“Вар’ят та монашка”: про свободу, тоталітаризм, відповідальність
Новий театральний сезон Львівський академічний театру “Воскресіння” розпочав із прем’єри “Вар’ят та монашка” Станіслава Іґнаца Віткевича.Режисура, сценографія та костюми – заслуженої артистки України Алли Федоришиної.
Дія п’єси “Вар’ят та монашка” розвивається в божевільні, якау світовому мистецтві часто постає як алегорія суспільства. Твір «у сатиричній формі піднімає проблеми свободи людини, свободи слова, неможливість існувати в тоталітарному режимі, коли за тобою існує постійний нагляд “лікарів”. Навіть кохання тут не справжнє. Але мрії поета літають десь високо в хмарах, і ніякі досліди катів не в змозі їх знищити», – пояснюють в анотації до вистави.
Актори, задіяні у виставі, створили органічний ансамбль, переконливо втілюючи своїх непростих персонажів. Сюжет,поданий трохи хаотично, змушує міркувати про свободу та її обмеження, про види норми й анормальність, про відповідальність та спроби її уникнути. Вистава наповнена психоделічним настроєм, що його нейтралізує і наче виводить глядачів з трансу уривок з пісні Клавдії Петрівни: «Лікарі кажуть, / що це депресія / Мама каже, що я лінива / Навколо якась репресія / Всюди сонце, в мене злива / Всюди сонце, в мене злива / Всюди сонце, в мене злива / Всюди сонце, в мене злива, / Але я щаслива».
Довідка. Станіслав Іґнаци Віткевич, знаний більше під псевдонімом Віткаци (Witkacy) – польський драматург, теоретик мистецтва, художник, портретист, публіцист, філософ та фотограф. Віткаци творив своє життя, як і своє мистецтво, таким же химерним, з відчуттям катастрофи, з возвеличенням Ідеї. Взагалі події з його життя нерідко стають матеріалом для його текстів. Віткаци більше експериментує з формою, аніж із самою мовою. Воно й природно, бо ж Віткаци займався візуальним мистецтвом, він — художник. І візуальне прозирає крізь його п’єси детальними описами зовнішності персонажів та інтер’єрів, кольорами одягу та іншими такого штибу дрібницями. Майже в кожній п’єсі з’являється митець (чи письменник, чи музикант), який мусить довести, що він достатньо великий.
Ангеліна СЛОБОДА, студентка факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка
