Польща не віддала Німеччині українця, підозрюваного у підриві “Північних потоків”
У Варшаві 17 жовтня відбулося засідання у справі громадянина України Володимира Журавльова, якого Німеччина підозрює у причетності до вибухів на газопроводі “Північний потік”. За його підсумками, суд ухвалив рішення відхилив запит ФРН на екстрадицію українця та постановив негайно звільнити його з-під варти. Про це пише польське видання RMF24.
“Суд не погодився видати німецькій стороні підозрюваного у підриві “Північного потоку” Володимира Ж. і скасував його тимчасовий арешт”, — йдеться у повідомленні. Зазначається, що перед оголошенням рішення суду адвокат українця Тимотеуш Папроцький, заявив що “Володимир Ж. не може розраховувати на справедливий суд у Німеччині”.
“Якщо влада Європейського Союзу визнає “Північний потік 1” та “Північний потік 2” бойовою інфраструктурою РФ, що передбачено регламентами та рішеннями Ради ЄС, які підтримують військові дії в Україні, то як, незважаючи на це знання, Німеччина може побачити дії, які є конституційним саботажем?”, — додав Папроцький.
Як зазначає видання Rzeczpospolita, суд вважає, що німецька сторона не представила достатньо доказів у справі, адже надані документи займають менше однієї сторінки.
“Окружний суд Варшави не має юрисдикції визначати, чи обвинувачуваний був співучасником підриву трубопроводів “Північний потік-1” та “Північний потік-2”, а також оцінювати його винність чи невинність. Польський суд зобов’язаний у рамках цього розгляду оцінити, чи існують якісь перешкоди для екстрадиції обвинуваченого владою Німеччини”, — зазначив суддя Даріуш Любовський.
Також під час засідання захист висунув звинувачення на адресу німецької системи правосуддя, стверджуючи, що, на їхню думку, існує “абсолютна перешкода для виконання Європейського ордера на арешт”.
“Захист стверджував, що можлива екстрадиція підозрюваного до Німеччини порушить його права та свободи. На думку захисту, це пов’язано з політичним контекстом справи та високою політизацією німецьких судів, а також залежністю суддів від виконавчої влади, тобто від політиків. Як приклад такої політизації захист вказав на той факт, що суддів у Німеччині призначають і просувають політики”, — додав суддя.
Після засідання адвокат Володимира Журавльова, Тимотеуш Папроцький, відзначив важливість рішення суду для захисту прав українських громадян у ЄС. “Я вважаю, що сьогоднішній день є одним із найважливіших в історії польської системи правосуддя. Ми дуже раді, що суд не лише прийняв аргументи захисту, а й пішов далі у питанні можливості кримінального переслідування громадян України. Я надзвичайно радий, що жодного громадянина України не можна притягти до відповідальності або засудити на території Європейського Союзу за дії, спрямовані проти Росії”, — сказав Папроцький.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск прокоментував рішення суду, назвавши його справедливим. “Польський суд відмовив у видачі українця, підозрюваного у вибуху “Північного потоку-2”, до Німеччини та звільнив його з-під варти. І це справедливо. Справу закрито”, — написав Туск.
Нагадаємо, 30 вересня у Польщі затримали українця, якого Німеччина підозрює у причетності до підриву на газопроводі “Північний потік” (Nord Stream). Чоловіка затримали в Прушкові та перевели до районної прокуратури у Варшаві. 1 жовтня Окружний суд Варшави ухвалив рішення про тимчасове утримання Володимира Журавльова під вартою строком на 7 днів. 6 жовтня суд продовжив ще на 40 днів тимчасове утримання українця.
Як пише RMF FM, німецька сторона стверджує, що виявила безпосередню причетність українця до вибуху газопроводу. Підозрюваний є інструктором з дайвінгу, і, за їхніми словами, у вересні 2022 року він нібито “приплив із Ростока до Балтійського моря на яхті, потім занурився під воду та розмістив вибухівку на підводному трубопроводі”.
У серпні німецькі ЗМІ повідомили, що Володимир З. останнім часом проживав поблизу Варшави. Як тоді з’ясували журналісти ARD, а також щоденних газет Suddeutsche Zeitung та Die Zeit, на початку червня 2024 року німецька прокуратура надіслала до Польщі європейський ордер на арешт Володимира З., але тоді польська влада не заарештувала українця.
У серпні в Італії заарештували іншого українця, який нібито був причетний до вибухів на трубопроводі “Північний потік”. Його ідентифікували як Сергія Кузнєцова. Він нібито перебував на борту яхти під час диверсії, що сталася восени 2022 року. Німецькі прокурори стверджують, що чоловік нібито координував операцію, а його спільників досі розшукують.
Наприкінці вересня 2022 року вимірювальні сейсмологічні станції у Швеції та Данії зафіксували потужні підводні вибухи на маршрутах газопроводів “Північний потік-1” та “Північний потік-2”. У Німеччині припустили, що йдеться про диверсії, а російський оператор заявив про “безпрецедентні” руйнування.
Оператор газогонів Nord Stream AG заявив, що руйнування відбулися в один день одночасно на трьох нитках морських газопроводів “Північний потік-1” і “Північний потік-2”. В компанії сказали, що пошкодження мають безпрецедентний характер і “терміни відновлення поки що оцінити неможливо”.
Європейський Союз і НАТО назвали великі вибухи в Балтійському морі “умисним актом” саботажу, а Польща та Україна назвали Росію винуватцем. За даними газети The Washington Post, український ексрозвідник Роман Червінський координував атаку України на газопровід “Північний потік”. Червінський заперечував свою причетність. “Усі спекуляції щодо моєї причетності до атаки на “Північний потік” поширюються російською пропагандою без жодних підстав”, — сказав у коментарі WP Червінський.
В інтерв’ю Суспільному журналіст-розслідувач і засновник проєкту Bellingcat Христо Грозєв заявив, що не знає, чи причетний Червінський до цих підривів.
“Щодо його участі у підриві нафтопроводів: він стверджує, що не причетний до цього. У мене немає причин йому не вірити. З другого боку, ще в перші дні після вибухів, на нідерландському телебаченні мене запитали, хто стоїть за цим, і мій висновок був: єдина країна, яка може мати легітимну мету підриву цих нафтопроводів — Україна. Чи причетний Роман до цього? Я не маю інформації”, — сказав Грозєв.
Видання New York Times на початку березня 2023 року написало, що нові дані розвідки, перевірені офіційними особами США, начебто свідчать про те, що “проукраїнська група” здійснила атаку на газопроводи. Тодішній міністр оборони України Олексій Резніков спростував причетність України до вибухів.
У березні 2023 року Володимир Зеленський на запитання Суспільного заявляв, що Україна не причетна до підриву газопроводів. За його словами, таку інформацію можуть поширювати, аби сповільнити допомогу Україні.
Коментар
Boris Nemirovski на своїй фейсбук-сторінці пояснив важливість рішення польського судді:
– В своєму обґрунтуванні цього безпрецедентного рішення (а відмовити Інтерполу в Європі, наскільки я знаю, ще не наважувався жоден суддя, коли вже доходило до суду) суддя проголосив цілу промову про те, що, мовляв, навіть, як і підірвав, то мав на це повнісіньке право, бо його дії були спрямовані проти Росії, яка всупереч міжнародним законам напала на Україну, отже – хлопець діяв у межах законодавства воєнного часу, в нейтральних водах, тому його взагалі не можна судити та звинувачувати за ці дії.
Це не слід сприймати лише як приємну для українського вуха та красиву, емоційну промову симпатика України. Ні. Цей суддя, дай йому, Панотче, всяких гараздів, перебував під час виконання своїх службових обов’язків. І промова його була чітким юридичним формулюванням, яке спиралося на європейське законодавство. А це означає, що своїм вироком він створив юридичний прецедент одразу для двох казусів.
По-перше, він надав підстави іншим суддям в інших країнах Євросоюзу відмовляти в позовах проти українських вояків, яких з подачі Інтерполу (а точніше, з подачі кислобздіїв, які досі мають право звертатися до Інтерполу з “відношеннями” на арешт людей, яких вони називають злочинцями) заарештовували чи можуть заарештувати в Європі через їхню участь у бойових діях проти Сколєновстану. Причому не лише українських вояків-українців, а й українських вояків-громадян інших держав, яких пахоми звинувачують у найманстві (воно зазвичай в Європі заборонене). Всі вони відтепер підпадають під дію вироку та обґрунтування, які оприлюднив оцей мудрий поляк.
По-друге ж, він надав юридичну легітимність будь-яким діям Сил оборони України в нейтральних водах та нейтральному повітряному просторі навколо Європи. А це означає, що ідея про кооперацію з європейськими країнами в справі, наприклад, протидії кислобздійському “тіньовому флоту” набуває законного підґрунтя. Європейці не можуть, наприклад, топити ці іржаві лайби, бо вони не є учасниками цієї війни – можуть лише швендяти навколо поліцейськими катерами та волати “зачинено-заборонено!” в мегафони. А українські добрі дрони відтепер можуть, на повних законних засадах, посилаючись через мегафон на вирок польського судді про те, що Україна має право на воєнні дії проти хуйвейбінів, якщо ці дії вчиняють у нейтральному просторі. А так і до блокади балтийських портів Пахомії недалечко, і до атак проти їх бецаної логістики в Середземному морі – всюди, де можна, за домовленістю з європейськими союзниками, поставити базу українських “Морських малюків”, наприклад. Навчальну. Цілком мирну, доки ті бейбіз перебувають в територіальних водах. А от в нейтральних – то вже інша справа…
Тому я вважаю цей вирок не просто приємним епізодом. Це прецедент, який надає Україні законне право пи…ти пахомські сили всюди, де їх побачать.
