Транзит як джерело подальшої війни?
Україна продовжила дозвіл на транзит територією України сирої нафти російського походження до Угорщини. Це факт, який важко коментувати, не примішуючи сюди політику. Згідно з угодою, компанія Mol, яка контролює нафтопереробні заводи в Угорщині та Словаччині, візьме на себе постачання сирої нафти на білорусько-українському кордоні з 9 вересня. До слова, раніше російська сторона відповідала за транспортування сирої нафти до Угорщини та Словаччини на кордоні з Україною. “Нова домовленість забезпечує стійке рішення для транспортування сирої нафти по трубопроводу “Дружба”, — сказав виконавчий віцепрезидент Mol Downstream Габріель Сабо, маючи на увазі трубопровід, який з’єднує Росію та Угорщину через Україну. Сперечатись про те, чи це зрада, чи чергова «відкатна схема», де хтось переплутав державну кишеню з власною, чи Україну просто вкотре нагнули, можна, але поки що незаперечним лишається одне: саме воююча Україна дала дозвіл на транзит російської нафти для угорської компанії MOL і невідомо що отримала навзаєм.
Адже нафта за будь-яких «розкладів» залишається російською, тільки постачальник тепер угорський. Ще більш дивно, що Україна пішла на економічні поступки для проросійського Будапешта, який не раз блокував наші потреби в ЄС і НАТО, невідомо які політичні поступки отримавши від нього натомість. Та ще й під час війни. Гроші, які ми отримаємо, не перекриють збитків, які ми теж отримаємо, бо Росія матиме МІЛЯРДНІ прибутки. І як тоді нам говорити про посилення санкцій проти Кремля, коли ми самі все робимо для їхнього послаблення? Про технічні подробиці, які зробили можливим цей скандал, – у розмові з гостем редакції «Ратуші» Віктором Гальчинським, економічним журналістом, ексречником НАК “Нафтогаз України” уЛьвівській області у 2004 – 2006 роках.
– Пане Вікторе, давайте відверто, угорська компанія фактично прикрила Рашу в цьому транзиті і Україна не зможе накладати санкції? Чи все ж є якісь обхідні шляхи?
– Фактично угорська компанія MOL замінила російський “Лукойл” у транзиті нафти нафтопроводом “Дружба”, це правда. Україна мала і має повне суверенне право накладати санкції на компанії країни-агресора, що вона і зробила щодо “Лукойла” в червні 2024 року. Припускаю, що це було зроблено для тиску саме на угорську сторону з метою посилення позиції України в пошуку компромісу в якихось політичних питаннях – судячи з нервової реакції угорської сторони і скарги на Україну до європейських органів, наші цілі було досягнуто. З іншого боку, санкції не вплинули на обсяги постачання нафти нафтогоном “Дружба”, оскільки вивільнені потужності тут же “взяли” інші, непідсанкційні постачальники.
– Ми досягнули своєі мети санкціями щодо «Лукойла»?
– Не знаю, які саме цілі переслідувалися санкціями на “Лукойл”, але вдруге так зробити навряд чи вийде – по-перше, Україна має зобов?язання в рамках Угоди про асоціацію з ЄС та Енергетичної хартії надавати вільні потужності для транзиту енергоносіїв за ринкову плату всім зацікавленим компаніям, а по-друге, угорська MOL не є приватною фірмою Віктора Орбана та державною компанією – у цій групі угорському держказначейству належить лише 3,39% акцій, ще стільки ж – OTP банку, а основні акції розміщено серед внутрішніх міжнародних інституційних інвесторів та фондів. Накласти санкції на прозорий міжнародний бізнес без вагомих підстав не можна. На російські фірми – можна, на ці – ні, а дозвіл ЄС на використання трубопровідного транспорту з Росії діятиме до 2027 року.
– То чому Україна погоджується на такі кроки, адже реально їй це не вигідно? Як сказала нардеп Ірина Геращенко: «Це лютий скандал. Ми просимо світ посилити санкції проти РФ. У цей час сама українська влада дає дозвіл на транзит російського газу в Європу! А як це?!» Чи, можливо, тут є якісь підводні течії, про які ми можемо хіба що здогадуватись?
– Перш за все через те, про що я сказав вище –зобов’язання в рамках асоціації з ЄС і Енергетичної хартії. Натомість Україна може і мусить забезпечувати свої власні економічні інтереси – мені важко сказати, чи так є, оскільки угоди на транзит і тарифи транзиту не є публічною інформацією.
– А російський «Лукойл» у цій ситуації в будь-якому разі в програші? Чи може розроблено якісь компенсаторні механізми?
– В програші тут, як на мене, не тільки Лукойл, а й ті особи, чиї інтереси, імовірно, враховували при цьому транзиті – саме цим можна пояснити настільки болючу і нервову реакцію угорської сторони на санкції. З MOL так уже не вийде, бо інформація про транзит нафти, доходи від неї та їхній розподіл будуть відображені у звітності цієї корпорації, все можна буде простежити і, як мінімум,поставити незручні запитання.
– Цікаво і несподівано. Але все ж таки, на Вашу думку, домінантою в цій угоді є корупція, політика чи комерційні інтереси? Можливо, тут три в одному?
– Два в одному – політика та бізнес-інтереси, третій інтерес міг бути виключений санкціями проти Лукойлу.
– Якщо гіпотетично (бо чого в наш час не буває?) припустити можливість здійснення теракту, як з «Північним потоком» – це надовго зупинить схему? Чи тут теж є нюанси?
– Україна не може відповідати за те, що відбувається за межами території, яку вона контролює – якщо щось станеться на ділянках нафтогону за межами України, для України це буде форс-мажором. Водночас я б не виключав зупинок транзиту нафти для проведення ремонтних робіт на нафтогонах, що зменшить їхню пропускну здатність чи взагалі зупинить транзит, але такі зупинки мають мати визначений термін, крім того, за надмірні обмеження може бути передбачена неустойка чи компенсація в договорах.
– Завжди цінував, пане Вікторе, Ваше вміння робити дипломатичні підказки. Щиро дякую за роз’яснення.
Розмовляв Микола САВЕЛЬЄВ
