ратуша».
Почнемо з початку
13 серпня на розгляд виконкому Львівської міської ради винесли питання «Про затвердження переліку та меж скверів Шевченківського району м. Львова». Йшлося про те, щоб надати статус скверу зеленій зоні поблизу промзони Рясне за адресою: вул. Шевченка, 315, де розташована 
корпорація «Електрон». На засідання прийшов і львів’янин Володимир Вербовський, директор підприємства по сусідству зі сквером, який уже майже 20 років власним коштом не лише доглядає цей зелений куточок, а й встиг перетворити його на справжній ботанічний сад.
Після обговорення члени виконкому вирішили питання відтермінувати. Ініціатор перенесення — секретар ЛМР Маркіян Лопачак. Він зазначив, що «аби не ухвалювати рішення без представників «Електрону» й не ставити їх у певні рамки», питання треба додатково обговорити й зробити виїзне засідання на місці скверу. Попри те, що 13 серпня рішення про сквер на вул. Шевченка, 315 на виконкомі не проголосували, міський голова того ж дня підписав розпорядження про створення зеленої зони за вказаною адресою. Виїзне засіданні в сквері відбулося у вівторок, 17 серпня — приїхали члени виконкому, представники управління екології і, звісно, були представники розташованих тут підприємств, — розповів «Ратуші» Володимир Вербовський.
Підприємець і сквер
Пан Володимир є директором підприємства «Лінія» з переробки пластику, що розташоване на території заводу «Електрон». Захисник парку розповів «Ратуші»:
— Коли будували завод, то, згідно з радянськими ДБН-нами, перед промисловою зоною були зелені насадження, потім дорога, а вже за нею — житловий масив. Коли припинили виробництво в час перебудови, зелена зона багато років була занедбана, перетворилась на непрохідні хащі, які заселили наркомани, алкоголіки — це була їхня «штабквартира». Ми були перші орендарі «Електрону», потім — перші покупці приміщення, нам було неприємно від такого «сусідства», і ми почали доглядати за територією.
Володимир Вербовський і працівники його підприємства призупинили на деякий час виробництво, розчистили хащі, повирівнювали горби, засипали ями, вивезли тонни сміття з цих кількох гектарів землі. Вся територія засаджена, покошена й умовно поділена на три зони: де можна прогулятися чи посидіти на лавці; де можна полежати і відпочити; а також місце для вигулу собак. Є тут чимало смітників і лавочок.
— Це ввійшло в наш звичний ритм життя і не є нам якимсь перенавантаженням, це наше хобі, — розповідає нашій газеті пан Володимир. — Ми більшу частину свого життя проводимо тут, з 9:00 до 18:00, крім вихідних, тому не байдуже, в якій атмосфері перебувати. До того ж, у цьому парку вже ціле покоління виросло, дорослі приводять на стадіон своїх дітей.
Секвоя, гінкго, сакури, тюльпанове та лаврове дерево, магнолії, декоративні клени — перелік рідкісних дерев, які посадив пан Володимир зі своїми працівниками. «В скверику, ми якось рахували, посадили 110 дерев. Дерева найчастіше купували в фірмі «Галсад». Там дуже фахові продавці-менеджери, всі з біологічною вищою освітою, вони на око визначають кожне дерево, його вік, стан. Є тут дерева і з Ботанічного саду», — пригадує підприємець.
20 років нам було легко доглядати цей парк, бо він був нічий. Усі дотичні люди знали, що це моє улюблене дітище і ніхто, щонайменше з добросусідських стосунків, не хотів там якось діяти і мене ображати.
Потім у сусідів, які розташовані на цій території, виникли побоювання щодо долі цього парку — це все було на рівні чуток — що його можуть перепланувати чи щось тут будувати. І вони вирішили якимось чином парк захистити. Мене вони теж повідомили про свої хвилювання, і я запропонував звернутися до міської ради, щоб зафіксувати парк і вберегти від гіпотетичної забудови. Переговорив зі всіма сусідами, вони засумнівалися, чи місто за це візьметься, але не заперечили, сказали: «Якщо маєте можливість звернутися до міської влади, зверніться, ми вас підтримаємо». І я тільки після їхньої згоди зателефонував до депутатки Вікторії Довжик.
На засіданні виконкому, зокрема, виступив і представник концерну «Електрон», сказав, що вони не встигли вивчити питання. Позиція першого заступника голови правління ПрАТ «Концерн Електрон» Володимира ЛЕСИКА — він хвилюється, що через зміну статусу зеленої зони звідти згодом можуть виселити виробництва. Ми самі — виробництво, і це нас хвилює не менше. Але думаю, що побоювання пана Лесика безпідставні. Бо в рішенні міського голови чітко йдеться про зелені насадження, які слугують санітарною захисною зоною мешканців району від шкідливих викидів розташованих тут промислових підприємств.
