«Мирна» Трампугода: допоможіть — грабують!
Оголошена Дональдом Трампом так звана «мирна угода» для України викликала широкий резонанс не лише в політичних, а й в економічних колах. Зокрема, низка умов, озвучених президентом США, може мати серйозні наслідки для фінансової стабільності країни. Повернення військової допомоги з відсотками, контроль над стратегічними активами та розподіл доходів від природних ресурсів — ці вимоги повністю ставлять під загрозу економічний суверенітет України.
Як такі умови вплинуть на держбюджет, курс гривні, інвестиційний клімат та співпрацю з міжнародними партнерами? Чи здатна українська економіка витримати нові виклики? Відповіді на ці питання шукаємо разом із фінансовим експертом Олександром ПЕРЕПЕЛИЦЕЮ.
— Як ви оцінюєте потенційний вплив вимоги США щодо спільної експлуатації українських природних ресурсів на економічний суверенітет України?
— Вплив вимоги США щодо спільної експлуатації українських природних ресурсів на економічний суверенітет України Конституція України чітко визначає, що всі природні ресурси належать українському народові. Тому передача частини доходів іншій державі або корпораціям без належних гарантій виглядає, як порушення основного закону країни. Офіційна позиція США може полягати в тому, що вони вже вклали значні кошти в підтримку України, і тепер настав час для України компенсувати ці витрати. Це може виглядати як інвестиція в економіку, однак ключове питання — звідки Україна братиме власні кошти на розвиток, якщо значна частина прибутків від ресурсів буде спрямована за кордон? При цьому нові умови угоди можуть відрізнятися від простої моделі 50/50. Якщо замість рівного розподілу доходів фактично йдеться про передачу контролю над ресурсами чи довготривале право на видобуток для американських компаній, це може ще більше посилити економічну та політичну залежність України. Втрата контролю над стратегічними ресурсами може обмежити можливість самостійно ухвалювати економічні рішення та проводити незалежну політику. Крім того, необхідно чітко визначити, на які саме ресурси поширюватимуться ці умови. Якщо угода передбачає лише видобуток і вивезення сировини без розвитку власного виробництва, це може перетворити Україну на сировинну базу для інших країн, що створює ризики колоніальної залежності.
Щоб уникнути цього, потрібно передбачити умови створення додаткових виробничих потужностей в Україні. Якщо будуть будуватися не лише підприємства з видобутку, а й заводи з переробки сировини та виробництва готової продукції, це сприятиме економічному зростанню. ВВП України може суттєво збільшитися, оскільки додана вартість готової продукції значно вища, ніж просто сировини. Україна має всі необхідні ресурси для створення таких умов, і важливо, щоб угода передбачала саме розвиток внутрішнього виробництва, а не вивезення сировини за мінімальними цінами. Ще один важливий аспект — екологічний ризик. Масштабний видобуток ресурсів без належного екологічного контролю може призвести до виснаження природних запасів, забруднення територій та погіршення якості життя населення. Необхідно прописати екологічні гарантії в угоді, щоб мінімізувати негативні наслідки для довкілля.
— Які наслідки може мати вимога повернення з відсотками військової допомоги, наданої США з 2022 року, для фінансової стабільності України? Чи здатна українська економіка витримати такий фінансовий тягар без загрози дефолту чи значного скорочення соціальних видатків?
— Вимога повернення військової допомоги разом із відсотками створює величезний фінансовий тягар для України. Ключове питання полягає в тому, яка саме сума підлягає поверненню, під який відсоток, а головне — коли саме потрібно почати виплати: негайно чи після закінчення війни. Якщо Україна змушена буде почати виплати найближчим часом — це матиме катастрофічний ефект на державний бюджет, оскільки зараз усі фінансові ресурси спрямовані на оборону, відновлення інфраструктури та підтримку населення. Основні ризики:
Загроза дефолту. Україна вже має високий рівень зовнішнього боргу, і додаткове фінансове навантаження може зробити його непідйомним.
Скорочення соціальних видатків. Щоб виплатити борг, доведеться урізати витрати на медицину, освіту, пенсії та соціальні програми, що вдарить по населенню.
