Українській залізниці — 159 років
4 листопада 1861 року перший пасажирський потяг прибув до Львова із Відня по новозбудованій залізниці від Перемишля. Цей день вважають датою народження Української залізниці
Перші паровози і невеликі промислові залізниці з’явилися у Великій Британії у першому десятилітті ХІХ століття. Їх створення пов’язане з іменем винахідника Річарда Тревітіка. Перша залізниця громадського користування теж виникла у Туманному Альбіоні — її збудував конструктор паровозів Джордж Стефенсон, який, окрім того, вдосконалив конструкцію залізничної колії. Перша велика залізниця громадського користування поєднала наприкінці 1820-х — на початку 1830-х років англійські міста Манчестер і Ліверпуль. Перша громадська залізниця в Україні з’явилася через три десятиліття — вона сполучила Перемишль зі Львовом 4 листопада 1861 року, цей день в Україні святкують як День залізничника. Цю дату вважають своїм днем народження АТ «Укрзалізниця» і її філія «Львівська залізниця».
Зазначимо, що перша залізниця на кінній тязі на території Австро-Угорщини, до складу якої у ХІХ столітті входила Галичина, була побудована у 1820-х роках. Вона поєднала міста Лінц та Будейовіце. Керував будівництвом цієї колії Франц Антон фон Гестнер, який також долучився до будівництва першої у Російській імперії Царськосільської залізниці.
Що ж до будівництва в Австрійській імперії залізниць на паровій тязі, то першим ідею будівництва колійної дороги від Трієста на Адріатичному узбережжі через Відень і аж до Львова і Бродів на Галичині висловив професор геології Віденського університету Франц Ксаверій Ріпль. Збудувати велику залізницю, яка перетнула б усю імперію Габсбургів, Ріпль запропонував тоді, коли Стефенсон іще тільки будував перші колії громадського користування. Після запуску залізниці між Манчестером та Ліверпулем проєктом Франца Ксаверія Ріпля зацікавився віденський банкір Соломон Ротшильд. Власне Ротшильду вдалося організувати аудієнцію для себе та Ріпля в імператора Фердинанда І. Ця аудієнція відбулася 15 квітня 1835 року. На ній науковець і бізнесмен представили проєкт будівництва трансімперської залізниці, від Львова (із відгалуженнями до Стрия через Самбір) і далі до Перемишля, Ярослава, Підгірця під Краковом, Липника, Прешова, Люнденбурга, Відня, Бруку над Літавою, Любляни із завершенням у Трієсті. Почати будівництво залізниці доповідачі пропонували із ділянки у 60 австрійських миль (455 км) між Віднем і Бохнею, яка сполучила б столицю із промисловою Моравією та соляними копальнями у Татрах. Імператор Фердинанд І вислухав банкіра та науковця без ентузіазму.
«Для чого Ви плануєте будувати парову залізницю? — мовив імператор позіхаючи. — Я щодня бачу, як прибуває диліжанс із Кардагана, і він ніколи не буває заповненим…»
Щоправда, коли Ротшильд заявив, що пропонує імператорській родині увійти у спілку з ним, а потім діставати прибуток з експлуатації залізниці, імператор Фердинанд І таки погодив, щоб Ротшильду та компанії було видано концесію на будівництво першої в Австрії залізниці — вона так і називалася: «Північна залізниця імені цісаря Фердинанда». Рух на першій ділянці Північної залізниці імені цісаря Фердинанда був відкритий 6 січня 1837 року. Довжина ділянки від Відня до Ваграма становила лише 18 кілометрів.
Північна залізниця імені цісаря Фердинанда мала з’єднати Відень зі Львовом та російським кордоном. В напрямку Трієста концесію на будівництво залізниці отримало товариство Південної залізниці на чолі із Григоріосом Сінасом. Щодо Північної залізниці, то у 1848 році вона сягнула Кракова, але подальша її добудова до Львова сильно гальмувалася…
Якщо говорити про Галичину, то тут перші плани будівництва залізниці датовані 1839 роком. Вони належать видатному драматургу та письменнику, родичу Митрополита Андрея, Александрові Фредру та великому бізнесмену та землевласнику Леонові Сапізі — вони запропонували збудувати в Галичині залізницю від Бохні через Львів до Бережан поблизу російського кордону. Ця залізниця повинна була мати, передусім, економічне значення для регіону. Хоча перший проєкт Фредра — Сапіги і не підтримала імперська канцелярія, все ж в Галичині проявився інтерес до залізничного будівництва, отож у 1840-х роках тут працювала спеціальна комісія на чолі з професором Львівської політехніки Томашком та залізничним інженером Бредшнайдером. Ця комісія до 1845 року розробила проєкт Галицької залізниці, яка мала розпочинатися у Бохні і пройти через Дембицю, Ряшів, Переворськ, Перемишль до Львова. Від Львова колія мала пролягти до села Красного, де б відгалужувалися гілки на Броди, а також на Підволочиськ через Золочів та Тернопіль. Цю залізницю мали будувати за державні кошти. Проте «весна народів» 1848 року і криза, яка виникла у післяреволюційні роки, надовго відклали реалізацію цього проєкту.
Нарешті у другій половині 1850-х років акціонерне товариство Північної залізниці імені цісаря Фердинанда вирішило будувати залізницю від Кракова до Львова і далі на схід і подало на розгляд імператора Франца-Йосифа І відповідні документи. І тут представники галицького бізнесу прокинулися. Ініціативу в свої руки взяв Леон Сапіга, отож було створено акціонерне товариство Галицької залізниці імені Карла Людвіга. Ця компанія отримала концесію на будівництво залізниці на схід від Кракова 7 квітня 1858 року.