На виїзному засіданні у вівторок, 17 серпня, всі сторони дійшли згоди. Подивилися, послухали, і думаю, що початкове формулювання про статус цієї території, яке підписав мер, таким і залишиться. Єдине, що керівництво «Електрону» — так збіглося в часі — нині у відпустці. На виїзному засіданні були тільки їхні юристи, вони все вислухали, погодили. А можливо, все-таки будуть очікувати, коли повернуться керівники концерну з відпустки і погодять особисто. Крім того, всі домовились, що додатковим пунктом пропишуть заборону будь-яких забудов. Це власне те, що ми хотіли. Нам байдуже, як цю зелену зону назвуть, але вона має бути юридично недоторканною, і це має бути прописано в рішенні ради. Бо сьогодні влада одна, завтра вибори-перевибори, так само і в концерну «Електрон» — сьогодні одні господарі, завтра теж може щось змінитися, і в нових господарів може змінитися думка. А тепер ця зона не буде прив’язана до конкретних людей, до конкретної злободенної ситуації, — вважає Володимир Вербовський.
— Перший заступник голови правління ПрАТ «Концерн Електрон» Володимир Лесик повідомив, що площа скверу не 5 гектарів, як ідеться у документах міськради, а лише 0,35 га.
— Річ у тім, що пан Лесик говорить тільки про ту частину ділянки парку, яка в межах «Електрону». Але є ще інші території, які прилягають до шляхопроводу, до залізниці, все це засаджене, коситься, прибирається, це в нас єдиний комплекс. І нас цікавило убезпечення всієї цієї території.
На виїзному засіданні виконкому приблизно визначили, що там не
5 гектарів, а приблизно три (раніше «на око» визначили, що 5, і цю цифру почали озвучувати). Вже коли робитимуть технічну документацію, то все детально виміряють і позначать чіткі межі.
— А Ви, зі свого боку, будете далі займатися тим парком?
— Звісно, хто ж буде тим займатися? Ми доглядали, доглядаємо і будемо доглядати. Хоча фактично він буде на балансі Шевченківської райадміністрації, але думаю, ми знайдемо консенсус з комунальними службами району, — підсумовує «Ратуші» Володимир Вербовський.
Інша сторона
Володимир ЛЕСИК — депутат Львівської міської ради від «Європейської Солідарності», перший заступник голови правління ПрРАТ «Концерн Електрон», зазначає у коментарі «Ратуші»: неможливо ініціювати створення того, що вже понад 35 років тому створене, тоді, коли ще навіть місто Львів на ці землі не прийшло. «Коли реально створювалась тут зелена зона, ця територія була передана із земель колгоспу «Нове життя» Яворівського району Львівської області у постійне користування (на підставі відповідного акту) львівському заводу «Електрон» для побудови Рясненського виробничого комплексу «Електрон» у складі трьох заводів — Заводу кольорових телевізорів, Заводу телевізійної техніки та Заводу телевізійних вузлів. Площа перед заводоуправлінням останнього, а також перед відомчою поліклінікою «Електрон» була спроєктована і створена як зелена зона для працівників заводу. Просто насадили дерев і кущів та проклали доріжки. Зробили на той час гарно і затишно. Правда, бруківку тоді ще не виготовляли, тож використовували стандартні тротуарні плити, які лежать досі. Площа цієї території не 5 га, а близько 0,350 га. Коли завод телевізійних вузлів, який випускав дерев’яні корпуси для телевізорів, у 90-х роках довелося закрити, на частині його площ розпочало свою діяльність СП «Вебасто-Електрон», а інші площі здавали і здають в оренду. Одним із перших орендарів було ПП «Лінія». Не буду оприлюднювати причини, що спонукали пана Володимира Вербовського, з яким я знайомий понад 25 років і поважаю його як людину і виробничника, орендуючи приміщення на «Електроні», доглядати за цією територією і насамперед повирубувати всі кущі.
На їхньому місці він насадив нових дерев, зокрема екзотичних, тож зелена зона стала світлішою і цікавішою. Він справді робить дуже хорошу справу і заслуговує лише добрих слів і подяки. Питання в іншому.
