Дніпровський стрілець
Кривавий месник розворушив масу питань щодо атмосфери у військових частинах і процедури відбору на строкову службу
Минулого тижня ошелешена і розгублена країна спостерігала викладені кимось в інтернет відео і фото моторошної масакри, яку влаштував на території Південного машинобудівного заводу у Дніпрі 20-річний нацгвардієць-строковик Артемій Рябчук. А вже цього тижня — це не вкладається в голові, але в солдата Рябчука, який жорстоко розстріляв товаришів зі служби і одну цивільну жінку, з’явилася численна багатотисячна група підтримки! Люди створили спільноти в соцмережах, де пишуть, що не вважають нацгвардійця винним і хочуть “зламати систему”. Збирають гроші та шукають для Рябчука адвокатів. Також група підтримки дніпровського стрільця створила петицію на його захист, яку хочуть опублікувати на сайті Офісу президента. В петиції просять не саджати Рябчука на довічне, а призначити менш суворе покарання. На момент підготовки статті до друку в петиції було близько 2500 підписів, але їх прибуває щогодини.
У коментарях не всі підтримують таку позицію користувачів, про що прямо і повідомляють: “Ви тут все просто слабі на голову!!! Подивіться в обличчя рідним загиблих і скажіть, що Артемко світлий і добрий хлопець просто розстріляв 10 осіб, тому що до нього погано ставилися там… Серед жертв були цивільні??? Не біда, він бідний хлопчик, не розібрався і в пригніченому стані одну жінку застрелив, іншу поранив… Завтра такі чмошники, як ви, виправдовуватимуть педофіла, якого в дитинстві не любили дівчата і не хотіли з ним зустрічатися…”
Чи можна було б уникнути трагедії, якби з хлопцем якісно розмовляли психологи і в частині був нормальний діалог між керівниками та солдатами? Як він пройшов медогляд, зокрема психіатра? Ці та інші питання з’ясовує спеціальна комісія.
Тим часом 1 лютого Державне бюро розслідувань спростувало чутки про самогубство Артемія Рябчука, підозрюваного у масовому розстрілі на Південмаші у Дніпрі. Про це пресслужба ДБР повідомила в Телеграмі, передає Укрінформ.”Він живий, здоровий в СІЗО. Читає книжку, — наголосили в ДБР, — передає “24 канал”.
Ретроспектива
Близько 4-ї години ранку 27 січня в Дніпрі, на території Південного машинобудівного заводу, 20-річний нацгвардієць Артемій Рябчук відкрив вогонь з автоматичної зброї по варті військовослужбовців НГУ. Внаслідок цього загинули п’ятеро осіб, серед них жінка-працівниця заводу, ще п’ятеро людей поранені.
Після цього підозрюваний утік із місця злочину зі зброєю. Його затримали о 09:30 на вулиці Крайній у селі Підгороднє на Дніпропетровщині. Рябчук здався сам: він попросив випадкову жінку зв’язатися з поліцією та повідомити про його місцеперебування. Весь цей час він був з автоматом і набоями. За словами поліцейських, Рябчук йшов вулицею і його ще здалеку побачили патрульні. Нацгвардієць сам віддав зброю патрульним і здався, опору не чинив.
Згодом підозрюваний вибачився у суді та заявив, що повністю визнає свою провину. „Моє єдине прохання не відправляти мене на гауптвахту, а відправити в СІЗО”, — заявив Артемій Рябчук у своїй промові суду. Адвокат нацгвардійця додав, що „він не хоче повертатися туди, де з нього знущалися”. Врешті, стрілку обрали запобіжний захід тримання під вартою, поки що на два місяці. Він сидітиме в СІЗО до 27 березня.
Мотиви приголомшливих дій нападника досі залишаються невідомими. Народна депутатка фракції “Слуга народу” Юлія Яцик написала у Telegram, що, за попередньою інформацією, два місяці тому підозрюваний запобіг бійці між солдатами.
“Повідомив керівництву, а ті не вжили жодних заходів, визнали його “стукачем” і почали знущатися. Він спеціально чекав два місяці, щоб отримати автомат і помститися”, — зазначила депутатка.
Розстріл у прямому ефірі
Перший заступник міністра внутрішніх справ Євген Єнін розповів, що нацгвардійці забарикадували приміщення, щоб захистити інших військовослужбовців зміни, які перебували в кімнаті відпочинку. Тричі поранений військовослужбовець зміг утекти й підняти тривогу.
Командувач Нацгвардії Микола Балан пояснив, що в кімнаті, куди не зміг потрапити стрілець, перебувало 8 беззбройних військовослужбовців. Загалом же варта, в якій сталась надзвичайна подія, налічувала 23 військових. З них п’ятеро несли службу на постах, решта перебувала в спальних приміщеннях.
З цілого жмутка питань, які виникають з приводу цієї кривавої бійні, вельми цікавими є й такі: хто і як поширив відеокадри стрільби з камер спостереження “Південмашу”? Та звідки з’явилась конфіденційна інформація про загиблих й відео допиту Рябчука, де хлопець після затримання холоднокровно, подекуди навіть з усмішкою, розповідає про хронологію подій?
„Що мене тривожить у цій ситуації. Перше: викладене неофіційне відео допиту. Навіщо це робиться? Друге: викладені кадри розстрілу. Є чіткі етичні табу з цього приводу. Рідні вбитих це бачать. Розстріл у прямому ефірі фактично. Для чого? Щоб добити тих, хто і так віднині матиме чорне життя?”, — написала у своєму фейсбуці журналістка, громадська діячка Зоя Казанжи.
Вбивця — з віруючої сім’ї
Сім’я Рябчук — дуже віруюча і належить до однієї з протестантських церков, — розповіли сусіди „Обозревателю”. „Тато хворів, начебто страждав на епілепсію. І коли Артем після 9-го класу перейшов вчитися в технікум, батько помер. Його мама займається тим, що пече солодощі й торти на продаж. Вона часто приносила частування на заходи у клас. Вони дуже віруючі. Артем теж віруючий хлопець, він часто виступав у класі на теми, пов’язані з Біблією, ми навіть здивовані, що він взагалі пішов служити в армію і взяв у руки зброю. Батьки піклувалися про нього і його сестру. Мама завжди приходила на збори і цікавилася, що в Артема у школі”, — поділилась спогадами одна з мешканок села.
Вона також пригадала трагічну подію з життя хлопця: кілька років тому на його очах потонув друг. „Вони з другом Сергієм після того, як той закінчив 11-й клас, пішли на Дунай на пляж. І той на його очах почав тонути. Артемій нічого не міг удіяти, бо вони обоє не вміли плавати. Сергій потонув буквально за метр від нього. В Артемія був стрес, він бігав пляжем і дуже сильно плакав. Потім він навіть на похорон не прийшов, була тільки його мама”, — пригадує жінка. Пояснити нинішній звірячий вчинок Артемія Рябчука у селі не можуть. Там вважають, що трагедія з його другом теж могла якось на нього вплинути.
У селі також кажуть, що хлопець тримався трохи осторонь від інших, ні з ким особливо не товаришував, але жодними поганими вчинками не відзначався. Також односельці зазначають, що в нього було загострене почуття справедливості. Після школи Артем закінчив аграрний коледж, працював комірником на складі приватного підприємства в Одеській області.
Восени 2021-го його призвали на строкову службу, тобто до інциденту чоловік прослужив кілька місяців. “Він служив в НГУ з осені минулого року. Був задіяний в охороні “Південмашу”. Ніяких відхилень у нього не спостерігалося, він також не входив до групи військовослужбовців, за якою спостерігали психологи”, — розповів представник Нацгвардії Руслан Музичук.
Перебіг розслідування
Державне бюро розслідувань спершу відкрило кримінальне провадження за пунктами 1 та 4 частини 2 статті 115 КК України (умисне вбивство двох або більшої кількості людей, вчинене з особливою жорстокістю). Але врешті Рябчуку повідомили про підозру в умисному вбивстві, дезертирстві та викраденні зброї й боєприпасів. Нині слідство розглядає кілька версій щодо стрілянини, серед них — нестатутні відносини, які могли бути причиною злочину.
У ДБР заявили, що перевіряють інформацію про бійку, яка сталася кілька місяців тому, та цькування Рябчука іншими військовослужбовцями. Також відомо, що Державне бюро розслідувань зареєструвало кримінальне провадження щодо службової недбалості керівництва Національної гвардії, що призвела до трагедії. Працівники Бюро проводять обшук у військовій частині 3021, вивчають документи щодо порядку проходження та організації служби, роботи з особовим складом, роботи психологів відповідного підрозділу, що необхідні для всебічного та повного розслідування цього кримінального провадження. Процесуальне керівництво здійснює спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері. Солдатів нашумілої частини також перевіряють на поліграфі.
