Понеділок, 18 Жовтня

Війна: дипломатична чи повномасштабна?

Те, що Російська Федерація — країна-загарбник, навіть для «ватників» не було таємницею. Коли путінський Кремль намагається фінансувати війни і по всьому світу тримати своїх військових радників чи приватні військові компанії — теж секрет Полішинеля. Коли Росія псує всім життя — це вже просто така звичка, вироблена незрозумілим мовчанням сильних країн. Держава, якою править диктатор та, за висловлюванням президента США Байдена, вбивця (українські футбольні фанати мають колоритніше визначення) і всі її мешканці з якимось радісним мазохізмом потерпають від санкцій, давно для багатьох він є прокаженим ізгоєм. Однак розпочати війну із цілим світом, це вже занадто навіть для дикої країни-агресора.

«Хотят ли русские войны?»

На початку 2021 року ситуація на Донбасі різко загострилася. Штаб операції Об’єднаних сил не раз повідомляв, що противник веде снайперський вогонь. 1 квітня в Офісі президента України повідомили, що від початку 2021 року російсько-окупаційні війська на Донбасі порушили режим припинення вогню понад 570 разів (це якраз тоді, коли самого Зеленського розпирало від гордості через «дотримання режиму тиші»). З початку 2021 року загинуло більш ніж 30 українських військових. Наприкінці березня — на початку квітня ЗМІ та очевидці почали публікувати відеодокази, що Росія активно перекидає військову техніку в Крим через Керченський міст і стягує війська до кордону з Україною. Українська розвідка заявила, що Росія хоче розширити військову присутність на підконтрольній бойовикам «ДНР» і «ЛНР» території через введення регулярних підрозділів збройних сил РФ, і не відкинула спроби просування російських військ углиб території України.

Міністр оборони РФ Сергій Шойгу 13 квітня сказав, що Росія за три тижні перекинула до «західних кордонів» дві армії та три з’єднання повітряно-десантних військ, усіх їх залучено до навчань, які завершать впродовж 14 днів.  Через ескалацію ситуації на Донбасі командування військ США в Європі оголосило максимальну готовність. РФ стягнула до кордону з Україною не менш ніж 89 тис. військових, до 20 квітня їхня кількість збільшиться до 110 тис., поінформував 14 квітня начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов. Це дозволяє російським військам розпочати наступ на Україну, причому з різних напрямків.

Рішуча Америка

   Ще 15 квітня президент США Джо Байден запровадив нові санкції проти Росії. Частина обмежень стосувалися державного боргу РФ. Протистояння з Росією вийшло на міжнародний рівень. Санкції США проти російського держборгу полягають у тому, що з 14 червня американським інвесторам буде заборонено купувати на первинному ринку держоблігації, номіновані в рублях або іншій валюті, випущені Центробанком Росії, Мінфіном або Фондом національного добробуту. Зазначимо, що за допомогою таких операцій Росія (та й будь-яка інша держава) отримує можливість закрити дефіцит державного бюджету. Теоретично такі обмеження можуть призвести, щонайменше, до девальвації рубля. Запровадження подібного роду санкцій (а вдарили вони не тільки по держборгу) анонсувалися заздалегідь. Однак сталися вони на тлі усе більшої напруженості через російську ескалацію довкола України. Намагаючись знизити військову напруженість, 13 квітня президент Джо Байден сам зателефонував своєму російському колезі — вбивці Володимиру Путіну — і запропонував провести американсько-російський саміт на найвищому рівні для того, щоб обговорити ситуацію, що склалася у відносинах між двома державами. Цілком очевидно, що причиною дзвінка стала загроза вторгнення в Україну, але також очевидно, що Україна — не найголовніший і далеко не єдиний предмет розмови між двома президентами. Дзвінок Байдена був сприйнятий у Росії, як прояв слабкості перед військовою міццю РФ. Зокрема, в Кремлі висунули новий ультиматум: зустріч між Байденом і Путіним може відбутися тільки в тому разі, якщо США не запроваджуватимуть жодних нових санкцій проти Росії. Несподівано для Кремля Парад Ультиматумів перервався санкційним ударом з боку Білого Дому 15 квітня. Після цього риторика російського МЗС перейшла у більш спокійний характер. Зокрема, представник МЗС РФ Марія Захарова закликала партнерів «не перекручувати дійсність, не намагатися інтерпретувати планові російські заходи з бойової підготовки, що проводяться на російській території, як вияв агресивних намірів». У всякому разі, до вечора

15 квітня з боку офіційних російських осіб перестали лунати погрози знищити Україну. При цьому офіційний Вашингтон дав зрозуміти, що пропозиція про зустріч залишається чинною.

