Зелена камарилья в пошуках жертовного барана
Західна преса почала активно політично ховати українського Гаранта Конституції. «Узурпатор», «диктатор», «покривач корупційних схем», – пише не найрадикальніша «Файненшл Таймс», яка лише нещодавно співала дифірамби Володимиру Зеленському. То що ж сталось і чому все змішалось у домі Зеленських? Та все дивовижно просто: пам?ятаєте фразу Володимира Олександровича, що він не має часу мислити стратегічно і тому діє тактично? В ситуації з НАБУ і САП сталось те саме. Вслухайтесь у пояснення, які дає медіа екс-генеральний прокурор України Юрій Луценко в ефірі «Еспресо». «Річ у тім, що Офіс президента кілька тижнів тому дізнався, що квартира співвласника “Кварталу 95”, пана Міндіча, перебувала під оперативним та законним прослуховуванням НАБУ. У цій квартирі збиралися люди, які найближчі до чинного президента. У цій квартирі обговорювали і політичні, і бізнесові питання. Пан Міндіч – великий бізнесмен, який займається й енергетикою, і багатьма іншими речами, зокрема торгівлею зброєю на мільярди. І коли в Офісі зрозуміли, що все це зафіксовано, почалася бліцатака на НАБУ”, – зазначив Луценко. За словами Луценка, щоб підтвердити це, достатньо відкрити текст прийнятого під тиском Банкової закону про НАБУ (де тепер так і кортить після літери «А» поставити літеру «Є») і прочитати одну новелу, яку мало хто помітив. Згідно з цим законом, підозру керівнику Офісу президента та його заступникам тепер може вносити лише… Генпрокурор, якого він же і призначив!
Друг російських шпигунів – проти «російських впливів»?!
Зелена влада спробували здійснити атаку, яка зводилась до простого: Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру фактично підпорядкували Генпрокурору. Таким чином Генпрокурор сам міг би визначати, хто з прокурорів розслідуватиме справу. Ба більше, він мав би доступ до всіх справ. Окрім цього, йому ще додали суперповноваження – забирати справу і передавати її в будь-які правоохоронні органи. «Тобто забрати ризикову для політичного керівництва країни справу щодо корупції з НАБУ і передати її в будь-які інші, підконтрольні Офісу президента, органи можна було саме за допомогою цього нового закону. Все дуже просто”, – зауважив Луценко.
22 липня президент Володимир Зеленський якось поспіхом підписав законопроєкт, прийнятий на засіданні Верховної Ради, деякі пункти якого обмежують повноваження Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та підпорядковують їхню діяльність генпрокурору. Дані у картці законопроєкту тричі змінювали: спочатку закон повернули з підписом президента, згодом помітка зникла, а за деякий час у картці знову з?явився підпис Володимира Зеленського. Як пожартував один нардеп в розмові з автором: «підпис – Зеленського, але рука стовідсотково – Єрмака!» Пан Зеленський неймовірно поспішав, бо якби його подільники з 95 Кварталу почали давати покази НАБУ, то доля Нельсона Мандели, який більше 20 років просидів в застінках апартеїду, видавалась би його оточенню дитячою забавкою в пісочниці. І він вирішив притиснути «набушників» усім, що було під рукою. Вірне СБУ витягнуло з комори весь джентльменський набір: три старі ДТП з участю працівників НАБУ, «дагестанець» – «узбек», який допомагав батькові продавати промислову коноплю, і один начебто шпигун в лавах НАБУ, про шпигунство якого керівники структури вже рік знали від працівників СБУ! Все це пан Зеленський гамузом обізвав «російськими впливами» і сказав, що він цього не допустить! З уст людини, котра через російських агентів Дубінського і Деркача розганяла «жму руку обнімаю», через людину Медведчука – Портнова створював каральне ДБР і призначала керувати в СБУ російських шпигунів Кулініча і Наумова – це виглядало якось відверто непереконливо. Але що євнухам до громадянських шлюбів?! Потрібно було алярмово рятувати зади своїх зелених 5 – 6 менеджерів, які конкретно прокололись! Припікало негайно встановити контроль над діяльністю НАБУ, аби запобігти розслідуванням, які могли б торкнутися оточення президента. “Ніхто не помітив, що пан Міндіч виїхав і не повернувся. Тобто цей закон мав за мету зупинити дії детективів НАБУ щодо оголошення підозри та подальших процесуальних дій стосовно корупційних дій найближчого оточення пана Єрмака і пана Зеленського”, – наголосив Луценко.