“Ще до прибуття в Дніпро ми отримали інформацію, що це могло стати наслідком нестатутних взаємин, психологічного тиску чи зриву. Спілкуючись з особовим складом варти, військовослужбовцями, які несли службу в одному підрозділі, вивчаючи характеристики даного військовослужбовця, ми виявили, що приблизно три тижні тому був конфлікт між двома військовослужбовцями, в який нині затриманий втрутився, щоб розборонити. Про це він доповідав командиру свого взводу. Інших випадків виявити не вдалося”, — розповів командувач Національної гвардії України Микола Балан на брифінгу у Дніпрі, передає “Укрінформ”.
За його словами, командир роти заяв про булінг від Рябчука не отримував. Комісія також спілкується з військовослужбовцями, але досі ніяких свідчень про нестатутні взаємовідносини (“дідівщину”) не з’явилося. Віч-на-віч розмовляли, зокрема, із солдатами, які щойно прибули і склали присягу, але і вони ніяких заяв про неналежні стосунки не робили.
“Я розумію, що зараз вони в шоці і, можливо, не все скажуть, тим більше генералам, заступнику міністра… Але, думаю, завдяки слідчим, офіцерам-психологам, поліграфологу ми встановимо причину”, — зазначив Балан.
При цьому, як зазначив перший заступник міністра внутрішніх справ Євген Єнін, відгуки співслужбовців про Артемія Рябчука цілком позитивні. Колеги стверджують, що він не мав ні з ким конфліктів, був активним. Щоденний медичний огляд жодних ознак знущань не виявляв. Тим більше усіх вразили холоднокровність і професіоналізм, з якими Рябчук вчинив розправу і добивав пораненого.
Як пояснив Балан, психічний стан строковиків оцінює медична комісія під час призову, а потім вони проходять відповідний огляд перед заступанням на бойову службу: з ними спілкується психолог, який може порекомендувати командиру солдата до служби не допускати. Психолог полку, яка спілкувалася з Рябчуком і вивчала його документи з військово-лікарської комісії, ніяких застережень не зробила.
Після цього інциденту голова Нацгвардії Микола Балан подав у відставку. Він розповів, що у військовій частині № 3021, де служив Рябчук, уже відбувалися подібні трагедії — два самогубства солдатів. Ще одне самогубство в Дніпрі нещодавно вчинив молодий нацгвардієць, який був учасником АТО. Балан також відсторонив командування полку, в якому стався трагічний інцидент.
Ким були загиблі?
– Буганов Олександр Олександрович 1987 р.н., старший лейтенант, начальник варти. Служив у внутрішніх військах ще до 2014 року. Захищав Україну на Донбасі, пройшов Іловайськ, був у полоні окупантів. Любив мотоцикли. Одружений. Без батька залишилися дві маленькі доньки.
– Левківський Артем Володимирович, 2000 р.н., старший солдат, помічник начальника варти. Йому залишалося лише два місяці до закінчення строкової служби. Виріс у невеликому містечку Олешки (колишній Цюрупінськ) під Херсоном. Після школи хлопець закінчив кулінарне училище та пішов працювати кухарем. В армію вирішив піти сам, був кінологом — займався службовими собаками.
– Драган Олександр Олександрович, 1997 р.н., молодший сержант. Родом із села Березине Болградського району Одеської області, де нині мешкають його батьки. Хлопець закінчив морське училище, а в армії служив за контрактом. Викладав в інстаграм відео про перебіг служби, деякі — з нальотом легкого тролінгу.
– Чернік Леонід Леонідович, 2002 року народження, старший солдат. Родом з міста Нова Каховка Херсонської області. До служби у Національній гвардії хлопець встиг закінчити професійно-технічне училище.
– Лебединець Віра Сергіївна 1986 р. н. — контролер КПП, відомча воєнізована охорона. Без зброї. Вбита Рябчуком після довгого опору та відмови відчинити двері, що вела до міста. На підприємстві “Південмаш” розповіли, що перед тим, як застрелити Лебединець, нацгвардієць погрожував їй та тягав за волосся. Понад 15 років вона віддала роботі на “Південмаші”. Сиротою залишилась 11-річна донька.
У поранених — позитивна динаміка
З п’яти молодих людей, яких поранив їхній „товариш” зі служби Артемій Рябчук, трьох привезли до лікарні у важкому стані.
„Коли працівники швидкої приїхали, то побачили, що люди лежали у величезній калюжі крові. Величезна крововтрата. Ми одразу почали переливати кров. Вже перелили 12 літрів”, — розповів Сергій Риженко головний лікар обласної Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І. Мечникова, повідомляє hromadske.
