Укриття не для всіх
Українці, зокрема львів’яни, нерідко ігнорують сигнали повітряної тривоги і не йдуть в укриття. Частково – через байдужість, невідповідальність, втому чи з інших причин. І все ж вірогідно, що трохи більше містян спускалися б в укриття, якби такі були поблизу, та ще й відчинені. Про ситуацію з бомбосховищами, а якщо точніше, з їхньою відсутністю, «Ратуша» писала ще за тиждень до повномасштабного вторгнення росії в Україну. На жаль, відтоді практично нічого не змінилося. Подекуди мешканці прибрали в підвалах своїх багатоповерхівок, про надійність яких як укриттів усе одно мають сумніви. Де можливо, розчистили та довели до пуття підвальні приміщення в школах. Згадали, де в радянські часи були бомбосховища, й дізналися, що ці території або розпродані, або непридатні для перебування. Тому львів’янам не так уже й легко реалізувати сказані напередодні Дня незалежності слова голови Львівської ОВА Максима Козицького про те, що коли чуємо сигнал тривоги, маємо йти в укриття. Надто якщо тривога застала їх не вдома і не на роботі. Бо тоді очевидною стає проблема з громадськими укриттями в нашому місті.
Як готуються інші міста
Час до часу в ЗМІ та соцмережах з’являється інформація про те, як виглядають бомбосховища в інших країнах, зокрема Ізраїлі та Фінляндії. Про систему різного типу укриттів в Ізраїлі, у якому в будівлях двері відчинені, щоб кожен міг заховатися від загрози. Про бомбосховище в столиці Фінляндії з футбольним полем, кафе, дитячим майданчиком та спортзалом, яке вміщує населення всього міста і може врятувати від потужного удару, навіть ядерного.
23 серпня президент Володимир Зеленський підписав законопроєкт про бомбосховища в кожній новобудові. Українські міста переймають досвід інших країн. Зокрема Ізраїлю, де з 2008 року уряд вирішив розміщувати на автобусних зупинках бетонні укриття, повідомляють «Вікна». 25 захисних залізобетонних конструкцій, кожна з яких зможе вмістити близько 50 осіб, встановлять на зупинках громадського транспорту в Харкові. Обладнати укриття на зупинках вирішила Кропивницька міська рада, відповідний проєкт розробила Київська міська рада. Дніпро замовило в місцевих архітекторів близько 20 вуличних модулів-укриттів.
Що у Львові?
Чи є у Львові справжні громадські укриття? Запитує у дописі на своїй фейсбук-сторінці громадський активіст Антон ЛЯГУШКІН. Він зазначає, що в недостатній підготовці до масштабної російсько-української війни винні не тільки Зеленський та його оточення, а й місцева влада. Антон Лягушкін згадує в цьому контексті незмінного ось уже 16 років міського голову Львова Андрія Садового та три каденції міських депутатів, які за час російсько-української війни працювали в міській раді.
«Отож, насправді, відповідальність за те, що pro…bali підготовку до масштабного нападу росії на Україну, лежить фактично на кожному з нас. Адже ми не «стукали по голові» місцевим депутатам, не вимагали від них виділення коштів на облаштування громадських укриттів, на фінансування ТРО і ДФТГ та ін. Водночас багато з нас підтримували різноманітні популістичні ідеї влади і центральної, і місцевої, через які витрачали зайві бюджетні кошти», – нагадує громадський активіст. І озвучує риторичне питання, чи багато у Львові з весни 2014 року зроблено для облаштування власне загальнодоступних громадських укриттів, куди можна було б сховатися, коли лунає сирена і, відповідно, зачиняються заклади торгівлі і мав би зупинятися весь громадський транспорт? Адже, додає Антон Лягушкін, подані в інформації Львівської міської ради сотні і тисячі укриттів – здебільшого «найпростіші укриття».
«Ну і, давайте чесно – підвальні приміщення житлових будинків можна зарахувати до громадських укриттів лише умовно. У житлових будинках у центральній частині міста доступ до «укриттів», а насправді просто підвалів, – тільки через парадне. А його двері в практично 100% зачинені на кодовий замок. Отож насправді львів’янам і гостям міста, які мали нещастя опинитися на вулиці чи в громадському транспорті під час повітряної тривоги, ховатися фактично нікуди. Стукати в закриті під’їзди – не варіант», – зазначає громадський активіст.
Він додає, що справжні надійні громадські укриття в Україні мають лише чотири міста: Київ, Харків, Дніпро та Кривий Ріг. У трьох перших містах це підземні станції метрополітену, а в Кривому Розі – підземні станції швидкісного трамвая. В інших містах роль справді громадських укриттів (куди може сховатися кожен перехожий) відіграють здебільшого підземні пішохідні переходи; підземні паркінги; підземні громадські вбиральні; укриття у владних установах, комунальних підприємствах, установах із загальним доступом та ін.; підземні торгові центри…
«Скільки укриттів такого роду у Львові було і є на 9-й рік від початку російсько-української війни? В якому стані такі укриття? За весь час каденції пана Андрія Садовогой у Львові не збудовано жодного підземного переходу, який у разі повітряної тривоги може стати достатньо надійним прихистком для перехожих… Ясна річ, можливо, такий перехід не витримає прямого удару «Іскандерів», «Калібрів» та крилатих ракет типу «Х». Але від травмування уламками ракет підземні переходи можуть уберегти», – нагадує пан Лягушкін. Активіст зазначає, що у Львові не тільки десятиліттями не будують нових підземних переходів, а й часто виступають за фактичне знищення наявних. Антон Лягушкін додає, що з 2006 р. у Львові так і не з’явився жодний громадський (муніципальний чи концесійний) підземний паркінг, який міг би стати надійним укриттям для перехожих. Щодо підземних громадських вбиралень, то за умови нормальної вентиляції вони можуть вберегти життя під час повітряної тривоги. Однак уже з 2014 р. чиновники міської ради були категорично проти їхнього відновлення.
