Героїчний екшн «Запорожець за Дунаєм»
У Львівській національній опері відбулась прем’єра опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського. На сцені Львівської опери це восьма інтерпретація класичного твору, цього разу – з новини українськими сенсами та кодами.
За словами генерального директора – художнього керівника Львівського національного академічного театру опери та балету імені С. Крушельницької; Василя Вовкуна, постановка відбулася в рамках започаткованої шість років тому програми «Український прорив», одним з напрямів якого є актуалізація української класики. «Задум виник три роки тому, за цей час зазнав змін, адже війна, яка триває на різних рівнях, зокрема на культурному, у боротьбі з рускім міром, спонукає шукати нову мистецьку мову, – розповів Василь Вовкун. – «Запорожець за Дунаєм» у нинішній інтерпретації театру – актуальна сьогодні українська героїчна опера».
Режисерка-постановниця, співавторка нового лібрето опери Оксана Тараненко зазначила, що впродовж трьох років, відколи виник задум оновленого «Запорожця за Дунаєм», поставало завдання окреслювати нові сенси, нові українські коди: «Українське слово, українська музика, українське підсвідоме, усі українські якості мають бути втілені новою мовою, яка дійде до свідомості і сердець нового глядача. Ми покоління, яке мали розуміння радянське, пострадянське, тепер нове українське, і наше завдання – створити новий український репертуар. Сподіваюся, що нові покоління українських глядачів будуть знати «Запорожця за Дунаєм» саме в нашій редакції».
Як розповіла Оксана Тараненко «Ратуші», для постановки переробили сюжет, деякі сцени переставили місцями, у музиці додали турецьких рис, з повагою до автора змінили аранжуванн,: «Хіти і найкращі моменти, сольні номери, звісно, залишили, але вони набули нового звучання – більш сучасного, легкого, деякі сцени стали наскрізними. Драматургічно це екшн, відразу відбувається визначна подія, розв’язка якої – наприкінці. Найцікавішою була робота над героями, бо Карась і Одарка тепер не просто літні люди, які сваряться з причин алкогольної залежності. Вони живуть повноцінним життям, своєю українською громадою. І повертаються додому, щоб визволяти Україну. Мені хочеться, щоб глядач поважав цих героїв, шанував їх, хотів бути на них схожим, щоб вони надихали його».
За словами режисерки, є певна проблема з українським оперним репертуаром, тому що його створювали або за російської імперії, або радянської, і «творчі люди були вимушені робити енергетичну і смислову кастрацію, українські сенси не мали тої глибини, на яку вони заслуговували. Можливо, Гулак-Артемовський не мав змоги подати іншу інтерпретацію козацтва. Це програмний твір, і це наша тема, яка у нас в крові, вона важлива для українців».
Нову постановку в театрі присвятили пам’яті Михайла Риндзака (1947 –2022), народного художника України, багаторічного художника-постановника Львівської національної опери. «У постановці на сцені глядачі побачать пучки срібних ниток. Вони мовби пронизують наше буття та пов’язують нас, творців нового “Запорожця…”, із тими, кого вже немає поряд: з моїм братом Михайлом, багатьма постановниками та виконавцями, які впродовж років співали у різних партіях вистави. Ці нитки втілюють наш зв’язок з ними, а ми, працюючи над оперою С. Гулака-Артемовського, не забуваємо про них та їхній внесок», – розповів народний художник України, головний художник театру, художник-постановник нової вистави Тадей Риндзак.
Художниця костюмів Людмила Нагорна зазначила, що костюми дійових осіб у виставі стилізували. В їхній основі – автентичний крій та силует, а також збережено принцип носіння їхніх елементів. Втім, зазначають у театрі, глядачі побачать їх цілком модернізованим.
Наталя ДУДКО
