Відставка зеленого кардинала
В наш час бути сучасною Касандрою – справа вельми невдячна. Але я таки спробую. Отже, найближчим часом ми навряд чи побачимо екскерівника ОП Андрія Єрмака у складі штурмових загонів на «нулях» чи в брудній смердючій «еспешці» під ударами КАБів на Покровську. Чому? Та все елементарно просто: більшість військових, яка реально хоче бачити колишнього сірого кардинала поруч зі собою, переслідують лише одну мету: вони прекрасно розуміють, що з приходом ТАКОГО військовослужбовця саме їхній підрозділ буде прекрасно забезпечений технікою, «мавіками», РЕБами, озброєнням і спорядженням, і цей підрозділ навряд чи пошлють у таке місце, котре на фронті називають «повні єб…ня!» І не треба зі мною сперечатись: старий воїн – мудрий воїн!
Пам’ятаєте «Швейк іде на війну»?
«Якщо Єрмак “іде на фронт”, то це може бути спосіб уникнути кримінальної відповідальності. Не хочеться порівнювати Андрія Єрмака з Романом Насіровим… Чи це емоційний благородний порив? Хотілося б, але: “Я йду на фронт і готовий до будь-яких репресій. Я – чесна й порядна людина. Мене зганьбили і мою гідність не захистили, попри те, що я перебуваю в Києві з 24 лютого 2022 року. Я не хочу створювати проблем для Зеленського – я йду на фронт”.
P.S. Добровільну мобілізацію Насірова скасували після суспільного резонансу».
Як думаєте, це хто написав? Та ви вже знаєте! Це людина, котру тривалий час опозиція вважала стовідсотково людиною Єрмака – ексцентрична нардепа Мар’яна Безугла. Особисто для мене цей допис є свідченням того, що вірного прапороносця зеленої безідейності та справжнього майстра двірцевих інтриг Андрія Єрмака по-справжньому вигнали з палацу, а не просто змінили його титул «сірого кардинала» на якогось «придворного запалювача лампад» без зміни прямих функцій. За інформацією з дуже надійних джерел, пул експертів та «позитивних» блогерів ОП імені Єрмака» розпущено. Частина пішла у вільне плавання, бо без грошей у конвертах їхня думка просто не може викрастилізуватись так чітко… Сам Зеленський відверто розгублений і не знає, що відповідати своїм злозичливцям, котрі, споглядаючи нечуване, ОБШУКИ В ЄРМАКА, з наполегливістю зубного болю нагадують його наразі фальшиво-пророче: «Я з Єрмаком прийшов – я з Єрмаком піду!»…
«Має лишитись тільки один!»
Найбільш реальними кандидатами на посаду голови Офісу президента станом на сьогодні є міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, міністр оборони Денис Шмигаль, перший заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця, голова ГУР Кирило Буданов і заступник глави ОП з воєнних питань Павло Паліса. Я б ставив на Палісу, хоча ті, хто реально знають розклад при дворі, кажуть, що замінити монументального Єрмака в тому обсязі роботи, котрий він проводив майже шість років (про її користь чи шкоду – окрема розмова) не зможуть навіть усі троє разом взяті. Кирило Буданов мав би відмовитись через вроджене внутрішнє відчуття самозбереження, хоча останніми місяцями Єрмака найбільше боявся саме його. І, скажемо правду, небезпідставно. При зеленому дворі генерал-диверсант багато чого навчився і головне – спокійно сидіти біля берегів річки, очікуючи, коли хвилі принесуть тіла його політичних ворогів…
«Все вже вкрадено до нас!!!»
Наразі НАБУ і САП вдалося вилучити два ноутбуки і декілька єрмаківських телефонів, вміст яких, як стверджують співрозмовники в антикорупційних органах, почали вивчати того самого дня. Секретом Полішинеля є те, що фраза з радянського фільму – комедії «Операція Ы» «Все вже вкрадено до нас!» стала гаслом «Мендічгейту», бо всі прекрасно розуміють, що всі схеми скандального багатосотмільйонного розкрадання вже давно зафіксовані і їх тепер треба тільки легалізувати. Якщо буде на те воля вищих сил. Чи осіб, котрі їх репрезентують…
Вчасно зникнути – ось мистецтво справжнього фокусу!
І Єрмак 28 листопада після «зради» друга Володі, з яким «тягав залізо в бункері» і незламний образ якого він і створив, несподівано усвідомив, що вся ця шалена буча на кшталт «американці разом з Рашею позбавляють нас головного перемовника і борця за мир!», яку Офіс президента почав через пригодовані телегрампомийки і корисних ідіотів, не спрацювала. Він вирішив, як Остап Бендер, вчасно покинути поле гри в зелених Нью-Васюках! І, попередньо влаштувавши Володимиру Олександровичу неймовірний за емоціями скандал та правдиво змалювавши йому найближчі мінорні кар’єрні перспективи, вирішив сховатись від підозри, говорячи образно, під крилом «Птахів Мадяра». Прихопивши з собою якісь страшні зелені таємниці і залишивши біля президента Зеленського сотні своїх вивідувачів, котрі були призначені на свої посади через єрмаківське сприяння чи вказівки. А президент лишився на цьому владному човні, нагадуючи собою спантеличене Муму, котре Герасим чомусь передумав топити…
Міндіч знає місце, де печера зі скарбами Алі Баби?