Інфляційний шок. Якщо Україна буде змушена залучати додаткові гривневі ресурси для виплат, це призведе до збільшення інфляції, ослаблення гривні та зниження купівельної спроможності населення.
Зменшення резервів Нацбанку. Для уникнення валютного обвалу Україна може витрачати золотовалютні резерви, що зробить фінансову систему більш вразливою.
Ще один критичний аспект — відтермінування боргу. Якщо повернення коштів буде відкладене до завершення війни, це частково пом’якшить наслідки, але проблема все одно залишиться. Навіть після війни Україні знадобляться десятиліття для відновлення економіки, і виплата багатомільярдного боргу з відсотками значно уповільнить цей процес.
Альтернативним рішенням може бути реструктуризація або часткове списання боргу. Україна могла б вести переговори про зменшення суми виплат або конвертацію частини боргу у вигляді інвестицій в українську економіку. Це дозволило б зменшити тиск на бюджет і уникнути ризику фінансового колапсу.
— Як вплине на інвестиційний клімат України передача контролю США над стратегічними активами та інфраструктурою в рамках запропонованої угоди?
— Передача контролю США над стратегічними активами та інфраструктурою України в рамках запропонованої угоди може мати негативний вплив на інвестиційний клімат і загальну економічну стабільність країни.
Один із ключових аспектів цієї угоди — створення керівної ради з 5 осіб, де 3 представники будуть від США, а 2 від України. Це означає повний контроль США над ухваленням рішень, оскільки американські представники матимуть право вето. Фактично, саме вони визначатимуть, які компанії отримуватимуть контракти на видобуток копалин та управління стратегічними об’єктами. В такій моделі Україна опиняється у позиції спостерігача, а не рівноправного партнера.
Цей механізм породжує низку загроз:
— Концентрація влади та обмеження конкуренції
США отримають монопольне право вирішувати, які компанії працюватимуть в Україні. Це може створити умови, за яких інші інвестори просто не отримають доступу до ринку. В результаті конкуренція зменшиться, а вибір компаній буде залежати не від економічної доцільності чи вигідних умов для України, а від рішень окремих осіб у раді.
— Корупційні ризики
Коли вибір компаній залежить не від прозорих тендерів, а від рішення кількох осіб, це створює високий ризик корупції. Відсутність відкритих конкурсів та зрозумілих критеріїв відбору потенційних інвесторів може сприяти лобізму та непрозорим схемам.
— Суперечність із європейськими стандартами
Такий підхід прямо суперечить принципам ЄС, зокрема щодо рівних можливостей для всіх учасників ринку. Євросоюз базується на принципах вільної конкуренції та відкритого доступу до ринків. Введення механізму, де рішення прийматимуться без конкуренції, може поставити під питання майбутнє членство України в ЄС.
— Відлякування потенційних інвесторів
Інвестори, які не мають прямого зв’язку з США, можуть розцінити цю систему як дискримінаційну і просто відмовитися від вкладень в українську економіку. Відсутність рівних умов для всіх учасників ринку може призвести до зменшення загального потоку іноземних інвестицій, що негативно позначиться на довгостроковому економічному розвитку України.
— Ризик втрати стратегічного контролю
Передача контролю над ключовими активами може означати, що Україна втратить можливість самостійно керувати власними ресурсами. Це може позначитися не тільки на економічному зростанні, а й на загальній економічній безпеці країни.
— Чи існують ризики для економічної безпеки України у випадку, якщо угода передбачає обмеження співпраці з іншими міжнародними партнерами, зокрема в енергетичному секторі?
— В умовах війни та економічних викликів Україна змушена шукати нові шляхи розвитку та стабілізації. Проте запропонована угода між Україною та США, якщо вона передбачає обмеження співпраці з іншими міжнародними партнерами, може стати не лише економічним викликом, а й загрозою для енергетичної незалежності країни.
Україна вже мала досвід залежності від одного постачальника енергоресурсів – Росії. Закупівля газу на умовах Москви довгий час створювала ризики як для економіки, так і для національної безпеки. Тепер ситуація може повторитися, але вже в іншому форматі.
Якщо нова угода закріплюватиме пріоритет США у видобутку, постачанні або розподілі енергоресурсів, це суттєво обмежить можливості України самостійно обирати партнерів та диктуватиме правила гри на її ж території. Фактично, це може означати втрату контролю над власним енергетичним ринком.
Україна не зможе вільно обирати найвигідніші пропозиції на світовому ринку.
Це обмежить конкуренцію та може призвести до зростання цін на енергоресурси для підприємств і населення.
Держава може втратити важелі впливу на тарифну політику, що особливо критично для дотаційних галузей.
Загрози для відносин із ЄС та СОТ
Україна знаходиться на шляху до євроінтеграції, і економічні обмеження, прописані в угоді, можуть суперечити принципам Європейського Союзу.
Європейські правила передбачають вільний ринок і рівні можливості для всіх учасників. Якщо ж Україна буде змушена співпрацювати лише з одним партнером, це може:
Порушити Угоду про асоціацію з ЄС, що ускладнить подальші переговори щодо членства.
Ускладнити доступ до ринку ЄС, якщо Брюссель розцінить це як відхід від принципів вільної торгівлі.
Викликати санкції або торговельні обмеження з боку інших міжнародних партнерів, оскільки це суперечить правилам Світової організації торгівлі (СОТ).
Крім того, втрата енергетичної гнучкості негативно вплине на інвестиційний клімат. Україна ризикує стати менш привабливою для західних компаній, які розглядають ринок як відкритий і конкурентний.
— Які заходи необхідно вжити уряду для мінімізації негативних наслідків та забезпечення економічної стабільності?
— Завершення війни відкриє перед Україною нову епоху – епоху відновлення, яка потребуватиме величезних фінансових ресурсів. Однак основне питання полягає в тому, на яких умовах буде досягнуто перемир’я, чи передбачатиме воно репарації від Росії та які джерела фінансування зможе залучити Україна.
За різними оцінками, збитки, завдані Україні війною, вже перевищують сотні мільярдів доларів. Очевидно, що без зовнішньої допомоги країна не зможе швидко відновитися.
Один із можливих варіантів – отримання репарацій від Росії. Проте цей сценарій має багато невизначеностей:
Чи буде Росія змушена платити репарації за умовами мирної угоди?
Чи зможе міжнародне співтовариство знайти механізми для конфіскації російських активів за кордоном і передачі їх Україні?
Чи погодяться союзники компенсувати відсутність репарацій іншими фінансовими механізмами?
Якщо питання репарацій не буде врегульоване, весь тягар відновлення ляже на плечі міжнародних партнерів та інвесторів.
Інвестиції: чи зможе Україна залучити достатньо коштів? Після завершення війни Україна отримає певну стабілізацію економіки, що стане потужним сигналом для інвесторів. Однак є важливе питання: які саме інвестиції це будуть – активні чи пасивні?
Активні інвестиції – це вкладення у виробництво, інфраструктуру, створення нових робочих місць. Вони сприятимуть реальному економічному зростанню.
Пасивні інвестиції – це фінансові спекуляції, покупка українських активів без розвитку економіки. Вони можуть лише тимчасово підняти економічні показники без довгострокового ефекту.
Щоб зробити Україну привабливою для активних інвесторів, необхідні:
Гарантії безпеки для бізнесу – стабільна політична ситуація та надійні міжнародні гарантії.
Чіткі правила гри – реформи в судовій системі та боротьба з корупцією.
Податкові стимули – вигідні умови для інвесторів, які вкладатимуть кошти у виробництво, інфраструктуру та енергетику.
Реформи та військовий бюджет: баланс між безпекою та розвитком
Навіть після завершення війни Україна не зможе дозволити собі скорочення військового бюджету. Світова практика показує, що країни, які пройшли через війну, змушені підтримувати високий рівень обороноздатності, щоб уникнути повторення конфлікту.
Проте це створює ризик для економічного розвитку:
Великий військовий бюджет може гальмувати фінансування інших ключових сфер – освіти, медицини, соціального захисту.
Необхідно знайти баланс між модернізацією армії та розвитком економіки, щоб не перетворитися на повністю мілітаризовану державу.
Спілкувалась Христина СЛЮСАРЧУК