«Чи впустять людей, які перебувають на площі Ринок під час повітряної тривоги, в підвал Ратуші? Чесно, не знаю. Так само не знаю, чи впустять перехожих у підвали-укриття під комунальними поліклініками, лікарнями, трамвайними депо та ін. комунальними установами та підприємствами», – озвучує Антон Лягушкін запитання-проблему. У коментарях під дописом читачі написали, що в комунальну поліклініку в укриття не впускають…
Чи впустять у Ратушу?
Прокоментувати ситуацію з громадськими укриттями «Ратуша» попросила депутата Львівської міської ради від фракції «ВАРТА» Ігоря ЗІНКЕВИЧА:
– Де у Львові є громадські укриття?
– Максимум супермаркети, але це тимчасові укриття, тобто не повноцінні укриття, а підвальні приміщення, де є парковка. В центральній частині як таких нема, хіба що ТРЦ «Форум».
– Тобто їх немає, правильно?
– Я не бачив. Тому мене дивує, що ситуації, яка складається, міських депутатів не заслуховують, а чиновники працюють без депутатського корпусу. Навіть у Ратушу в укриття ж не всіх пускають, якщо казати чесно.
– Ви бачили такі випадки чи чули про них?
– Я чув, як розповідають про такі речі. Люди можуть гарантувати собі якийсь захист у приміщеннях, де працюють, використовуючи правило двох стін або спустившись у підвал, якщо він є. Щодо того, куди заховатися перехожому… Не пригадую, щоб у Галицькому районі, наприклад, були укриття, які можуть прийняти велику кількість людей. Бачив, що люди заходять під час повітряної тривоги у «Форум», це найближче від центру міста, куди впускають. Є супермаркети в інших мікрорайонах, і це фактично є один з варіантів, куди можна спуститися, щоб хоча б якось захиститися.
– В якому стані загалом укриття у Львові?
– Не знаю, чи у Львові хоч одне повноцінне укриття, яке відповідає всім нормам, має вентиляцію, каналізацію. Здебільшого це так звані тимчасові, або, як кажуть у міській раді, найпростіші укриття. Навіть у документах замінюють формулювання, називаючи сховищем, наприклад, підвали. Під час засідань депутатської комісії постійно виникає проблема, адже підвальні приміщення чиновники відразу зараховують до бомбосховищ, а оскільки там немає відповідних комунікацій, щоб вважати їх бомбосховищем, то називають найпростішими укриттями. Ми справді не готувались до воєнних дій, не передбачали, що будуть бомбардування з використанням дальніх ракет.
– Чи облаштовують нові укриття, ремонтують старі?
– Лише відновлення. На жаль, депутати не приймають рішень, вирішує виконком. Я вважаю, що є непогані пропозиції щодо будівництва бетонних конструкцій у місцях скупчення людей, біля зупинок. Я ще не чув, щоб у Львові таке розглядали.
– Тобто за 6 місяців нових або добре облаштованих старих укриттів у місті не з’явилось?
– Їх роблять, але чи відповідно до норм закону, з усіма вимогами? Ні!
– А хто їх робить?
– Нібито міська рада ініціювала облаштування укриттів у шкільних приміщеннях, хоч це не дуже хороший варіант. Адже немає гарантій безперебійного потрапляння в приміщення, як і виходу. Такі приміщення мають мати кілька входів та виходів. Є такі речі, які трохи лякають.
Якщо чесно, то щоб забезпечити захист для мешканців, потрібно стільки коштів, що на них краще купити системи ППО, які коштують дорого, але будуть реагувати на ракетні удари. Треба рахувати, але припускаю, що так буде дешевше.
– Може, профільна комісія або депутатський корпус уже запитували в чиновників ЛМР, як вони планують покращувати ситуацію з укриттями?
– Відповідають, що є програма дошкільної підготовки, щоб забезпечити навчальний процес, нібито готово, але роблять не повноцінне сховище, а найпростіше. Думаю, ви бачили, які у Львові сховища, там немає системи вентиляції. Тепер можна говорити навіть про радіаційну небезпеку, але наші укриття не захистять людину, і це треба визнавати.
– Як на вашу думку, реально покращити ситуацію з укриттями?
– Знову ж таки, виконавчий орган зараз фактично взяв на себе основні повноваження і до депутатів з цими питаннями не звертаються. Єдине, що мали б затверджувати на сесії, – фінансування, але дуже затягують це питання. Депутат – людина, до якої мають прийти з рішенням. У міській раді є відповідні органи, працівники, які отримують зарплату, і вони мають думати про це й пропонувати кращі варіанти. Я можу зі свого боку давати рекомендації, але чи їх внесуть у програму?
Христина СЛЮЧАРЧУК,
Наталя ДУДКО