Країна, що втомилась мовчати!
Після голосування у Верховній Раді, яке проходило під омофором виступу Юлі Тимошенко, яка імітувала оргазм незалежності, узагальненою фразою «Не допустимо колонізації України!», тисячі українців у Києві, Дніпрі, Одесі та Львові, в основному студентська молодь, вийшли з картонками власного виробництва на мирні протести, вимагаючи накласти президентське вето на закон, що значно обмежує повноваження антикорупційних органів.
Банкова такого не чекала. В хід відразу пішли зелені боти, які почали накидати на вентилятор інформаційне лайно про «продажну молодь, котра за 300 гривень працює на Путіна», і вже остогидле: «Не потрібно розхитувати човен!» Та невдовзі менеджери зрозуміли, що лякала зразка 2019 року не підходять, та й акції були надто масовими. У щиро антимайданівській владі, якій важко було зрозуміти силу цієї енергії та природу молодіжних виступів, не передбачили ані таких масштабних протестів, ані настільки жорсткої реакції з боку Заходу. Як не передбачили у лютому 2022 року й неминучість повномасштабного вторгнення Росії, розповідаючи голосом Арахамії, що це «дезінформація Заходу». Вкиди про те, що всі ці виступи організували Сорос, Порошенко і рептилоїди – теж не спрацювали, бо навіть до останніх люмпенів почало доходити, що картон, на якому молодь написала свої вимоги і матюки, коштує копійки, для створення мереживних груп не потрібні гроші олігархів, а можливість молоді влітку в досить безпечних умовах «подвіжувати» і зробити свій маленький Майдан – найкращий час для країни, яка втомилася мовчати, бо «неначасі».
А чому ніхто не підтримав реформатора?
До речі, а чому НІХТО (реально – ніхто!), окрім дивакуватої Безуглої і одного військового, який наїхав на НАБУ, не підтримав чоловіка, який здійснив нечуваний подвиг – НЕ ВТІК?! А де 73 відсотки, які мали зробити нас разом і хоча б поржати?! Адже ще недавно всі вони були переконані, що «сделаем их вместе», а тепер їх голоси чути тільки з ботівських сторінок в соцмережах?! Знаєте, ХТО САМЕ не вийшов на захист зеленого кумира?! А ті самі, що у 2014 не вийшли на захист Януковича! Бо НЕМА ІДЕЇ, котру вартувало б захищати! Не існує того сенсу, за який варто піти з дерев’яним щитом на гвинтівки снайперів! Але відвертий антимайданівець, шоумен Зеленський і таке ж його оточення «наперсточників» і весільних фотографів ніколи цього не зрозуміють, тому завжди будуть цих виступів боятись!
Нагадайте: КУДИ САМЕ пішов русскій корабль?