Залізницю до міста Перемишля на території сучасної Польщі побудували на початку листопада 1860 року. Ділянка залізниці між Перемишлем та Львовом завдовжки у 13 австрійських миль (98,2 км) була дуже складна для будівництва. На лінії потрібно було збудувати три мости — на В’ярі, Вишні та Верещиці. Значні проблеми створювали багнисті місцевості в околицях Судової Вишні, Городка та Львова. В районі Городка через складний рельєф довелося скоригувати трасу, окреслену іще Бредшнайдером у 1840-ті роки. Залізницю проклали не прямо, а у вигляді двох велетенських серпантинових півкругів. Як наслідок: залізниця між Львовом і Перемишлем стала довша на 15 кілометрів. Уздовж колії було заплановано збудувати 4 станції із двірцями (вокзалами), а також великий залізничний вокзал у Львові, де, до того ж, мали розміститися паровозо-вагоноремонтні майстерні. Керував спорудженням колії між Перемишлем та Львовом інженер Кеб із Німеччини, який добре зарекомендував себе на будівництві інших залізниць.
Зведенням залізничного вокзалу у Львові керував молодий архітектор Людвік Вежбицький (1834 — 1912 рр.), який згодом став керівником Львівської дирекції Австрійських державних залізниць. Про його творіння одна з газет писала таке: «Щодо головного двірця, то це — одна із найкращих споруд у Європі. Довжина його 70 сажнів, а ширина — 10 сажнів (1 австрійський сажень дорівнює 1,8965 м). В майбутньому він слугуватиме пунктом відправлення поїздів — зі Львова до Кракова, Чернівців, Бродів та Тернополя, загальна довжина залізниць становитиме 110 австрійських миль»… Поряд із залізничним вокзалом споруджували також товарну станцію та залізничний поштамт (він, до речі, існує і до сьогодні).
Будівництво залізниці та вокзалу було здебільшого завершене у жовтні 1861 року. Для введення нової залізниці в експлуатацію державна комісія на чолі з інженером Гофінгеном провела перевірку якості виконаних робіт. У приймальному акті від 29 жовтня 1861 року було зазначено, що комісія виявила на станціях Мостиська, Судова Вишня, Городок та Мшана значні відхилення від проєкту, які потребують виправлення. Претензії були і до облаштування насипів та колій. Комісія дала для виправлення огріхів час до грудня 1861 року, але це суперечило планам керівництва залізниці прийняти у Львові перший потяг на іменини ерцгерцога Карла Людвіга 4 листопада.
Під тиском акціонерів Галицької залізниці, державна комісія склала інший акт, яким дозволила прибуття до Львова першого пасажирського потяга 4 листопада 1861 року. Іще 10 днів надавалося для виправлення огріхів, і після повторного огляду залізницю Перемишль — Львів мали ввести у постійну експлуатацію 15 листопада 1861 року.
Після отримання згоди на відкриття руху між Перемишлем та Львовом, керівництво Галицької залізниці імені Карла Людвіга приступило до планування урочистостей. Було вирішено, що перший потяг із Відня до Львова вирушить 3 листопада 1861 року — за розрахунками, дорога із Відня до Львова мала тривати близько однієї доби. В складі урочистого потяга були 4 повозки та 2 вагони, його пасажирами стали акціонери товариства імені Карла Людвіга, а також представники влади.
Прикрашений стрічками і квітами, перший потяг до Львова відбув від перону віденського вокзалу рівно опівдні 3 листопада 1861 року. Його пасажирами були керівник будівництва, генеральний інспектор Кеб, підприємець Кляйн, гості із Брна, Кракова, Опави та інших міст Австрійської імперії. Машиніст дав довгий гудок, і перший потяг до Львова рушив…
До Перемишля потяг прибув зранку 4 листопада 1861 року. Тут до гостей приєднався радник двору Сар та інші представники крайової адміністрації. Від Перемишля до Львова перший пасажирський потяг вів новий паровоз під назвою «Ярослав». Потяг вирушив із вокзалу в Перемишлі о 10-й годині ранку. Він зробив зупинки на всіх великих станціях. У Медиці перший потяг вітали селяни та місцеві музики. На вокзалі у Мостиськах зібралися місцеві шляхтичі та священники. Багато місцевих мешканців зустрічало перший потяг і в Судовій Вишні.
У Львові на площі перед вокзалом з’юрмилося дуже багато люду — всі хотіли подивитися на прибуття першого потяга. Галицький губернатор, його свита та духовенство навіть не встигли вчасно потрапити на цю подію — цікаві мешканці прорвали кордон поліцейських і ринули на перон. Однак від гучної церемонії відкриття залізничного руху до Львова керівництво Галицької залізниці відмовилося. Не в останню чергу через те, що на будівництві залізниці загинуло багато робітників. Тому церемонія відкриття була вельми скромна, а заплановані на урочистості кошти перерахували товариству допомоги вбогим.
Зазначимо, що через 5 років залізниця поєднала столиці двох австрійських провінцій, заселених українцями, — Галичини і Буковини. Перший потяг зі Львова прибув до Чернівців 1 вересня 1866 року. Цю колію збудувало Товариство Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці.
У 1869 році Галицька залізниця імені Карла Людвіга сягнула російського кордону в Бродах — рух робочих поїздів до Бродів почався 2 травня 1869 року, а в постійну експлуатацію залізницю було прийнято 15 липня 1869 року. Перший потяг до Тернополя прибув 22 грудня 1870 року, а 4 листопада 1871 року, тобто рівно через 10 років після того, як перший потяг прибув до Львова, відкрився рух потягів до Підволочиська на російсько-австрійському кордоні…
Антон ЛЯГУШКІН, Дмитро ЯНКІВСЬКИЙ, спеціально для «Ратуші»
