Франц Ксавер Моцарт: лінії протиставлення
До запланованого на 26 серпня встановлення на площі Маланюка неоднозначно сприйнятого пам’ятника молодшому сину Вольфганга Амадея Моцарта — Францу Ксаверу Моцарту ще трохи часу є. А пристрасні дискусії навколо цієї події тільки набувають обертів. І якщо після інформації про ідею пам’ятника чимало людей уперше дізналося або вирішило поглибити свої знання про Моцарта-молодшого, то тепер лепта популяризації припала ще й українському поетові Євгену Маланюку. Сподіваймося, що і його поезії хтось при нагоді прочитає та ознайомиться з біографією.
Колишній головний художник міста Володимир Сколоздра та артдиректорка фестивалю «ЛьвівМоцАрт» Оксана Линів обмінялися публічними висловлюваннями в соцмережах. Володимир Сколоздра вважає, що «пам’ятник Францу Ксаверу Моцарту не може бути на площі Євгена Маланюка з політичних, культурологічних, етичних, а також архітектурних міркувань». Він також запропонував два альтернативні місця для встановлення пам’ятника Моцарту-сину. Перший варіант — біля щойно відкритого Музею модернізму в подвір’ї Палацу Потоцьких на вул. М. Коперника. Тут «він буде логічно сприйматися і як експонат музею просто неба, і як об’єкт фестивалю LvivMozArt, бо саме тут стартують ці фестивалі, і Палац Потоцьких є основною локацією їх проведення, а може, і сам Ксавер тут грав для Потоцького або забавляв його дітей». Другий — сквер біля Музею ідей на вул. Валовій, 18: «Тут він теж буде логічно сприйматися і як експонат музею, і тому, що поруч у цій же будівлі міститься Львівська дяківсько-регентська школа, а Ф.-К. Моцарт акурат був учителем музики. Окрім того, біля Музею ідей є місце з естрадою, в якому проводять кінофестивалі, і це місце може стати ще й перспективною локацією фестивалів класичної музики LvivMozArt».
Оксана Линів переконана, що місце вдале: «Очевидним є те, що на цю площу скульптура, присвячена композитору, підходить ідеально. Адже Моцарт попадає в оточення інших видатних музичних імен, які вже є в цьому районі. Готель Шопен, вулиця Ліста, вулиця Чайковського, на якій розташована філармонія імені Мирослава Скорика».
Дискусії в соцмережах винесли на поверхню кілька тем, які актуальні та часто болісні для львів’ян. Одна з несподіваних — чи потрібно загалом вшановувати у Львові Франца Ксавера Моцарта. Нагадаємо, він 30 років прожив у Галичині, зокрема у Львові, привіз до нашого міста «Реквієм» свого батька і вперше виконав його в соборі Св. Юра. Створив Товариство св. Анни, яке переросло в консерваторію і філармонію, був музикантом та композитором і, за характеристикою історика Андрія Павлишина, був творцем середовища професійних музикантів у Львові, яке чинне досі.
«Між Євгеном Маланюком і Францом Ксавером Моцартом обираю Євгена Маланюка. Йдеться про щось глибше, основоположніше, ніж про вибір між двома прізвищами. Це вибір між модерною Україною (Маланюк) і колоніальним минулим (Франц Ксавер Моцарт). Щодо мене, я б залишив пам’ятник Степанові Тудору. З пам’ятником було все окей. І з Тудором теж усе окей. Якщо ми нищитимемо, бо той був лівий, а той правий, а той ще якийсь не такий, від української культури нічого не залишиться. Такої поетичної експресіоністичної прози, яку писав Тудор, я не зустрічав у жодній іншій літературі. Зрештою, чому не вшанувати Маланюка і Моцартового сина порізну? Чому треба було зіштовхувати їх лобами?», – коментує Tymofiy Havryliv.
Про ідеологічну складову говорить Оксана Бойко: «Яка ідеологія Львова? Чому міська влада активно нищить український простір? І де ті патріоти, що так активно зносили пам’ятник Степанові Тудору (Олексюку), талановитому письменнику та філософу? Кому впоперек горла став Євген Маланюк?».
Натомість Andriy Vodychev опонує: «Так! Як забутий Євген Маланюк! Скажіть, що ми зробили для його пам’яті?. Я не кажу про табличку і назву площі? Хтось робить міжнародні літературні читання, фестивалі, концерти?! Чому з 1993 року досі немає пам’ятника Поету на його площі? Чим ви займалися, ті, хто так нападає тепер на проєкт переіменування? Ви звертаєтесь до громади, творчих спілок: «Ґвалт! Наруга над поетом!» А що ви зробили із громадою і спілками для пам’яті про нього! Не своїм ґвалтом, а реальними справами. Якщо ви так ратуєте про його славне ім’я, чому ви за 28 років нічого не зробили?!».
Протистояння «Маланюк — Моцарт» виникло через саме поєднання назви площі та постаті, яку планують там вшанувати. Але загостилося через озвучену в коментарі Оксани Линів ідею перейменувати площу Маланюка на площу Музики. За словами диригентки, ця ідея належить місту — тобто міській владі. Навряд чи ініціатори (чи їхні помічники у владі) встановлення пам’ятника планували таке протистояння цілеспрямовано (хоч у дискусіях такі думки теж озвучують). Однак воно все ж вийшло і, як зазначає Maryana Dolynska, «міняти назву — символічно «ліквідувати» пам’ять». Адже «Маланюк — «не валізка», — його не можна просто «взяти і перенести» на інше місце (Andriy Greczylo).
Підготувала Наталя ДУДКО
