Що приховують крипти костелу в Комарно
У храмі Різдва Богородиці XVII століття у місті Комарно Городоцького району на Львівщині (відомий також як Костел у Комарно) проводять археологічні дослідження. Експедиція Рятівної археологічної служби під керівництвом Наталі Войцещук вивчає стан фундаментів, прихрамової території та крипт під підлогою.
Особливість досліджень у тому, що вони є частиною комплексного підходу до реставрації, розповіла «Ратуші» наукова співробітниця Рятівної археологічної служби, археологиня Наталя Войцещук: «В Україні реставрацію часто проводять вибірково і частинами, залежно від того, коли і на що з’явилися кошти. Натомість рідко об’єкти досліджують комплексно, з урахуванням археології, гідроінженерії, обстеження інтер’єрів, стінопису, фасадів тощо».
Розробку комплексного проєкту реставрації і пристосування пам’ятки архітектури ініціювала міська рада Комарно, співфінансує — департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА в рамках Програми «Охорона і збереження культурної спадщини Львівської області на 2018 — 2020 роки».
Фахове дослідження сакральної споруди за сучасними європейськими стандартами стало можливе завдяки відповідальному ставленню парафіян до історичної спадщини. На відміну від Славська, де парафіяни знищили розписи Модеста Сосенка в місцевій церкві «Греко-католицька громада сприймає костел не просто як храм, а як об’єкт культурної спадщини. У Комарно дуже трепетно ставляться до пам’ятки, бояться зайвий цвях забити», — каже Наталя Войцещук.
«Нині храм приваблює численних туристів та паломників завдяки своїй виразній архітектурі. Основна вимога до реставрації — збереження його автентичного вистрою, аби відвідувачі могли відчути дух епохи його будівництва», — розповів науковий консультант проєкту реставрації храму Василь
Петрик. Храм Різдва Богородиці побудований у 1656 — 1658 pp., він є яскравим прикладом архітектури перехідного етапу — від ренесансу до бароко.
В Україні вкрай рідко досліджують крипти, попри те, що вони були майже в кожному костелі. Фахівці Рятівної археологічної служби знали про дві недосліджені крипти в костелі в Комарно, але виявили ще одну, до якої ніхто не мав доступу після її закриття наприкінці XVIII століття. У криптах костелу ховали місцеву еліту, що підтверджують знахідки матеріальної культури — одяг та предмети. За словами Наталі Войцещук, виявлено унікальні залишки добре збережених тканин. Їх потрібно ідентифікувати, тоді можна реставрувати та демонструвати, адже такі артефакти в доброму стані трапляються рідко, і в Європі їх небагато.
Серед знахідок — австрійська монета 1773 року, яка допомогла зафіксувати дату завершення поховань у соборі. За словами археологині, докторки історичних наук Віри Гупало, це збігається з іншою датою — 1784 роком, коли імператор Йосиф II видав наказ ліквідувати усі цвинтарі при храмі та закрити крипти.
Археологи також натрапили на шовкові шкаплери, хрест та кілька медальйонів. Один із них на аверсі має зображення Євхаристії, а на звороті — образ Непорочного зачаття Діви Марії, його привезли з паломництва до Риму, про що є відповідний напис.
Усі знайдені у криптах храму останки опрацьовуватиме антропологиня Ольга Мінейко. За її словами, після ретельного вивчення можна буде сказати, скільки людей поховано, якої статі, якого віку і навіть — від яких хвороб вони страждали чи від чого померли. «Археологічні дослідження дають нам багато інформації про поховальний обряд, водночас антропологічний аналіз дає можливість побачити людину: як вона росла, жила, чим займалась, які труднощі були на її шляху, зокрема хвороби. Це дозволить змалювати портрет населення Комарно XVII — XVIII ст.», — пояснила Ольга Мінейко.
Досліджуючи прикостельну територію, виявили окремий вхід до захристія і до його пивниць, які були засипані ще в радянські часи або відразу по війні. Історично відомо, що храм стоїть на давнішому дерев’яному костелі. Наразі археологи не можуть підтвердити цієї інформації, зазначила Наталя Войцещук: «З південної сторони докопали до глибини двох метрів, прокопали весь культурний шар, дійшли до передматерикового і материкового, і ранішого матеріалу не виявили».
Наталя ДУДКО
