В очікуванні справедливого миру
Складно цьогоріч писати текст про підсумки 2024-го, адже… Наприкінці всіх років, поки триває повномасштабне вторгнення, хотілось втомлено, але ствердно сказати: «Сильні, бо незалежні, вистояли, боремось далі»…
А зараз… Можливо, цей рік – просто рік великих людських розчарувань?
Політично мали надії на «наших» чи на «своїх», але вочевидь, щось йде не так, як у відеозверненнях. І скоріш за все, вибори у Сполучених Штатах Америки чи обіцянки завершення пекла за 24 години не допоможуть своїм же перевертням. Ситуації з ТЦК та МСЕК – окрема історія, яка описує НЕцінність людських життів. І ще – клептократія, підготовка до виборчих перегонів та відродження політичної конфігурації проросійських політсил.
Музика. Окрім хітів Дорофеєвої та «Кульбаби», українці продовжують слухати «расєйській доспєв» на таких платформах, як Apple music та Spotify. Ще збагачуємо окупантів, дивлячись їхні фільми, блогерів на YouTube.
Люди-титани. Медичне протезування набуває обертів, щодня йде розвиток цього напрямку, аби люди, які втратили кінцівки внаслідок війни, мали змогу самостійно пересуватись. Протезування допомагає, але катастрофічно не вистачає ЛЮДЯНОСТІ. І тут мова йде вже не просто про толерантність, а про те, що сусідам у багатоповерхівці заважає пандус для Героя. Про те, що паркуємось на місцях, які точно в Україні мають бути лише для тих, хто цінною власного здоров’я…
Військовополонені, люди, які вже третє Різдво проводять у російських катівнях. Безвісти зниклі, яких навіть не може оплакати матір. І Поле почесних поховань у Львові, яке щодня майорить новими прапорами, а це означає, що ще один боєць повернувся додому назавжди. Єдине, і найважливіше, аби всі наші не були забутими…
Менталка, не спимо без тривожності, не існуємо без тривожності.
В очікуванні миру, що це означає сьогодні? Збереження життя, повернення домів, покарання винних, переосмислення буденності, відбудова насамперед життів.
Як щодо стабільності? Львів надалі будує, будує, будує… сміттєпереробний завод…
Христина СЛЮСАРЧУК
