П’ятниця, 1 Липня

За домашнє насильство каратимуть жорсткіше

Війна росії проти України привносить зміни в українське суспільство. Чима-ло українців переходить у живому спілкуванні й у соцмережах на українську. Нарешті запровадили візовий режим з росією. Заборонили концерти російських виконавців, російську музику в транспорті та громадських місцях і ввезення книжок з росії. Зі шкільної програми вилучили твори російських письменників. Шкода тільки, що платимо за це таку дорогу та важку ціну – людські життя.

Низка змін, які чекають на нашу країну, пов’язані з заявкою України на членство в ЄС. Адже Євросоюз висуває низку умов та побажань своїм членам на кандидатам у члени. Зокрема йдеться про ратифікацію Стамбульської конвенції – «Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами». За інформацією «Європейської правди», плани щодо ратифікації конвенції були особливо важливі для Нідерландів і Швеції – країн-скептиків, які зрештою погодилися підтримати статус кандидата для України.

   До ратифікації Стамбульської конвенції Україна йшла понад 10 років, хоч однією з перших підписала її у ще у 2011 році. Пробували ратифікувати угоду 2016-го, але невдало, причина – слова «гендер» і «сексуальна орієнтація» в тексті документа. Проти виступала зокрема Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій, яка 16 червня цього року також закликала Верховну Раду зняти з розгляду питання про ратифікацію Стамбульської конвенції, щоб запобігти «ескалації напруженості та розколу українського суспільства». Релігійні діячі наголосили, що Стамбульська конвенція запроваджує поняття «гендер» як ідеологічний концепт самоідентифікації людини.

18 червня президент України Володимир Зеленський запропонував парламенту ратифікувати Стамбульську конвенцію, але з окремою заявою. Мета конвенції – захист жінок і недопущення домашнього насильства, зокрема щодо чоловіків і дітей. У статті 4 конвенції зазначено, що виконання її положень передбачає захист прав жертв насильства будь-якої статі, гендеру, віку, сексуальної орієнтації, переконань, походження та стану здоров’я. Також Україна не розглядатиме положення конвенції, які зобов’язують до змін у Конституції, Сімейному кодексі та законах щодо інститутів шлюбу, сім’ї й усиновлення.

І от у понеділок, 20 червня, Верховна Рада підтримала ратифікацію конвенції, за проголосували 259 народних депутатів, проти – 4, утрималися – 25.

Як пояснює «Ліга.нет», Стамбульська конвенція – міжнародна угода Ради Європи та перший міжнародний законодавчий акт, що передбачає захист прав жінок. Документ передбачає кримінальну відповідальність за насильство над жінками. Це стосується сексуального, психологічного й фізичного насильства, а також переслідувань, каліцтва жіночих геніталій і примусових дій щодо шлюбу, аборту та стерилізації. Документ підписали 46 країн і Євросоюз. Проте ще 10 (до нинішнього голосування і Україна), не ратифікували угоди. Водночас, як зазначає gazeta.ua, Туреччина офіційно вийшла зі Стамбульської конвенції. Денонсувати угоду має намір Польща.

Пояснення юриста

   Керівник правничої компанії «April Consult» Юрій ТАНАСІЙЧУК у коментарі «Ратуші» зазначив:

– Ратифікація Стамбульської конвенції систематизує і дасть однакове розуміння поняттям насильства, здебільшого це стосується домашнього насильства щодо жінок. Кожна країна трактує його у свій спосіб, є різні покарання за вчинення насильства і різні процедури ведення і дослідження. Ця практика в Європі була доволі різношерстою. Відповідно свого часу Рада Європи прийняла конвенцію щодо запобігання насильству, превентивних методів вчинення насильства. Цю угоду поступово ратифіковували різні країни. Багато працювали над тим, щоб угоду ратифікувала Україна. Не до кінця розумію, чому ми так довго відтягували і які перепони були. Але це важливий крок. Можна всіх привітати, що ми вчергове класифікуємо свої нормативно-правові акти і робимо їх більш досконалими в окремих сферах і синхронізуємо себе з європейським простором.

– Які зміни в кримінальному законодавств це за собою потягне?

– Це точно стосуватиметься Кодексу України про адміністративне законодавство, а особливо Кримінального кодексу України. Ратифікація конвенції – перший крок, а другий крок – Рада має здійснити точкові, сформовані зміни в покарання, які сьогодні діють в Україні.

– Покарання будуть жорсткіші?

– Так. Насамперед буде чітко встановлено, що ж таке домашнє насильство, будуть чіткі рамки, бо в нас зараз надзвичайно великі труднощі щодо самого визначення домашнього насильства. Воно буває різних форм, ми говоримо не тільки про фізичне насильство , є нефізичні форми. Друге – класифікують також, у який спосіб воно здійснено і притягнення до відповідальності особи, або осіб, які могли тому запобігти і які його вчиняли. Не скажу, що в нас така практика була відсутня, але розуміння на ріні держави, різних інституцій, державних служб, що ж таке домашнє насильство насправді не було. Стамбульська конвенція дає таку основу, а навколо цього можна побудувати державну політику щодо протидії чи запобігання. Строки визначені і мені здається, що немає окремої вимоги, щоб усі держави синхронізували однакові строки щодо покарань осіб, які вчиняють, але це буде достатньо жорстко. І є фактично третій етап такої зміни державницької політики, особливо в частині Сімейного кодексу і загалом сім’ї. Треба нагадати, що декілька років тому Україна нарешті навела лад з батьками, які не платили аліментів роками, і знайшла механізми, які добре запрацювали. Це хороший кейс. Так само ратифікуючи конвенцію, держава каже, що ми беремо на себе відповідальність, що ми за превентивні заходи і за організацію політики випередження стосовно домашнього насильства щодо жінок та інших осіб. Починаємо класифікувати спільно з європейським простором і робимо жорсткіші покарання щодо осіб, які їх вчиняють. І четвертий крок – поняття насильства стає повноцінним, йдеться не тільки про фізичні ушкодження, а й про вчинення систематичного тиску, приниження гідності, що теж може бути одним з елементів домашнього насильства.

– Чи є якісь підводні течії?

– Вони не підводні, а поверхневі. Це неадекватність окремих урядовців, неадекватність політикуму і політично мінлива погода. Якихось обставин, які відповідають здоровому глузду, я не бачу, щоб вони заважали просуванню практичної частини ратифікації цієї угоди.

Христина СЛЮСАРЧУК,
Наталя ДУДКО

до теми

Сім умов, щоб не втратити статус кандидата до Євросоюзу

Одночасно із затвердженням статусу кандидата на вступ до ЄС для України Брюссель висунув на адресу Києва вимоги щодо проведення реформ, надавши список із семи пунктів. Невиконання їх може обернутися скасуванням кандидатського статусу. Про це пише в “Європейській правді” її головний редактор Сергій Сидоренко.

   “Вимоги, прописані зараз, треба виконати для того, щоб Україна зберегла статус кандидата. У документі чітко зазначено, що нинішнє надання статусу не є остаточним, і ЄС може скасувати його у разі, якщо офіційний Київ ігноруватиме порядок денний реформ (те саме стосується і Кишинева)”, – ідеться в статті.

Серед іншого, в рішенні міститься пряма вимога до влади в Києві призначити на посаду керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури особу, яка виграла відбірковий конкурс (це Олександр Клименко з НАБУ, однак Банкова вже тривалий час фактично блокує його призначення).

   ЗАГАЛОМ СПИСОК УМОВ ВИГЛЯДАЄ ТАК:

   1) Ухвалити та впровадити законодавство про процедуру добору суддів Конституційного суду України, яке запроваджує попередній відбір суддів на основі оцінки їхньої доброчесності та професійних навичок, як рекомендувала Венеційська комісія;

   2) Завершити перевірку доброчесності Радою з етики кандидатів у члени Вищої ради правосуддя та відбір кандидатів до створення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

   3) Посилити боротьбу з корупцією, зокрема на високому рівні, з ефективним її розслідуванням та судовими рішеннями; завершити призначення нового керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, затвердивши визначеного переможця конкурсу; провести відбір та призначення на посаду нового директора Національного антикорупційного бюро України;

   4) Забезпечити відповідність законодавства про боротьбу з відмиванням грошей за стандартами FATF; прийняти комплексний стратегічний план реформування правоохоронного сектора;

   5) Втілити у дію “антиолігархічний закон” для обмеження надмірного впливу олігархів на економічне, політичне та суспільне життя; це має бути зроблено юридично обґрунтованим способом та має враховувати майбутній висновок Венеційської комісії;

   6) Подолати вплив корисливих інтересів через узгодження закону про ЗМІ з Директивою ЄС про аудіовізуальні медіапослуги та передавши повноваження незалежному регулятору ЗМІ;

   7) Завершити реформу законодавства про національні меншини згідно з рекомендаціями Венеційської комісії, разом з механізмами його негайного та ефективного впровадження.

Ці сім блоків реформ необхідно виконати для того, зберегти статус кандидата. Рішення це чітко зазначає, а також додає, що Брюссель лишає за собою право забрати цей статус у будь-який момент, або ж навпаки – пересунути Україну або Молдову на наступний етап, пише “ЄП”.

“Рішення, яке Єврокомісія ухвалила щодо України (а також щодо Молдови, воно ідентичне), не має аналогів. ЄС ще ніколи такого не робив.

Зазвичай Брюссель або каже, що держава готова до кандидатства, і рекомендує розпочати з нею переговори про членства (як варіант – після виконання певних умов), або визнає, що вона не готова, і пропонує повернутися до питання пізніше, коли претендент стане більш європейським (таке рішення ухвалили щодо Грузії). А щодо нас придумали гібрид.

По суті, Брюссель сказав, що Україна ще не готова бути кандидатом, але, попри це, отримує статус просто зараз. При цьому, на відміну від усіх інших держав, яким давали статус кандидата, в українському висновку немає фрази про запрошення України або Молдови до переговорів навіть за виконання умов”, – зазначив Сидоренко.

Share.

Leave A Reply