До речі, про матюки, що так зачепили цнотливців від політики. Вам нагадати «русскій воєнний корабль іді нах@й»?! Чи як з цим бути? Як казав нині вже покійний львівський журналіст Богдан Гнатовський: «Критикуєш, як я написав?! То зроби краще!» Ви зробили краще?! Ви організували щось альтернативне?! Ні?! А знаєте, чому?! Бо кілька Майданів виплекали нове покоління, яке не переймається умовностями, яке не стоїть на цирлах перед владою чи перед особою, яка її уособлює, яке не бунтує, стоячи на колінах; забуваючи «перепрошую» і «будь ласка»! І вони кращі він нас, бо в них війна і сваволя влади витравили страх! Тому – не заважайте їм, а якщо спроможні – допомагайте! Плекайте цей оригінальний пласт громадянського суспільства, нову генерацію розумних, креативних, гідних, антисовкових, принципових, освічених, європейськиорієнтованих, які не виїхали, не втекли і батьки та брати яких воюють! І саме ті, хто воюють, забезпечують нині безпеку цих дітей, бо на дворі не 2013 рік – і образити родичів тих, в кого руках зброя, а на тілі шрами – може тільки самогубець. А якщо силовики зі спецслужб спробують «розрулити» цю ситуацію якоюсь маленькою спецоперацією, то це буде остання їхня спецоперація. Пройде час – і саме ці юнаки і юнки, Володимире Олександровичу, не дадуть сфальшувати вибори через яке-небудь фейкове «електронне голосування». Хоча, як підтверджує Майдан 2014, готовність меншості виходити на протести, на жаль, не скасовує безвідповідальності більшості, котра орієнтується на популізм.
Євросоюз: «А ви куди?!»
Європейський Союз висловив серйозне занепокоєння ухваленням українського закону №?12414 про обмеження незалежності НАБУ і САП. За словами речника Єврокомісії Ґійома Мерсьє, ці структури є ключовими для антикорупційних реформ і мають діяти автономно, щоб підтримувати довіру громадськості та просувати євроінтеграцію. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн особисто звернулася до президента Зеленського з вимогою пояснень, наголошуючи на неприпустимості компромісу з принципів верховенства права — особливо у контексті кандидатства України в ЄС. Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос заявила, що втрата незалежності НАБУ є “серйозним кроком назад” та може підірвати шанси України на вступ до ЄС.
Чому злякався Зеленський?
Зеленський злякався. Це шоу в час війни він же сам і організував. Він зрозумів, що попри часткове знищення масиву компромату проти своїх подільників, ініціатор бучі все-таки серйозно залетів, і на світ з’явилось оце: «Дуже важливо, що суспільство говорить. Я поважаю думку суспільства. Я вважаю, що це цілком нормально – реагувати, коли люди чогось не хочуть, коли людям це не подобається. Люди сказали: «Все повинно бути за законом!» Для мене було важливо почути, щоб ми адекватно їх почули і відреагували. Ми і відреагували!» Тобто, якби молодь не вийшла на вулиці, то все б так і залишилось беззаконням і торжеством сваволі та спробою побудови диктатури в Україні?!! Сьогодні зелена камарилья має серйозний клопіт: вони шукають, ким би з пулу пожертвувати, бо нині кількість можливих підозр, які НАБУ готове вручити, вже перевищує 17 (!!!)
Зелене дно не має дна?
Дно не має дна. Багато хто щиро дивується з «раптового прозріння» депутатів Верховної Ради, з цих пародій на парламентаризм, які зненацька усвідомили, що бутафорно голосували не за той закон і лише зробили «невеличку помилку», коли вирішили позбавити антикорупційні органи незалежності. Не потрібно забувати, що, як вважають політологи, Зеленський не є для «зелених» ані кумиром, ані політичним лідером. Він – лишень гарант їхньої безкарності. І якщо цей щит для слуг від господарів українського народу, не спрацьовує, то його можуть просто викинути. Всі ті депутати – виконавці чужої злої волі, які лицемірно вибачалися за “помилку” в голосуванні, і Зеленський насамперед, можуть виправити цю помилку, сплативши в державний бюджет 1.5 мільярда доларів, які не надійдуть Україні через цю “помилку». У Брюсселі вважають: цей закон ставить під загрозу інституційну стійкість України, її демократичний курс і підтримку з боку західних партнерів, особливо враховуючи військовий контекст та євроінтеграційні плани.