Медики поділилися подробицями про стан 22-річної Жанни, яка серйозно постраждала внаслідок стрілянини на “Південмаші”. В неї Рябчук стріляв тричі, щоб вона не подала сигнал тривоги. Поранив дівчину в живіт, плече та праве коліно, — інформує „24 канал”.
Коли військовослужбовицю привезли у лікарню, її стан був критичним. Під час операції хірурги виявили, що весь її кишківник — розбитий. На щастя, тепер медики спостерігають позитивну динаміку. Дівчина пережила дві дуже важкі операції, які вже дають результати. Жанна вже може рухати ногами. Але для остаточного одужання необхідно провести ще кілька операцій. Наразі Жанна, а також 25-річний поранений Ігор, все ще перебувають у реанімаційному відділенні. У трьох інших поранених стан стабільний. Одному з них вже зняли апарат штучного дихання, ще двоє — вже самі дихають та розмовляють. Їх невдовзі переводитимуть з реанімації до стаціонарного відділення.
Скелети в шафі військової частини, або Скринька Пандори № 3021
Військова частина 3021 Національної гвардії України, де сталася трагедія з розстрілом солдатом власних товаришів по службі, і раніше „славилася” нездоровою атмосферою, в ній процвітало приниження військовослужбовців. Так, у 2018-2019 роках щонайменше двоє військових наклали на себе руки. Ще дві спроби суїциду були зафіксовані з жовтня по кінець грудня 2021 року, а п’ять військових покинули частину, пішовши або з переведенням, або зі служби взагалі. Про це розповіла колишня військовослужбовець частини 3021 Національної гвардії України Олена Липовенко в ефірі програми „Свобода слова Савіка Шустера”.
Липовенко проходила службу в цій частині в період з 2018 по 2019 роки. Вона служила на посаді старшого майстра інженерно-технічних засобів охорони — в окремому взводі, зокрема, несла вартову службу.
„Я хочу зазначити: з тим, чим я особисто зіткнулася, може зіткнутися кожна людина, кожен громадянин, кожен нацгвардієць. Так, були в тій частині військовій і тортури, і цькування, і моральний тиск. Особливо на тих, хто більш розумний, більш досвідчений, які не курять, не п’ють, які хочуть домогтися якоїсь справедливості”, — розповіла вона. За її розповіддю, командування частини та офіцери добили її здоров’я, змушуючи нести службу у хворому і виснаженому стані, водночас над нею знущалися, і довели жінку до майже що коматозного стану.
„Іншому хлопцеві, дитині, йому теж заборонили лікуватися, у нього була температура 38-39 приблизно тиждень. Йому не надавали сну, йому не давали відпочинку, його тримали в караулі”, — додала Олена Липовенко.
Тільки завдяки соцмережам і широкому резонансу Липовенко змогла перевестися до Києва і згодом законно звільнитися. А ось її колезі, який служив разом з нею, не пощастило — його незаконно звільнили, чоловік переніс кілька інфарктів. „Його звільнили так, що його посадили в психлікарню без його згоди, забрали у нього документи. Потім його звільнили заднім числом, відпустили. Він зараз судиться другий рік і не може домогтися справедливості”, — розповіла дівчина в ефірі програми.
Мансур та Наталія Вержаковські з м. Голованівська Кіровоградської області вже чотири роки намагаються довести, що їхній син, що служив саме в частині 3021, — не самогубець. Вже після похорону батьки почали з’ясовувати обставини смерті й виявили дані, що сина могли вбити, — повідомляє ТСН.
Про це, розповідають згорьовані батько та мати, свідчили, зокрема, синці на тілі, одяг, одягнений ніби вже на мертву людину, і постріл у праву частину голови, хоча Мансур був лівшею.19-річний Мансур Вержаковський пішов на строкову службу в Національну гвардію в 2017 році. З початку служби Мансур ні на що не скаржився батькам. Але після нового року їм подзвонили по телефону і заявили: син на бойовому посту наклав на себе руки. Наталя і Мансур почали згадувати, що син до смерті сильно переймався через банківську картку, яку залишив вдома і на якій була сума в 10-12 тисяч гривень. “Вони його били, тому що він не дав номер картки, щоб зняти ці кошти”, —вважає мати загиблого строковика Наталія Вержаковська.
Голова громадської організації “Міжнародний центр допомоги” Сергій Косяк розповів, що лише з цієї “прогримілої” частини № 3021 до нього зверталися з десяток призовників. „Починаючи від сексуальних домагань і закінчуючи тим, коли людину залякували, зацьковували його ж товаришами по службі (…) Командири частини відчувають свою абсолютну владу”, — переконаний громадський активіст.
А в призовній комісії хто?
За словами військової психологині Юлії Карапетян, щороку на службу призиваються юнаки із психічними захворюваннями. Тому НП у Дніпрі могло бути наслідком порушення роботи призовної комісії, — інформують „Новини.Live”
“Причиною стрілянини могли стати три обставини: нестатутні відносини, психічний розлад хлопця або обидва фактори разом. Приводом могло послужити як казармове насильство (фізичне чи психологічне), так і порушення під час призову, коли людину забрали на службу, попри психологічні особливості і навіть психічні захворювання”, — каже психологиня.
Світлана ПАВЛИШИН
Коментарі
Сергій КОСЯК, голова громадської організації “Міжнародний центр допомоги”:
“Факти навколо частини 3021 НГУ, де військовослужбовець розстріляв своїх товаришів по службі, обростають жахливими подробицями. Я мимоволі став учасником цих трагічних подій, тому що в 2018 — 2019 році надавав духовну та психологічну підтримку військовослужбовцю цієї частини, якого збочено пригнічувало керівництво. На тлі подій, що відбулися, ця людина звернулася до мене, щоб допомогти їй, домогтися справедливості й закінчити це беззаконня. Після моєї публікації у фейсбуці, мені почали писати люди, які постраждали від сваволі командирів цієї частини, матері вбитих у ній 19-річних синів строковиків, які роками намагаються домогтися справедливості, я просто в шоці, що взагалі таке може бути. Трагедія в частині 3021 НГУ міста Дніпра відбулася б рано чи пізно, як наслідок свавілля, яке там панувало”.
Олег МИЦИК, адвокат:
“Про реальний факт зі своєї практики. Приблизно у 2018 році до мене звернулася жіночка-військовослужбовець “бойової” частини з Львівщини та попросила допомогти достроково розірвати контракт, бо “більше не витримує”. До відома: в умовах особливого періоду це не можливо за деякими винятками. Я розпочав традиційні нотації з приводу того, що вона, укладаючи контракт, повинна була розуміти, що служба — це не забавки. На що отримав шокуючу відповідь: “Я до закриття тюрми 10 років пропрацювала контролером, але такого ставлення до людей, як в армії, я і там не бачила”! Резюме: коли ми говоримо про відповідність до стандартів НАТО, це не тільки калібр патронів чи сумісність систем управління, а й ставлення до військових!”
Дмитро ГНАП, журналіст, телеведучий, політик:
„Наше військо, яке і досі набирається за обов’язковим військовим призовом, так і залишається за суттю радянською армією (…) Ми зможемо уникнути таких випадків, якщо взагалі скасуємо військовий призов, коли наша армія складатиметься лише з вмотивованих і добре піготовлених професійних воїнів, а доповювати її буде справжня територіальна оборона, сформована на праві кожного дорослого громадянина вільно володіти зброєю, щоб захищати нею і свій дім, і свою країну від російського вторгнення”.
Сергій СЕНИК, приватний детектив:
“Рябчук не виглядає забитим та доведеним до стану аффекту нестатутними стосунками. Він описує свої дії, як алгоритм у комп’ютерній грі-стрілялці. Взяв, пройшов, дострілив, не відчинив двері — постріл у голову, використав штик-ніж для врізання колючого дроту, пошук притулку… Боюся, що це перенесення комп’ютерної гри на дійсність. Дуже багато строковиків нині страждають на це. І це ще одна психологічна проблема, бо вона не розкривається узвичаєним у військах тестом на суїцид. І таких молодих хлопців безліч. А як військовий психолог, можу сказати, що цю проблему поки що зовсім не розглядають у силових структурах. Сподіваюся, що страшна подія, що трапилася в НГ, стане поштовхом для її уважнішого вивчення”.
Роман КОСТЕНКО, народний депутат, секретар Комітету з Нацбезпеки та оборони, в коментарі “Сьогодні”:
“Я бачив як він тримає в руках зброю, як він перезаряджає зброю … Не знаю, яка підготовка в цій частині, але охоронні підрозділи так не готують (…) Я вам кажу як людина, яка 20 років прослужила, дуже мало часу з осені, знаючи систему підготовки, щоб отак володіти зброєю, це моя суб’єктивна думка”. Він додав, що не відкидає ймовірності, що це могла бути й диверсія для дестабілізації всередині Нацгвардії”.