І Зеленський, який за кілька діб до цих подій начхав на думку фракції «Слуг народу» і навіть волюнтаристськи послав Алі Бабу на чолі делегації для перемовин з американськими партнерами у Швейцарії, тепер лишився в ситуації, коли непідконтрольні йому слідчі непідконтрольного йому органу вивчають подробиці діяльності його найкращого друга і співзасновника 95 Кварталу Тимура Міндіча, втеча якого, організована самою українською владою, так стовідсотково і не змогла вберегти фігуранта «Міндічгейту» під кодовою назвою «Портрет», від реальної небезпеки. Адже Вищий антикорупційний суд (ВАКС) вже обрав запобіжний захід бізнесмену Тимуру Міндічу, який фігурує у справі НАБУ про корупцію в «Енергоатомі» – заочний арешт.
Це необхідно, щоб оголосити Міндіча в міжнародний розшук. Прокурори пояснили, що після обрання запобіжного заходу справу можуть передати до Інтерполу для затримання Міндіча, зокрема під час перетину кордону. Раніше журналісти з?ясували, що Міндіч скористався послугами львівського «віптаксі» і виїхав з України за кілька годин до обшуків детективів НАБУ в його квартирі.
Віталій Портников: «Відставка Єрмака не збільшує шансів на мир»
Політичний експерт Віталій Портников вважає, що звільнення Андрія Єрмака не вплине на шанси досягти миру з Росією та на переговори зі США і не змінить перспектив припинення вогню. Попри поширені твердження про те, що відставка Єрмака нібито пов’язана з американським мирним планом і тиском адміністрації Дональда Трампа на Україну, Портников наголосив, що ці припущення не мають під собою підстав. Він зазначив, що президент Росії Володимир Путін не зацікавлений у реальних мирних домовленостях з Україною.
Сергій Марченко: «Зеленський не делегуватиме наступнику Єрмака стільки повноважень»
А військовий-блогер Сергій Марченко вважає, що думка про те, що після звільнення Єрмака нічого не зміниться – хибна. «Ідеологом автократичної моделі управління державою, де все було зав’язане на президента, був не Єрмак. – пише він. – Тому звільнення Єрмака нічого не змінить в бажанні президента керувати країною одноосібно. Тож після вигнання Єрмака дійсно немає передумов відходу від авторитаризму і створення демократичної коаліції на заміну діючій монокоаліції СН/ОПЗЖ. Але так само правда, що іншої настільки довіреної особи, як Єрмак, у президента просто немає. Хто б не прийшов на посаду Єрмака, в нього вже ніколи не буде влади Єрмака. Немає довіри президента – немає влади. Зеленський не делегуватиме стільки влади, як делегував Єрмаку, бо це дуже швидко зробить з нового керівника офісу президента конкурента – впливову політичну фігуру, яка захоче піти на вибори без корупційних шлейфів і високого антирейтингу. Президент зараз буде змушений замість одного центру сили – Єрмака, вибудувати якусь систему стримувань і противаг між членами своєї команди. Це однозначно ПЛЮС, тому що буде змагальність, конкуренція в оточенні президента і, відповідно, прогрес. Саме тому я думаю, що відставка Єрмака буде КОРИСНА, хоч це не змінює всю систему».
Анна Оскоміна: «Єрмак – поганий стратег, який вляпався в Міндічгейт!»
Цікава думка блогера Анни Оскоміної, з якою я особисто солідарний: «Судячи з того, що сказав Єрмак наостанок, то він дуже ображений. “…мою честь не захистили…”, “…мовчать навіть ті, хто знає про мене правду…” Це фрази людини, яка вважала, що за все, що він зробив, його захищатимуть за будь-яку ціну, впишуться до кінця. Грішним ділом, я думала, у них з Зє домовленість: Єрмак всотує весь негатив, спрямований на Зє, а в час Ч приймає на себе відлуп, який рано чи пізно станеться. Може, і на «кічу» сходить, якщо треба, але ненадовго і вийде “вірним псом, що страждав за патрона”. Але з реакції схоже, що такої домовленості не існувало. Бо тоді він мав би сказати щось на кшталт – “я зробив все для свого президента, якщо це його рішення, я приймаю його смиренно”. Але ж так не сталося. Сталося те, що він вважає, що з ним вчинили несправедливо. Він сильно ображений, розумієте? Я дотримуюсь тієї ж думки, яку розкривала в своєму дописі про книжку, яку “точно читав Єрмак”, – він насправді хріновий стратег, який вважає себе Макіавеллі. Ніколи б хороший стратег не вліз особисто в такі грубі, смердючі історії, як Міндічгейт. Звичайно, не варто забувати, що це все може бути талановитою грою, ну, тоді слідкуємо за железняковськими маркерами. Найближчим часом дізнаємося… Все ж інтуїція мені підказує, що його таки викинули на узбіччя. І це той випадок, коли я не хочу помилятися».
Як не дивно, я теж рідко помиляюсь в прогнозах, попри те, що не бачу в силу об’єктивних причин всієї картини. І саме тому дозвольте короткий прогноз: про Єрмака ми ще обов’язково почуємо. В якій іпостасі – питання окреме. Надто багато після себе він залишив ображених і тих, хто постійно відчував себе поряд з ним несамостійним, приниженим і другосортним. А люди такого не забувають. І не прощають.
І трошки про Зеленського. Відхід на маргінес Єрмака – початок його політичного кінця. Він звик до Єрмака, як травмований до милиці, і коли ця допоміжна конструкція, що дозволяла йому гордо тримати голову, зникла, її носій одночасно з полегшенням відчув нелюдський страх. Страх власного падіння.
Микола САВЕЛЬЄВ