Чому лише зараз міські урядники звернули увагу на цю територію і вирішили без узгодження з підприємствами, які там працюють, надати їй якийсь статус. Основне питання, яке хвилює всіх без винятку підприємців промзони Рясне (зокрема Володимира Вербовського) — чи цей статус не змусить у майбутньому переносити чинні виробництва в інше місце, як це вже було з підприємствами на інших локаціях у Львові (зокрема електронівськими цехами). А міським урядникам пропоную не створювати створене, а вибрати вільні, ще не забудовані, території у житловій зоні Рясного-1 та Рясного-2 і в інших локаціях нашого міста, проініціювати реальне, а не на папері, створення нових скверів, які так потрібні мешканцям, — каже пан Лесик. — У вівторок до скверу їздила комісія, констатували, що зелена є, тепер виконавчі органи готують ухвалу на сесію ЛМР, щоб взяти сквер на баланс Шевченківської адміністрації.
Також доручили спеціалістам із земельних питань опрацювати всі дані щодо ділянки. Це потрібно, щоб промислова зона Рясне-1 не втратила свого значення у разі присвоєння скверу офіційного статусу», — додав депутат.
«Ратуша» намагалась взяти коментар у мерії, однак у пресслужбі Львівської міської ради повідомили, що наразі нікому коментувати цю ситуацію.
Думка міських обранців
Вікторія ДОВЖИК, депутатка Львівської міської ради від партії «Самопоміч», прокоментувала «Ратуші»:
— У вівторок було виїзне засідання членів виконкому, за участі представників виконавчого комітету, «Електрону», підприємства, керівником якого є Володимир Вербовський, і садівник району. Всі побачили, що це є зелена зона, яку вже 20 років доглядає підприємство. Там насправді три зони, як і є в проєкті рішення. Ми обійшли зону, яка є прогулянковою. Там встановлені лавочки, смітники, які підприємець вичищає за свої кошти, побачили, скільки трави він щороку викошує власним коштом, і навіть кілька разів на рік. Оглянули зону для вигулу собак і сквер, у якому висаджені рідкісні породи дерев, за інформацією садівника району.
На виїзному засіданні всі погодилися, що ця зелена зона має бути збережена. І ми будемо, як і написано в розпорядженні міського голови, готувати ухвалу про створення зеленої зони. Це ми робимо, щоб закріпити за нею юридичний статус, а в ухвалі пропишемо заборону будівництва. Будемо називати це зеленою зоною, як і написано в розпорядженні міського голови — це зелена зона для зони промислових підприємств, є такий вид у містобудівній документації (зона для працівників). Домовилися, що будемо там робити межі такі, як в проєкті рішення. «Електрон» говорив лише про один сквер, у якому є рідкісні дерева. А в графіці до рішення промальовано три зелені зони: одна з них там, де висаджені рідкісні дерева; друга — прогулянкова, теж зелена, але там встановлені лавочки, смітники і гуляють люди; третя — теж зелена, для вигулу собак. Загалом площа трошки менше 4 га.
«Електрон», як я читала в їхніх коментарях, сказали, що з ними не порадились, що вони не розібралися, але ми роз’яснювали. Не йшлося, щоб щось забрати, а щоб дати юридичний статус зеленим зонам, які сьогодні є. Просто поруч «Електрон» продав приміщення, і було відведено ділянку. Саме тому цим ділянкам і треба надати юридичний статус, щоб ніхто ніколи не хотів їх в інакший спосіб використовувати, — підсумовує міська обраниця.
Михайло ДІДУХ — депутат Львівської міської ради від «Європейської Солідарності», мешканець Рясного, запевняє, що сквер — дуже добре рішення, адже після того, як своє існування припинив завод «Електрон», та територія стала занедбаною. «Ті підприємства, які були поруч, потроху освоювали її для своїх потреб. Пан Володимир зробив дуже добру річ, він фактично не дав забудувати цю ділянку чи повністю занедбати її. Він відновив сквер, щовесни обробляв дерева, обрубував сухі гілки, досаджував нові дерева і фактично перетворив те місце на локацію для відпочинку місцевих мешканців. У районі Рясне це фактично єдина точка, де можна прийти спокійно відпочити, почитати книжку і просто посидіти на природі. Окрім того, тут є спортивний волейбольний майданчик, можуть бавитися діти, автомобілі тут не їздять, відповідно, це місце доволі безпечне. Панові Володимиру варто віддати належне за його працю. Взяти цю територію на баланс міста Львова дуже правильно, якщо ця територія буде внесена в перелік скверів, туди можна буде вливати бюджетні кошти, облагороджувати і вдосконалювати це все», — каже Михайло Дідух.
Світлана ПАВЛИШИН, Христина СЛЮСАРЧУК