Росія і Чехія: несподіваний обмін ударами

Росія оголосила 20 співробітників посольства Чехії в Москві персонами нон ґрата у відповідь на рішення Праги вислати 18 російських дипломатів через організацію агентами РФ вибухів на складі боєприпасів у 2014 році.

Йдеться про вибух, що стався ще 16 жовтня 2014 року на складах озброєння у східній частині Чехії, та призвів до численних руйнувань і загибелі двох місцевих жителів. Лише за 6,5 року керівництво чеського уряду офіційно звинуватило Росію в організації цієї диверсії. За даними чеських ЗМІ, організований вибух був, найімовірніше, здійснений для зриву постачання зброї, зокрема в Україну.

У неділю ввечері в МЗС Росії повідомили про виклик посла Чеської Республіки в Російській Федерації Вітєзслава Півоньки. Послу повідомили, що двадцять співробітників посольства Чехії у Москві оголошені «персонами нон ґрата», зазначили в МЗС Росії. Якщо Чехія надала неспростовні докази шпигунської діяльності російських дипломатів, то Росія цим взагалі не заморочувалась. Цікаво, що російських шпигунів вислали також Італія і Болгарія.

21 квітня заступнику посла США Барту Горману в середу вручена нота про оголошення персонами нон ґрата 10 співробітників посольства США у Москві. Про це йдеться в поширеному в середу повідомленні МЗС РФ, пише УНН.

Сусіди за нас. І трошки проти

У Польщі впевнені, що, стягуючи свої сили до українських кордонів, Росія намагається зірвати надання нашій державі Плану дій щодо членства у НАТО, — інформує «Канал 24». Глава бюро міжнародної політики польського президента Кшиштоф Щерський заявив, що нині країна-агресор використовує свої війська з політичною метою. Україна намагається отримати на найближчому саміті НАТО План дій щодо членства. Нині Росія намагається зупинити процес відкриття дверей для України до НАТО, — сказав політик. Він зазначив, що схожа ситуація була у 2008 році, коли Грузія та Україна намагалися отримати ПДЧ і у зв’язку з цим тоді різко зросла напруга на лінії Росія — Грузія. За його словами, тепер Москва намагається зробити те саме. Утім, все «дуже легко може вийти з-під контролю». Нещодавній дипломатичний скандал між Чехією та Росією продемонстрував лише частину масштабного плану Кремля із впровадження свого геополітичного впливу в усьому східноєвропейському регіоні. Такій стратегії Москви давно протидіють у країнах Балтії, в яких дуже уважно стежать за всіма взаємодіями з небезпечним сусідом. Найактивніше останнім часом діє Литва — в цій країні категорично незгодні із агресивною зовнішньою політикою Кремля. Однак окремим статусом у цьому питанні виступають Франція та Німеччина, які, по суті, є ініціаторами та провайдерами мирних перемовин у Нормандському форматі. З іншого боку — хоч і висловлюють підтримку Україні, проте не поривають тісних взаємозв’язків із Росією. Особливо це видно на прикладі з «Північним потоком».

Мова батога

Як пояснює політолог Олександр Радчук, загроза нової ескалації та військової агресії з боку Росії на східних кордонах із Україною — не єдиний сигнал європейським країнам та світові стосовно загарбницьких планів та експансіоністської зовнішньої політики Кремля.

Офіційна Москва почала діяти грубими методами у царині дипломатії — методично випрацьовуючи стратегію створення несприятливого тла для будь-яких перемовин не на її умовах.

Залишається лише зрозуміти, як далеко та у яких масштабах Кремль готовий підвищувати ставки для досягнення власних цілей? Чи знадобиться для цього локальний конфлікт, чи доведеться вдатися до повномасштабних бойових дій. Чи, можливо, навіть піти на загострення ситуації з усім світом — відстоюючи свої сфери впливу будь-якими насильницькими, по своїй суті, діями — вторгненнями військ, диверсійною роботою шпигунів та «п’ятих колон», кібератаками. Що означає нова ескалація у дипломатичних відносинах між Росією та ЄС? І найголовніше — до якої стратегії варто готуватися нашій державі у найближчій перспективі? «Президент Росії Володимир Путін  у щорічному посланні Федеральним зборам заявив: «Організатори будь-яких провокацій, які загрожують корінним інтересам нашої безпеки, пошкодують про скоєне так, як давно вже ні про що не шкодували. Але сподіваюся, що нікому не прийде в голову перейти стосовно Росії так звану червону межу. А де вона буде проходити — це ми будемо визначати в кожному конкретному випадку самі».

