Понеділок, 16 Травня

Клепарівські черехи повернулися

Дерево, виведене саме у Львові ще орієнтовно у XVI столітті, набуло світової популярності через смакові якості, проте було втрачене на Батьківщині у міжвоєнний період. Ще торік Ботанічний сад ЛНУ імені Івана Франка придбав десять сертифікованих саджанців клепарівської черехи в розсаднику у Польщі. 1 квітня їх висадили на території закладу, пише «Еспресо.Захід».

«До Львова повертається один із його давніх брендів ? клепарівські черехи. Це гібрид черешні та вишні, відомих ще з XVI століття. Черешневі дерева росли в тодішньому передмісті Львова, на Клепарові (сьогодні це Шевченківський район міста, вулиці Клепарівська, Золота, Джерельна). Дерева черехи вирізнялися красою, а плоди смаковими якостями. У ХVІІІ –  ХІХ століттях клепарівські черехи були популярними у світі, тому саджанці активно експортували. Завдяки цьому назву «клепарівська череха» можна знайти у США, Канаді, Німеччині, Польщі. З черех виготовляли соки, десерти, лікери», – йдеться в релізі до події. У 30-х роках ХХ століття черехи пропали, причиною дослідники називають розвиток промисловості на Клепарові, зокрема будівництво залізниці.

   Організатори заходу – Львівська обласна рада, Ботанічний сад ЛНУ імені Івана Франка, ГО «Інститут галицької кухні», проєкт дослідження української кулінарної спадщини «Seeds and Roots».

Мар’яна Душар, одна з організаторок повернення клепарівської черехи до Львова, говорить, що дерево відоме в усіх ботанічних атласах, як визначник, прив’язаний до Львова, пише «Твоє місто»: «Це єдина рослина, яка в назві має прив’язку до Львова, до його території. У світі локальні бренди є чимось, що може привертати увагу до території. Це чудовий туристичний магніт. Мені здається, що повернення клепарівської черехи до Львова – поштовх до початку пошуків, що ще особливого і цікавого у нас у Львові було, але можливо, ми забули».

До початку повномасштабного вторгнення росії планували дати змогу всім охочим, особливо тим, хто мешкає на Клепарові, придбати ці дерева. Наразі наступної весни мають намір посадити на Клепарові перші черехи.

Перша письмова згадка про львівські клепарівські черехи походить з 1555 року, коли міські урядовці застерегли мешканців, щоб ті не сміли нищити черешневих дерев, а навіть навпаки – насаджували нові. Це лише означає, що дерева були виведені ще задовго до того, а на момент видання розпорядження були вже значимими для господарки передмістя Львова. За однією з версій, особливим смаком черехи завдячували поєднанню сонячних схилів місцевості, багатого ґрунту та особливої води – яка, до речі, згодом посприяла побудові саме тут пивоварні.

Наталя БОРИСЛАВСЬКА, Фото надала Маріанна ДУШАР

Черехи у спогадах

«Весна у Львові з’являлася зненацька, якогось квітневого дня, відразу у повній красі, похнучи черемхою, бозом і цвітом яблуні. Квітувала теж славна череха клепарівська, якою засаджували вулиці, зокрема на горі Яцка. Давала неймовірні плоди, подібні лише в далекій Туреччині та Лівані… Смак львівськості терпкий і нагадує смак цього незвичайного фрукта, який нібито дозріває лише в передмісті Клепарова і називається черехою. Це не вишня і не черешня. Череха. Ностальгія любить фальшувати смак, підказує нам відчувати лиш солодкість Львова. Проте я знаю людей, для яких Львів був чашею гіркоти…» (Юзеф Вітлін).

«Клепарівські черехи, натомість, по формі… відібрано під залізничну колію. Реамбуляційна комісія колишньої Брідської залізниці платила по 120 гульденів за одне деревце. Але що це було для власників, яким таке деревце родило черехи завбільшки з волоський горіх, що славилися навіть на столах у Парижі і на цілу, без перебільшення, Європу. З гуркотом першого поїзда з Підзамча до Головного двірця, ніби відрізало. Клепарівські черехи деградували, а садівниче мистецтво вже ніколи не змогло воскресити цю львівську особливість. Розказують, що їм зашкодив дим парових машин – хто, зрештою, знає, як то було…» (Францішек Яворський).

Share.

Leave A Reply