24 липня нардепи зареєстрували в Раді свій новий законопроєкт, який має повернути незалежність НАБУ й САП, яку інші депутати в цих органів і забрали. Натомість Зеленський 24 липня алярмово погодив текст свого законопроєкту, який, мовляв, зробить НАБУ таким незалежним, що скептики змушені будуть плакати, як діти, котрі від п?яного тата дізнались, що Святого Миколая не існує! Смішно? Та якось не дуже… Вдумайтесь, саме Зеленський організовував супровід Чернишову контингентом ГУР і СБУ, аби по дорозі його не одягнули в кайданки співробітники НАБУ та САП! Уявляєте?!! Поки ескшоумен розповідає громадянам у бомбосховищах високі матерії про незламність і потужність, його подільник, засновник 95 Кварталу Тімур Міндіч спокійно втікає до Австрії від арешту. А, між іншим, хто такий Міндіч?
«Коломойскіє своїх нє бросают?»
Тривалий час Володимир Зеленський був тісно пов’язаний з родичами світської левиці Алли Вербер. Ця 61-річна пані з Росії, фешндиректорка ЦУМу, яка раптово померла під час відпочинку в Італії. Ось зять Алли Вербер – це і є відомий український бізнесмен Тимур Міндіч, один з 
співвласників “Квартал 95”. Саме він у 2008 – 2009 році познайомив Ігоря Коломойського з… Володимиром Зеленським! Міндіч є членом опікунської ради Єврейської громади Дніпра. Також він співвласник компанії Green Family Ltd (Кіпр). До 2019 року Володимир Зеленський також був одним із співвласників цієї компанії. Крім того, відомо, що в оточенні Зеленського намагалися не афішувати зв’язок Міндіча та Ігоря Коломойського, хоча саме він відповідав за безпеку передвиборчого штабу і самого Володимира Зеленського під час президентських виборів. Після того, як Зеленський виграв вибори у 2019 році, Тимура Міндіча призначили керувати всіма охоронними структурами групи “Приват” (теперішній охоронець Зеленського Максим Донець раніше був в охороні Міндіча). Можна тільки здогадуватись, якого рівня довірливі і пікантні розмови відбувались в помешканні Міндіча та про які багатомільярдні суми хабарів і зловживання там йшлося, якщо президент зважився для їхнього нівелювання піти на такий злочинний крок, відкривши скриньку Пандори, у якій домінує беззаконня! До речі, як стверджує народний депутат Олексій Гончаренко, НАБУ «засвердлилось» з прослушкою в це помешкання з дозволу сусіда Міндіча пана Боголюбова, якого «набушники» з вдячності за це і вивезли за кордон.
Захід зняв рожеві окуляри
Це реклама статті від BBC у мережі «Х» (колишній твітер): “На думку оглядача Politico Джеймі Деттмера, в України зараз два серйозних вороги. Перший – очевидний: це Росія, яка почала повномасштабну війну і хоче повернути Україну під свій вплив. Другий – менш помітний, але теж небезпечний: автократичні тенденції всередині країни. Вже не перший місяць політики й активісти всередині країни звинувачують команду президента Зеленського в тому, що вона зосереджує забагато влади в одних руках, послаблює роботу парламенту та інших інституцій, а незгодних залякує або звинувачує в “роботі на Москву”. Однак масштаби відступу від демократії стали очевидніші після того, як під ударом опинилися два ключові антикорупційні відомства”.
На мою думку (а я довіряю своїй інтуїції), Захід і Європа, скориставшись цією ситуацією, готуються поставити на Зеленському хрест. Виглядає на те, що там просто втомились ходити в рожевих окулярах. НЕ завадило б зняти зелені окуляри й тим, хто вірив у кінець епохи бідності та в те, що «хуже нє будєт». Буде. Принаймні для одного політика – точно.
Микола САВЕЛЬЄВ
P.S. Єдине, чого я не можу зрозуміти, як людина, яка пройшла війну, – те, що за кілька діб проведення масових акцій агресор Росія жодного разу не спробувала завдати масованого удару по місцях масово скупчення мітингувальників. Але запишемо це в загадки історії, котрі ще обов’язково колись будуть розгадані.