Очевидно, що тактика перемовин та пошуку дипломатичних майданчиків із Росією не працює — Росія системно намагається досягти позиції «повного ізгоя».

Відповідно, й тактика стримування агресора повинна бути іншою — більш агресивною, проте в Європі завжди зволікають із цим. Однак з уроків історії пам’ятаємо, що політика «примирення» завжди лише погіршувала ситуацію.

Незрозуміла стратегія України

Нарешті, остаточною причиною заявити про відверті військові погрози для Кремля стала ситуація із закриттям телеканалів, які належать проросійським політикам в Україні. За останній тиждень Росія вдалася і до дипломатичної провокації — там затримали, а згодом вислали українського консула у Санкт-Петербурзі. Здавалося б, у ситуації, яка склалася, у відповідь варто було би не лише вислати старшого дипломата посольства Росії у Києві, але й загалом оголосити про розрив дипломатичних зв’язків із державою, яка демонструє відверто ворожі наміри стосовно суверенітету свого сусіда. У вітчизняному МЗС пояснюють нестачу такого рішення через низку гуманітарних питань — адже кілька десятків тисяч громадян України, з тих чи інших причин, перебувають на консульському обліку в Росії, і МЗС не може залишити їх без допомоги. Водночас, якщо розглядати реальні загрози з боку Кремля, варто було б обрати активну оборонну стратегію, яка все ж таки означала би повне розірвання стосунків із Росією до повернення частини Донбасу та Криму.

Залізна завіса

Високою є ймовірність того, що діючи агресивними методами, Росія свідомо намагається досягти ізольованості з одночасним стимулюванням внутрішньої «інформаційної істерії» в суспільстві.

Політика «відсторонення» з подальшим функціонуванням цілком ізольованої держави на кшталт відомого в новітній історії періоду «залізної завіси», дозволить Росії знову підвищити рейтинг влади всередині суспільства та зцементувати авторитарні тенденції. Обрання нового президента США із відповідним ставленням до РФ як до зовнішньої небезпеки — найзручніший для цього час. У Кремлі чітко усвідомлюють брак будь-яких точок дотику між позиціями цивілізованого існування та співпраці з цілком незалежними державами та імперськими бажаннями відверто загарбати під свій геополітичний вплив території та держави, які не надто цьому опираються або сповідують схожі цінності. Так сталося із низкою сусідніх із Росією близькосхідних держав, так сталося із Білоруссю та Вірменією, цього поки що не вдалося досягти із Грузією, Україною та Молдовою. Схоже, найкраща стратегія сьогодні для України — переконати партнерів і світ якомога системніше застосовувати санкції, демонструвати зміни та прагнення будь-що захистити власні кордони, для чого може бути сконструйоване власними силами чи надане у допомогу відповідне озброєння. Період «залізної завіси», як показують історичні приклади, не може тривати століттями — йдеться про 10-20 років, які Україна може використати для посилення власних оборонних та переговорних геополітичних позицій. Звісно, за умови, що всі союзники здатні так само впродовж усіх цих років займати безкомпромісну стосовно до агресора позицію. Якщо ж ні — то, швидше за все, саме Україні заготовлена роль «жертовного ягняти» на поталу агресивним апетитам Кремля.

Підготувала Христина СЛЮСАРЧУК

   P.S. У ніч з вівторка на середу Національний центр проти організованої злочинності Чехії (NCOZ) провів широкомасштабну операцію, в ході якої було затримано щонайменше п’ятьох чехів, які були членами  воєнізованих формувань і, як підозрюють, воювали на Донбасі на боці сепаратистів.

   Затриманих підозрюють у тому, що вони виїжджали або організовували поїздки громадян Чехії в Україну для участі в бойових діях на боці проросійських сепаратистів. За словами одного з підозрюваних, затриманими керували співробітники ГРУ, які працювали в російському посольстві у Празі та днями були вислані з Чехії, пише Aktualne.

Share.

Leave A Reply