У Львові попрощалися з загиблими від ракетного удару 4 вересня
Внаслідок масштабного ворожого обстрілу по житлових будинках у Львові
4 вересня загинуло семеро людей. 6 вересня підприємця Юрія Арабського поховали на Янівському цвинтарі, акушерку 5-ї міської поліклініки Ірину Демидову – на кладовищі в с. Зимна Вода. Цього дня Львів попрощався з родиною Базилевичів, матір’ю Євгенією та трьома доньками – Яриною, Дариною та Емілією, яких поховали на Личаківському кладовищі. Під час ракетної атаки росії сім’я була разом, однак вцілів лише батько Ярослав.
7 вересня на Личакові поховали колишнього очільника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Олександра Погорецького.
“Давайте таки на ділі хоч трохи станемо тими Базилевичами, яким так співчуваємо і за якими так сумуємо!”
Товаришка родини Базилевичів Мирослава Мельник у своєму дописі на фейсбук-сторінці розповіла, якими вона їх пам’ятає та як ми можемо зберегти пам’ять про них: “Всі ми сьогодні трохи Базилевичі. І таки так, бо кожен з нас вчора, переглядаючи світлини і відео з похорону, відчували такий біль, що словами не передати… Але давайте таки на ділі хоч трохи станемо тими Базилевичами, яким так співчуваємо і за якими так сумуємо!
Замість того, аби шерити на своїх сторінках світлини і відео, які, без перебільшення розривають серце і душу – давайте навколо себе створювати атмосферу, яка панувала в їх родині.
Давайте як Ярина – ставити собі високі цілі і наполегливо йти до них маленькими кроками, як Ярина вчила Дарку кермувати автівкою – старші сестри і брати вчитимуть молодших тим вмінням, в яких кохаються і допомагатимуть їм у їх починаннях!
Давайте як Дарка – будьмо лідерами з нестандартним мисленням і запалюймо своїми ідеями всіх навколо, як Дарка – бачитимемо в людях найперше добре, бо жодного разу від неї ні я, ні моя Соля не почули поганого про когось слова.
Давайте як Міля – твердо знатимемо чого хочемо, а чого ні і вміймо про це сказати.
І давайте будьмо такими батьками, якими були Ярко з Жекою. Коли Жека своїм теплом робить такий родинний затишок, в який хочеться повертатися, а Ярко любить Жеку так, що на її місці хоче опинитись кожна, хто в стосунках, чи без них..
Це була без перебільшення родина, яку б і я собі хотіла – радісні, відкриті, розумні, світлі, добрі. Так, вони загинули, і це непоправна втрата, але нехай кожна з них і їх ціле воскресне у нас самих.
Мислю, то буде найліпша про них пам’ять”.
